Вирок № 64414147, 30.01.2017, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2674/14-к

Провадження № 1-кп/626/11/2017

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

30 січня 2017 року Красноградський районний суд Харківської області

у складі: судді Гусара П.І.,

за участю: секретаря Івашкіної Т.В.,

прокурора Бобрицького В.А.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноград Харківської області кримінальне провадження № 12014220350000608 за обвинуваченням ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року та проживає за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, освіта повна загальна середня, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2014 року, близько 07-ї години 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ реєстраційний № НОМЕР_2, став перетинати дорогу у не відведеному місці поруч АЗС "Маршал", на 95 км.+750м автодороги "Харків-Красноград-Перещепино", для того щоб продовжити рух в напрямку м.Харків. Під час руху ОСОБА_2 виявив необережність і злочинну самовпевненість до дорожньої обстановки і допустив зіткнення з автомобілем "Форд Ескорт" реєстраційний № НОМЕР_3, що рухався в напрямку м.Перещепино Дніпропетровської області, яким керував ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 338-КР/14 від 06.10.2014 року отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 2,3,4,5 лівих ребер, що є середнього ступеню тяжкості тілесним ушкодженням, а також рубець на лівому плечі і садни, що належать до легких тілесних ушкоджень.

При цьому обвинувачений не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, а саме п.10.2 де зазначено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, перебуває у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками що настали.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнав частково та пояснив, що близько 07-ї години 22 серпня 2014 року він керував автомобілем ГАЗ. Йому було необхідно виїхати з території АЗС "Маршал", проїхати по першій полосі швидкісної автодороги, потім повернути на другу полосу наліво в напрямку м. Харкова. Перед виїздом на першу полосу він подивився наліво, полоса була вільною, ввімкнув поворот та аварійку, переїхав першу полосу, з'їхав на грунтове покриття , яке знаходиться між асфальтобетонними полосами, але дорога була нерівною і двигун заглох, пройшло декілька секунд і він відчув невеликий удар в кузов його автомобіля. Рухався він зі швидкістю 15-20 км/год. Видимість була приблизно 800 м. ОСОБА_2. не заперечував, що порушив Правила дорожнього руху, але на його думку дії водія ОСОБА_4 також суперечили ПДР України.

Суд, дослідивши наданні докази, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, що виходить із такого і підтверджується зібраними доказами в їх сукупності.

Висновком судової автотехнічної експертизи №9970 від 23 вересня 2014 року де зазначено, що дії водія "Газель" ОСОБА_2 невідповідні п.10.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв"язку з настанням події ДТП. ( т.1, а.с. 134-139).

Як встановлено з висновку судової автотехнічної експертизи від 30 липня 2015 року №7037, призначеної за клопотанням представника потерпілого і прокурора, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1,10.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП. (т.1, а.с. 220-225).

Також висновком судової автотехнічної експертизи № 8813 від 28.11.2016 року, яка була проведена Харківським НДІ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса підтверджена вина ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху України і ці порушення вважає експерт з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, з висновку даної експертизи витікає, що невідповідностей вимог п.11.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_4 які б знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з ДТП не виявлено, а встановити невиконання водієм ОСОБА_4 п.12.3 Правил дорожнього руху України які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з ДТП не є можливим. ( т.3, а.с. 129-135).

Протоколом огляду місця події від 22.08.2014 року і схемою до нього, складених в присутності водія ОСОБА_2 і понятих, підтверджується, що на автодорозі Харків-Красноград-Перещепино зіткнулися автомобіль "Газель" , реєстраційний номер, НОМЕР_2 з автомобілем "Форд ескорт ", реєстраційним номер НОМЕР_1. (т.1, а.с.146-156).

Як встановлено висновком експерта № 338-КР/14, 22.08.2014 року ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритих переломів 2,3,4,5 лівих ребер, які належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я. Ссадна і забійно-рвана рана, є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров"я. (т.1, а.с. 158-159).

