Ухвала суду № 64412897, 11.01.2017, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа №544/556/16-к

пров. № 1-кп/544/6/2017

У х в а л а

11 січня 2017 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12016170000000060 від 06.02.2016, відносно ОСОБА_1, який органами досудового розслідування обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження: із боку обвинувачення прокурора Погребського С.В., із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1М, захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Пирятинського районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого заявив клопотання про визнання недопустимими доказами акту медичного огляду ОСОБА_1 за №16 від 06.02.2016 складено о 12-30 год, висновку щодо результатів медичного огляду на стан спяніння ОСОБА_1 від 06.02.2016 та результату токсикологічного дослідження крові ОСОБА_1 за №386 від 29.02.2016. Вважає, що дані документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо порядку його складання та порядку самого медичного огляду. В порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, медичного огляду, огляд ОСОБА_1 двічі з інтервалом у 20 хв проведений не був, а в акті медичного огляду дата та час складання та точного огляду водія співпадають. Крім того, зазначений час огляду 12-30 не відповідає фактичному часу огляду 12-00 год і це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду повідомляються оглянутій особі, про що робиться запис у висновку. ОСОБА_1 зміст висновку не повідомлявся, про що свідчить відсутність його підпису у висновку. Це свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 лікарем-наркологом не проводився. Також результати показників алкотестера у висновку мають виправлення, що вказує на його недопустимість. Крім того, результати лабораторного дослідження крові до акта медичного огляду не вносилися і висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан спяніння на підставі лабораторного дослідження не складався та не видавався, так як відсутній у матеріалах провадження, а є в наявності сам бланк результатів токсикологічного дослідження крові. Оскільки серед учасників ДТП першим продув алкотестер ОСОБА_1 і у нього першого відбиралися зразки крові, то по цій причині номер реєстрації медичного огляду ОСОБА_1 повинен бути вказаний під №1, тобто зразок крові, який направлявся на дослідження під №1 повинен бути відібраний у нього. Що це за зразок крові з номером 2 і чий це зразок у якого виявили етанол невідомо, але точно не ОСОБА_1. Зразок крові обвинуваченого був відібраний у медичний шприц і що далі було з цією кровю невідомо, як і невідомо чия кров направлена на дослідження.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника, як таке, що ґрунтується з надуманих підстав, посилаючись на дотримання процесуальних норм та вимог законодавства при отриманні в ході досудового розслідування висновку щодо результатів медичного огляду на стан спяніння ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_4, допитаний у судовому засіданні як свідок пояснив, що він працює лікарем наркологом Пирятинської ЦРЛ. 06.02.2016 він проводив медичний огляд учасників ДТП, що сталоася на автодорозі Київ-Харків, у тому числі ним був оглянутий і обвинувачений ОСОБА_1, про що він склав акт медичного огляду, у якому були зафіксовані зовнішній вигляд, поведінка обстежуваного. В ході огляду був також застосований алкостер, який після продуття показав результати 0,52 % проміле в крові, обвинувачений через 20 хв повторно продув алкостер, показники якого були зафіксовані на рівні 0.51% проміле, та у нього було взято кров для лабораторного обстеження. На підставі медичного огляду обвинуваченого був складений акт (а.п.200) та винесений висновок щодо результатів медичного огляду на стан спяніння ОСОБА_1 Зазначив, що показники алкотестера зафіксовані в акті медичного огляду. Зазначив, що ОСОБА_1 не підписався у висновку, так як у нього була травма руки.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що в день дорожньо- транспортної пригоди був черговим лікарем та здійснював медичний огляд учасників ДТП у приймальному відділенні Пирятинської ЦРЛ. Обвинуваченого був у пригніченому стані, але спокійний. В цей день його також оглядав лікар нарколог.

Свідок ОСОБА_6 дала пояснення про те, що вона була на чергуванні 06.02.2016 та безпосередньо в присутності лікаря нарколога проводила обстеження ОСОБА_1 на стан спяніння за допомогою алкотестера та відбирала кров для проведення лабораторних досліджень. Акт та висновок медичного огляду на стан спяніння писав лікар нарколог ОСОБА_4. Показники алкостера вона продемонструвала ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що працює молодшою медсестрою Пирятинської ЦРЛ. Підтвердила проходження огляду на стан спяніння ОСОБА_1 у присутності лікаря нарколога ОСОБА_4.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові докази та пояснення свідків приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання доказів недопустимим не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Доводи захисту про очевидну недопустимість таких доказів у справі як акт медичного огляду ОСОБА_1 за №16 від 06.02.2016 та висновку щодо результатів медичного огляду на стан спяніння ОСОБА_1 від 06.02.2016, суд не вважає достатньо обґрунтованими. Помилкове зазначення у акті медичного огляду точного часу проведення огляду особи, на думку суду, не може свідчити про фальсифікацію чи підробку цього документа. Крім того, свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що не був особисто присутній при проведенні огляду ОСОБА_1 та напевно стверджувати, що він перший пройшов огляд на стан спяніння не може. Доводи захисту про те, що лікар-нарколог у порушення Інструкції не проводив повторного огляду ОСОБА_1 через 20 хв, суперечать даним які містяться у п.18 указаного вище акту медичного огляду, де зазначені показники алкотестера за результатами обстеження ОСОБА_1 з інтервалом у 20 хв.

Не встановлено судом також очевидних порушень при відібранні зразків крові обвинуваченого для направлення їх на дослідження. Допитані як свідки працівники Пирятинської ЦРЛ - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили суду, що кров із шприца була поміщена у два флакони, які були закриті, опечатані та поміщені на зберігання у холодильник. Один флакон був направлений на зберігання, інший на дослідження з відповідним супровідним листом (направленням), де зазначається за підписом та печаткою лікаря номер зразка крові за журналом, прізвище, імя та по-батькові особи, чия кров відбиралася та прізвище медичного працівника, хто відбирав кров. ОСОБА_4І також пояснив, що кров відбирали у всіх учасників ДТП, а медсестра, заповнюючи журнал відбору зразків крові помилково написала номер реєстрації медичного огляду 27, який потім виправила на 2. Цей номер реєстрації відповідав номеру зразка крові, який був відібраний у ОСОБА_1 та відповідно цей номер був зазначений на направленні на дослідження зразка крові ОСОБА_1, що було приклеєне до флакона з кровю.

Крім того, суд зазначає, що заявлені в клопотанні докази, що їх просить визнати недопустимим захисник обвинуваченого, можуть бути визнаний недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду шляхом дослідження доказу у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами. Очевидної недопустимості указаних доказів на цій стадії судового провадження, зокрема порушення встановленого процесуальним законом порядку їх отримання або отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує захисник, у зв'язку з чим його клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 89, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказами: акту медичного огляду ОСОБА_1 за №16 від 06.02.2016 складено о 12-30 год, висновку щодо результатів медичного огляду на стан спяніння ОСОБА_1 від 06.02.2016 та результату токсикологічного дослідження крові ОСОБА_1 за №386 від 29.02.2016- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення не неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: