Окрема думка судді № 64414818, 26.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: 22-ц/790/400/17 Головуючий І інстанції - Подус Г.С.

Справа № 638/1056/16 Доповідач - Міненкова Н.О.

Категорія: спори про відшкодування шкоди.

О К Р Е М А Д У М К А

Судді судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області Міненкової Н.О. по справі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Харківської міської радина рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в наслідок незаконного знищення майна.

Погоджуючись з рішенням в частині правомірності захисту права власності позивача шляхом пред'явлення позову про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності, між тим, вважаю за необхідне висловити окрему думку.

Судовою колегією розглянуто вищевказану справу на підставі ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. У справі ухвалено рішення про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення без змін судового рішення суду першої інстанції.

Законом визначені межі розгляду цивільної справи судом апеляційної інстанції. В порядку апеляційного провадження суд обмежений вимогами позивача, заявленими в позовній заяві, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі співвідповідачів, третіх осіб.

Статтею 1 Закону України " Про делегування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування ." визначений предмет цього закону, а саме:

цей Закон: а) встановлює загальні принципи, умови та порядок делегування окремих повноважень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та вилучення таких повноважень; б) регулює взаємовідносини органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у зв'язку із виконанням делегованих повноважень; в) визначає форми контролю за виконанням делегованих повноважень, а також відповідальність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб за невиконання або неналежне виконання делегованих повноважень.

Статтею 4 цього Закону «Правові основи делегування повноважень» передбачено делегування повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування та повноважень органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади або іншим органам місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Конституції і законів України, статутів територіальних громад, інших нормативно-правових актів.

В статті 23 цього Закону (Відповідальність органів та посадових осіб за виконання делегованих повноважень) зазначено:

- з моменту початку виконання делегованих повноважень органи та посадові особи, яким делегуються ці повноваження, несуть відповідно цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність у порядку та випадках, передбачених законом або відповідним договором.

- при встановленні фактів невиконання або неналежного виконання делегованих повноважень з вини посадових осіб органу, якому ці повноваження були делеговані, відповідний орган може звертатися до вищестоящої посадової особи з метою притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням 1 сесії Харківської міської ради №-07/10 від 24.11.2010 «Про затвердження Положення виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» вирішено затвердити положення про адміністрації районів, департаменти, управління, відділи та інші виконавчі органи ХМР.

Додатком 87 рішення Харківської міської ради від 24.11.2010року№-07/10 затверджено Положення про Адміністрацію Комінтернівського району Харківської міської ради.

Пунктом 1.1. Положення встановлено, що Адміністрація Комінтернівського району ХМР є виконавчим органом ХМР і діє на правах самостійного департаменту.

Пунктом 1.6 Положення передбачено, що Адміністрація є юридичною особою, має самостійний баланс, має право відкривати рахунки в органах Державного Казначейства, відповідно до законодавства рахунки в установах банків, має гербову печатку, штампи, бланк встановленого зразка.

Судовій колегії надано витяг з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якого вбачається, що Адміністрація Слобідського району (раніше Комінтернівського району) зареєстрована як юридична особа (первинна реєстрація 29.12.2010 року, дата останньої реєстрації 03.01.2017 року), організаційно - правова форма за КОПФГ - орган місцевого самоврядування, вид діяльності - Державне управління загального характеру.

За п. 1.5 Положення Адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України.

П.3 Положення визначені функції адміністрації відповідно до завдань та повноважень.

Пунктами 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10 цього Положення передбачено, що адміністрація Комінтернівського району веде перелік об'єктів благоустрою, організує та координує роботи по звільненню території району від самовільно розміщених об'єктів, разом з виконавчим комітетом Харківської міської ради, інформує інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області та Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради у разі виявлення самовільно побудованого об'єкту нерухомого майна.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування збитків за знищення майна суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконкому ХМР від 18.04.2012 року №-226 було визнано незаконним постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.09.2014 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ХМР про скасування рішення визнано незаконним та скасовано рішення виконкому ХМР від 18.04.12 р. №-226.

Колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в постанові від 04.12.2014 року постанову суду першої інстанції в частині знесення приміщення літ «Г», яке належало на праві власності позивачу залишено без змін. Тому суд першої інстанції вважав дане рішення преюдиційним і інші докази не встановлював.

Між тим, згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами доказуванню підлягають: а) наявність шкоди; б) незаконність рішень (дій бездіяльність) заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та прийняттям незаконних рішень (дій, бездіяльності) заподіювачем. Наявність чи відсутність вини заподіювана в даному випадку правового значення не має.

Припис вказаної статті є спеціальною нормою, тобто передбачає особливості відшкодування шкоди, яка відрізняється від загальних правил деліктної відповідальності.

Для такої міри відповідальності, як стягнення збитків у зв'язку з незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування є обов'язковим встановлення та наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Крім того, статтею 77 Закону України « Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних дій рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

На мою думку, суд першої інстанції на виконання вимог ст. 33 ЦПК України зобов'язаний був залучити до участі у справі адміністрацію Комінтернівського району Харківської міської ради та встановити усі обставини знесення спірної нежитлової будівлі, власником якої був позивач та надати оцінку доводам представника відповідача викладених в запереченнях на позов, врахувавши те, що адміністрації були делеговані права разом з виконавчим комітетом Харківської міської ради, інформувати інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області та Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради у разі виявлення самовільно побудованого об'єкту нерухомого майна. Та встановити осіб, які не перевірили інформацію щодо спірної будівлі.

Мотивувальна частина рішення взагалі не містить оцінку доводів представника відповідача. Між тим, нормами цивільно процесуального законодавства передбачено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, розмір матеріальної шкоди був визначений не у відповідності до норми статті 1192 ЦК, якою передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості щодо залучення до участі у справі співвідповідачів та інших осіб, яки не були залучені до участі у справі судом першої інстанції, судова колегія була позбавлена можливості встановити обставини відповідальності, встановленою нормою статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування»

Сторонам було роз'яснено право щодо надання доказів та обґрунтувань, але при розгляді справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції вони цим правом не скористалися.

Суддя - доповідач у справі Н.О Міненкова