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 22 серпня 2014 року вранці на автомобілі "Форд" рухався по автодорозі Харків-Красноград-Перещепіно в напрямку до м. Павлоград Дніпропетровської області. В району АЗС "Маршал" на відстані 300-350 метрів він побачив автомобіль Газель, який почав виїжджати із АЗС, його швидкість була 15-20 км/год, а швидкість керованого ним автомобіля була близько 100-110 км/год., автомобіль рухався на відстані 1 м від лівої межі проїзної частини. Автомобіль Газель подолав певну частину відстані по першій смузі руху, а потім, коли відстань між автомобілями склала 100-150 метрів, він почав меневрувати ліворуч в сторону роздільної смуги, не змінюючи при цьому швидкості руху. Таке маневрування ОСОБА_6 оцінив як намір водія переїхати на роздільну смугу. З метою надання такої можливості водію ОСОБА_2, він знизив швидкість керованого ним автомобіля до 80 км/годину і продовжив рух. В момент коли відстань між передньою частиною автомобіля Форд та задноью частиною автомобіля Газель склала 40-50 метрів, в астомобіля Газель загорілися стоп-сигнали та він почав різко зупинятися. З метою запобіганню зіткненню автомобілів ОСОБА_6 почав різко гальмувати та маневрувати вправо. Однак автомобіль ФОРД все ж таки своєю лівою частинию контактував із задньою частиною кузова Газель. Він зміг зупинитися поруч з бар"єром праворуч за 200-250 м від "Газелі". Потерпілий вказав, що він не порушував ПДР, рухався до зіткнення по лівій полосі і не перевищував швидкість. Ознак того, що автомобіль ОСОБА_2 зупинятиметься не було. З висновком експертизи, проведеної на досудовому слідстві та в суді він не погоджується. Обвинувачений після ДТП викликав швидку допомогу, давав йому 300 грн на лікування, але свій позов підтримує.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 22 серпня 2014 року разом з ОСОБА_2 вона їхала в автомобілі в напрямку м.Харків. Оскільки закінчувався газ, заїхали на АЗС, звідки виїхали, переконавшись, що дорога вільна. Їх швидкість була незначною, всі фари ввімкнені. На дорозі була добра видимість, водій ОСОБА_2 тверезий. Вона розуміла що ОСОБА_2 не мав права перетинати автодорогу у тому місці, але потрібно було їхати додому. Коли переїхали першу смугу автодороги і почали їхати по грунтовій дорозі автомобіль заглох і вона відчула удар по "Газелі". Автомобіль потерпілого був на значній відстані, його спочатку не побачили, але він швидко рухався і врізався в їх машину. Після ДТП викликали швидку допомогу та міліцію, надавали допомогу ОСОБА_4

Аналізуючи у сукупності вказані докази по справі, суд вважає вину обвинуваченого повністю доведеною.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд приймає до уваги особу винного, який характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, має родину, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують його.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом відповідно до ст.67 КК України не встановлені. Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст.66 КК України визнає те, що він розкаявся у кримінальному правопорушенні, добровільно частково відшкодовував потерпілому завдані збитки, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Виходячи з положень ст.65 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, що буде необхідним, достатнім для його виправлення та буде справедливим, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України є невеликої тяжкості та вчинений обвинуваченим у тверезому стані.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд звертає увагу на тяжкість вчиненого ним злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винного. Зокрема те , що ОСОБА_2 раніше засуджений не був, є єдиним годувальником своєї родини, в суді давав правдиві пояснення та не заперечував факт порушення ним Правил дорожнього руху України. Вказані обставини пом'якшують покарання і суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого, тому суд вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, поклавши обов'язки передбачені ст.76 КК України.

Під час кримінального провадження потерпілий ОСОБА_4 заявив цивільний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5323, 63 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, який під час судового розгляду уточнив в частині стягнення моральної шкоди і та просив стягнути з відповідачів 10 000,00 грн моральної шкоди. ( т.1, а.с. 59, т.3, а.с.51 ).

