Постанова № 6442147, 25.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2а-9007/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Ісаєнко Ю.А.

при секретарі                                                  Хріпуновій С.Ю.

за участю:

представника позивача Ковальчука Д.М.,

представника 1 відповідача Самаріна А.С.,

представника третьої особи Шаповалова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксент», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азарія», про стягнення у дохід держави одержаного за нікчемною угодою,

встановив:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксент», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азарія», про стягнення у дохід держави одержаного за нікчемною угодою.

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах , встановлених законодавством. Законом України «Про систему оподаткування» встановлюється обов’язок платників, зокрема, сплачувати податки і збори до бюджетів та державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визнаються законами України про оподаткування. Порушенням інтересів держави та суспільства є приховування коштів (доходу), отриманих від здійснення господарської діяльності, від оподаткування та несплата податків з цих коштів. Перевіркою, проведеною ДПІ у Київському районі м. Донецька встановлено наступне: ТОВ «Іссіда» з постачальником – ТОВ «Аксент» були укладені угоди від 01.08.08 б/н, про постачання товарів для виробництва горілчаних виробів. На поставлені товари постачальником були виписані податкові накладні. До складу податкового кредиту по декларації за грудень 2008 року ТОВ «Іссіда» включило суму ПДВ у розмірі 2147678грн., по контрагенту ТОВ «Аксент», яким до податкових зобов’язань за грудень 2008 року не включена сума 2147678грн. за отриманий товар, згідно податкових накладних. Загальна сума коштів, безпідставно включених до складу податкового кредиту, складає 2147678грн. Безпідставне включення коштів до складу податкового кредиту свідчить про наміри з боку ТОВ «Іссіда» на незаконне отримання з держбюджету грошових коштів, що суперечить інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок. Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Статтею 208 ГК України встановлені наслідки визнання господарських зобов’язань недійсними, як таке, що вчинено з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у разі наміру лише в однієї із сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою стягується за рішенням суду в дохід держави.

Просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссіда» у дохід держави усе одержане ним за нікчемною угодою від 01.08.08р. б/н. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксент» у доход держави усе одержане ним за нікчемною угодою від 01.08.08р. б/н , а саме кошти у розмірі 2147678грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссіда» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, як в безпідставному.

Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксент» у судове засідання не з’явився , про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів –Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарія» - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іссіда» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 34511889, зареєстровано платником податку на додану вартість з 25.07.2006 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м.Донецька, що не заперечується сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксент» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Херсонської міської ради Херсонської області 28 лютого 2006 року, включено до ЄДРПОУ за № 34074028, засновником якого є ТОВ «Навіна» та ТОВ «Азарія», є платником податків згідно Закону України «Про систему оподаткування».

Ухвалою суду від 4 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азарія» залучено до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ( за клопотанням представника товарства).

Судом встановлено, що 01.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іссіда» укладено договір б/н на поставку товарів для виробництва горілчаних виробів на суму 2000 000 (два мільйони) гривень /а.с.29-30/.

На поставлені товари постачальником ТОВ «Аксент» були виписані податкові накладні :

-          №8870/АКС від 01.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 8,589,06грн.;

-          №8871/АКС від 01.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 1344,36грн.;

-          №8872/АКС від 01.12.08р. на загальну суму коштів , включаючи ПДВ у розмірі 31218,89грн.;

-          №8874/АКС від 03.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 217,60грн.;

-          №8901/АКС від 04.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 2155360,80грн.;

-          №8907/АКС від 04.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 21171,00грн.;

-          №8912/АКС від 05.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 92820,79грн.;

-          №8904/АКС від 15.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 4816293,84грн.;

-          №8911/АКС від 17.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 1947628,80грн.;

-          №8902/АКС від 17.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 2759302,80грн.;

-          №8906/АКС від 19.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 17322,00грн.;

-          №8879/АКС від 22.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 4588,20грн.;

-          №8909/АКС від 22.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 45009,72грн.;

-          №8913/АКС від 25.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 43928,20грн.;

-          №8903/АКС від 26.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 709017,84грн.;

-          №8908/АКС від 26.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 57599,45грн.;

-          №8884/АКС від 29.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 60,00грн.;

-          №8882/АКС від 30.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 2196,94грн.;

-          №8905/АКС від 31.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 19890,60грн.;

-          №8910/АКС від 31.12.08р. на загальну суму коштів, включаючи ПДВ у розмірі 160421,40грн. /а.с.12-22/.

24 січня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Іссіда» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2008 року, де до складу податкового кредиту за грудень 2008 року включило суму ПДВ у розмірі 2147678грн./а.с.23-28/.

Довідкою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 28.01.2009 року за №432/15-213/34511889, яку складено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку н додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссіда» встановлено, що по декларації за грудень 2008 року податковий кредит відображено у сумі 2147678,00грн. фактично підтверджено згідно наданих копій податкових накладних та реєстрів по взаємовідносинах з ТОВ «Аксент» - 2149060,31грн./а.с.4-7/.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу» державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, Законом визначено право позивача на звернення до суду із даним позовом.

Заявляючи позов, позивач зазначає, що укладений між відповідачами правочин є нікчемним, тобто таким, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок з огляду на положення приписів ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, а саме : 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Але на думку суду зазначені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На думку суду, укладений між сторонами договір поставки за своєю суттю, первинними намірами сторін та наслідками відповідає вимогам ст. 712 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, а саме, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На думку суду, у суді позивач не довів, що на час укладання оспорюваного правочину його зміст суперечив Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; що особи, які його уклали, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; що волевиявлення учасників правочину не відповідало їх внутрішній волі; форма правочину не відповідала вимогам закону та він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір постачання (поставка товарів для виробництва горілчаних виробів) за своєю суттю первинними намірами сторін та наслідками відповідає вимогам ст. 712 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що будь-які підстави для визнання спірного договору недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною, що позивач також не довів у судовому засіданні.

На думку суду, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач не довів суду наявність у відповідачів умислу на укладання спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та будь-які підстави для визнання угоди недійсною відсутні, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову і у частині застосуванні наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

Керуючись , статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксент», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азарія», про стягнення у дохід держави отриманого за нікчемною угодою від 01.08.2008 року - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 25 серпня 2009 року в присутності представників позивача, першого відповідача та третьої особи.

Постанову у повному обсязі складено 31 серпня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Ісаєнко Ю.А.