Рішення № 64413885, 31.01.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2654/16-ц

Номер провадження 2/623/126/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Одарюка М.П.

при секретарі: Костенко В.В.

за участю судового розпорядника: Гребенюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18008,27 гривень, посилаючись на те, що 08.09.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н (далі договір), де відповідачка отримала кредит у розмірі 11600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У порушення умов договору, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала в результаті чого має заборгованість за кредитом станом на 15.09.2016 року в сумі 18008,27 гривень, яка складається з наступного:

4498,41 грн. - тіло кредиту;

3306,02 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

7670,11 грн. - нараховано пені за прострочене зобов'язання;

1200,00 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф ( фіксована частина);

- 833,73 грн. - штраф (процентна складова)

Позивач просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 18008,27 грн. та покласти на відповідачку витрати пов'язані з розглядом справи у суді.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, ОСОБА_2 та її представник, будучи належним чином повідомленим про день та місце розгляду справи відповідно до ч.3 ст.122 ЦПК України, в судове засідання не з'явилися, надал суду письмові заперечення в яких, позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд визнати недійсним з моменту укладення спірний кредитний договір, заявки від 08.09.2010 року з додатковими угодами № 10354766 від 20.11.2010 року, № 10367711 від 24.01.2011 року, оскільки вони не відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки, або оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними.

Неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи строки розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, ОСОБА_2 та його представника, оскільки вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та без поважних причин не з'явилися в судове засідання.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевірив матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 08.09.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2. був укладений кредитний договір № б/н (далі договір), де відповідачка отримала кредит у розмірі 11600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а. с. 12-49).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом станом на 15.09.2016 року в сума заборгованості становить 18008,27 гривень, яка складається з наступного :

4498,41 грн. - тіло кредиту;

3306,02 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

7670,11 грн. - нараховано пені за прострочене зобов'язання;

1200,00 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф ( фіксована частина);

- 833,73 грн. - штраф (процентна складова) ( а.с.8-11).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Правочин вважається, таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та самостійно визначають розмір плати й порядок розрахунків.

Тариф на обслуговування договору підписані позивачем і ним в судовому засідання не оспорюють ся ( а.с.74).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11,ст. 18 закону України « Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь - яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору таке положення може бути змінено або визнано недійсним, вважається такими з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Укладання договору здійснювалось за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання ( ст. 634 ЦК України), тобто відповідачка приєдналась до запропонованих банком умов та тарифів шляхом підписання заяви, яка разом з умовами та тарифами складає кредитний договір ( а.с 13 оборот).

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 27,6% на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме з 01.09.2014 року підвищена до 32,4% та з 01.04.2015 року підвищена до 42%.

Оскільки в спірному договорі плата за обслуговування кредиту визначена в процентному відношенні від суми використаних кредитних коштів, що є сталою величиною, тому у суду нема підстав для визнання кредитного договору недійсним в частині нарахування плати за обслуговування кредитного залишку ( процентів).

Суд вважає, що тарифи які підписані позивачкою є складовою частиною договору і відповідають вимогам ст. 207 ЦК України.

Суд не може взяти до уваги доводи позивача і його представника про відсутність у тексті самого договору посилань на право банку нараховувати плату за обслуговування кредитного залишку (процентів) , а також не направлення банком виписок по рахунку у порядку визначеному п. 1.1.3.1.9 Договору, оскільки згідно з аналізу ст.ст. 11,18 Закону України « Про захист прав споживачів», ст. 203,215 ЦК України не дає підстав для висновку щодо визнання договору недійсним в частині нарахування плати за обслуговування кредитного залишку (процентів).

В зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені у розмірі 8870,11 грн., нарахованої за період з 30.04.2014р. по 15.09.2016 р. та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф ( фіксована частина) та 833,73 грн - штраф (процентна ставка), то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно довідки Адресно - довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області станом на 26.10.2016р. відповідачка зареєстрована у АДРЕСА_1 ( а.с. 60).

Місто Ізюм Харківської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р.

При таких обставинах, зважаючи на те, що пеня та штрафи нараховані за період, який пізніше 14 квітня 2014 року, та імперативну заборону на її стягнення, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст.88 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідачів понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.212-215,224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ізюмським МВ ГУМВС України в Харківській області 27.01.2010 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпропетровськ, 49094, п/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором в розмірі 7804 (сім тисяч вісімсот чотири) гривні 43 копійки та судові витрати у справі в сумі 597 (п'ятсот дев'яносто сім) гривні 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М. П. Одарюк