Позивач ОСОБА_4 в позові вказав, що злочином йому спричинено матеріальну шкоду в розмірі 5323, 63 грн, яка складається з витрат на лікування в сумі 1164, 63 грн, послуг «Нової пошти» в розмірі 120,00 грн, витрат на поїздки до слідчого в м. Красноград Харківської області з м. Луганська в сумі 4039, 00 грн. Моральна шкода полягає у моральних і фізичних стражданнях у зв'язку з отриманою травмою, була втрачена його працездатність, що створило йому додаткові труднощі в організації його життя.

Відповідач ОСОБА_2 позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав частково в розмірі 1164, 63 грн, в іншій частині позов не визнав, тому що ОСОБА_4 не надав відповідних доказів. Позов в частині відшкодування моральної шкоди не визнав, так як дорожньо-транспортна пригода сталася через обопільне порушення правил дорожнього руху її учасниками.

Відповідач ОСОБА_8 позов не визнав, так як він не винуватий у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Також під час судового розгляду власником автомобіля "Форд Ескорт" ОСОБА_9 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» про стягнення матеріальної шкоди. Позивач просив стягнути шкоду за втрачений автомобіль в сумі 34 208, 15 грн; за проведення товарознавчої експертизи - 894, 46 грн; за витрати на поштові повідомлення в сумі 53, 76 грн, а всього на загальну суму 35 156, 37 грн. Однак під час судового розгляду позивач позов уточнив і остаточно просив стягнути з відповідачів 39 702, 81 грн. . ( т.1, а.с. 63, т.3. а.с. 41).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, так як матеріальні збитки потерпілому повинна відшкодовувати страхова компанія.

Відповідач ОСОБА_8 цей позов також не визнав, так як він не винуватий у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

В своїх запереченнях на позовну заяву ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» зазначила, що вони не погоджуються з вимогою ОСОБА_9 про відшкодування матеріальних витрат і вважають, що заявлені вимоги не можуть бути задоволені з таких підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої затрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Згідно зі ст.1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. У відповідності з принципами законодавства України вина встановлюється тільки судом. Тобто для настання цивільно-правової відповідальності водія, на підставі якої виникає обов'язок сплати страхового відшкодування повинна бути встановлена вина застрахованої особи, яка підтверджується вироком суду при розгляді кримінальної справи. Оскільки відсутній вирок суду відносно ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована в ПрАТ «СК»Юнівес», не має обгрунтованих на законі підстав для стягнення страхового відшкодування, оскільки підставою для настання зобов'язання СК «Юнівес» по сплаті страхового відшкодування є тільки наявність вини особи, відповідальність якої застрахована.

Також страхова компанія не погодилась з вимогою ОСОБА_9 про відшкодуванні матеріальної шкоди стосовно витрат на відновлення автомобіля Форд Екскорт д/н НОМЕР_1 в сумі 34208,15 грн. і витрат на проведення товарознавчого дослідження в сумі 894,46 грн., оскільки ними були виконані усі зобов'язання відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме направлено експерта для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, здійснено розрахунок страхового відшкодування, тому стягнення з них суми витрат на проведення товарознавчого дослідження є безпідставним. Згідно з висновком експертно-товарознавчого дослідження про визначення матеріального збитку №12854 (який наданий позивачем в якості доказу), розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Форд Екскорт НОМЕР_1 визначається ринковою вартістю КТЗ в сумі 34208,15 грн. Оскільки цим же висновком визначено вартість віднослюваного ремонту автомобіля в сумі 125626,79 грн., який перевищує вартість КТЗ на момент ДТП, тому таке КТС відновлювати економічно не доцільно, та згідно з п.8.2 Методики матеріальний збиток, завданий автомобілю, визначається на момент ДТП ринковою вартістю.

Пунктом 30.1, ст. 30 Закону, визначено що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Пунктом 30.2 ст.30 Закону встановлено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, то власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

У відповідності із ст. 36.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Приймаючи до уваги, що вина участників ДТП складає 50/50 відсотків, то розрахунок страхового відшкодування повинен на думку страхової компанії розраховуватись наступним чином: 34208,15 грн. (ринкова вартість транспортного засобу до ДТП) - 24540,90 грн. (утилізаційна вартість транспортного засобу після ДТП)=9667,25 грн. (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП):2 (кількість винних осіб в ДТП)=4833,62 грн.(50% різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП)-1000,00 грн. (сума франшизи)=3833,63 грн. Однак ця сума може бути виплачена при наявності вироку суду, яким буде встановлена вина ОСОБА_2

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна" та від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при розгляді кримінальної справи і постановленні обвинувального вироку суд повинен вирішити заявлені до засудженого позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, з'ясувати характер і розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненими діями і шкодою, що настала. При цьому слід мати на увазі, що солідарна матеріальна відповідальність наступає лише у випадку, коли шкоду заподіяно спільними сумісними діями кількох засуджених осіб.

Згідно ж до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4 роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.

Вислухавши доводи сторін та провівши аналіз вищезазначеного законодавства суд з приводу позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди прийшов до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4, як встановлено судово- медичною експертизою № 338-Р/14 від 06.10.2014 року, отримав тілесні ушкодження середнього і легкого ступеня тяжкості. Згідно довідки Красноградської центральної районної лікарні від 22.08.2014 року ОСОБА_4 рекомендоване амбулаторне лікування за місцем проживання (ар.к.п.161).

Разом з тим матеріали справи не містять відомостей про рекомендоване лікування, необхідність придбання ліків та інших медичних препаратів, на які були витрачені кошти потерпілого ОСОБА_4 згідно з позовними вимогами, а також чеків на придбання палива.

Внаслідок, чого суд вважає за необхідне вищезазначений позов про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково в тому розмірі, який визнав обвинувачений ОСОБА_2, а саме на 1164,63 грн..

Також частково необхідно задовольнити позов про стягнення моральної шкоди приймаючи до уваги таке..

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 3,9 своєї постанови №4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, в порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Враховуючи зазначені ОСОБА_4 підстави, характер правопорушення, глибину його фізичних та душевних страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, суд оцінює завдану йому моральну шкоду в сумму 5000,0 гривень.

ОСОБА_8 не є винною особою у вчиненні даного кримінального правопорушення і відповідно не несе відповідальність за завдану потерпілому матеріальну і моральну шкоду, і тому в задоволенні позову йому необхідно відмовити..

Стосовно позовних вимог ОСОБА_9 до ПрАТ СК "Юнівес", ОСОБА_2, ОСОБА_8 суд вважає наступне.

Автомобіль ГАЗ 3302 д/н НОМЕР_2, яким керував на момент дорожньо-транспортної пригоди 22.08.2014 року ОСОБА_2, належить на праві власності ОСОБА_8 12.03.2014 року вказаний автомобіль був застрахований в ПрАТ СК «Юнівес», поліс №АС/9498064, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, код страхування 147. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,0 грн. на одного потерпілого, франшиза -1000 грн.

Про страховий випадок щодо ДТП своєчасно було проінформовано ПрАТ СК «Юнівес» 08.09.2014 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4, що не заперечує представник компанії.

Автомобіль Форд Ескорт р/н НОМЕР_1 належить ОСОБА_9 на праві особистої власності. В результаті ДТП він отримав значні механічні пошкодження.

Згідно із висновком експертного-товарознавчого дослідження про визначення матеріального збитку № 12854 (який надано позивачем в якості доказу), розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля Форд Ескорт р/н НОМЕР_1 визначається ринковою вартістю КТЗ в сумі 34 208,15 грн., цим же висновком визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 125 626,79 грн , який перевищує вартість КТЗ на момент ДТП.

Статтею 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 30.1, ст. 30 Закону, визначено що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 30.2, ст. 30 Закону, встановлено що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, відповідальною за завданні збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до висновку експертно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку №292 від 29.04.2015 року встановлено розмір утилізаційної вартості автомобіля в сумі 24540,90 грн.

Таким чином, враховуючи, що ринкова вартість транспортного засобу до ДТП становить 34208,15 грн., а утилізаційна вартість транспортного засобу після ДТП становить - 24540,90 грн. , то різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП складає 34208,15-24540,90=9667,25 грн., за вирахуванням 1000,00 грн. суми франшизи розмір страхового відшкодування становить 8667,25 грн.

На підставі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне в позові ОСОБА_8 відмовити, так як він не винуватий у вчиненні даного кримінального правопорушення, а позов до ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» задовольнити частково, а саме стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь потерпілого ОСОБА_9 суму страхового відшкодування у розмірі 8667,25 грн, з ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 1000,00 грн і витрати за проведення товарознавчої експертизи № 12854 розмірі 894,46 грн та сплачені ним поштові послуги в сумі 53, 76 грн.

Стосовно посилань представника ПрАТ СК «Юнівес» на вину обох водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4, внаслідок чого розмір страхового відшкодування слід визначати шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість винних осіб, суд зазначає, що при розгляді даного кримінального провадження судом встановлена вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 22.08.2014 року тільки водія ОСОБА_2, вина водія ОСОБА_4 достовірно не встановлена.

Вказана думка суду підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 8813 від 28.11.2016 року, яка була проведена Харківським НДІ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса з якого витікає, що невідповідностей вимог п.11.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_4 які б знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з ДТП не виявлено, а встановити невиконання водієм ОСОБА_4 п.12.3 Правил дорожнього руху України які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з ДТП не є можливим.

Суд приймає до уваги саме висновки даної експертизи, так яка вона була проведена по результатам повторного слідчого експерименту від 15.08.2016 року, який проводився за участю майже всіх учасників, їх представників, свідка, захисника. Відсутність з поважної причини потерпілого ОСОБА_6 не вплинула на результати слідчого експерименту, тому що його інтереси представляв адвокат ОСОБА_3

Також суд не стягує різницю вартості автомобіля за результатами повторної товарознавчої експертизи від 24.11.2015 року з урахуванням росту курсу національної валюти по відношенню до долара США, так як пунктом 30.2, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що коли транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, Законом не передбачено можливість збільшення суми відшкодовування шкоди в результаті інфляційних процесів.

Вартість витрат на залучення експертів суд рахує вірним стягнути із обвинуваченого відповідно до ст.124 КПК України. Питання про речові докази суд вирішить згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371,373-374 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку на один рік та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди - 1164,63 грн. та моральної шкоди- 5000,0 грн, а всього стягнути 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 63 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди з ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 суму франшизи в розмірі 1000,00 і грн, витрати за проведення товарознавчої експертизи № 12854 в розмірі 894, 46 грн та послуги пошти в сумі 53, 76 грн, а всього стягнути 1948 (одну тисячу дев'ятсот сорок вісім грн) 76 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди відмовити повністю.

Позов ОСОБА_9 до Приватного акционерного товариства «Страхова Компанія «ЮНІВЕС» про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акционерного товариства «Страхова Компанія «ЮНІВЕС» (ПрАТ СК «Юнівес») 03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, (адреса для листування 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів-3а, ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_9 страхову виплату в розмірі 8667 (вісім тисяч шістсот шістдесят сім грн ) 25 коп.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судово-автотехнічної експеризи № 8813 від 28.11.2016 року в розмірі 3 303 (три тисячі триста три ) грн 00 коп, які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази по справі: автомобіль "ГАЗ"реєстраційний № НОМЕР_2, переданий ОСОБА_2 - вважати повернутим законному власнику. Автомобіль "Форд Ескорт" реєстраційний № НОМЕР_3, що перебував на штрафному майданчику Красноградського РВ ГУМВС - повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Суддя