Ухвала суду № 64408885, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3287/15 Головуючий в і-й інстанції

Провадження №22ц/774/455/К/17 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 81 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 жовтня 2016 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Проскурякової Оксани Володимирівни, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання незаконними дій державного виконавця.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Бродько Анатолій Іванович, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - Дзержинський ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) Проскурякової О.В.

Заявник вважає, що державним виконавцем, у порядку виконання виконавчого листа №2/210/1278/14, виданого Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу 27 серпня 2014 року, неправомірно винесено постанову про накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно, у тому числі й на нерухоме майно. Так, державним виконавцем не було враховано, що розмір заборгованості є неспівмірним із вартістю двокімнатної квартири заявника та, зважаючи на наявність у неї рухомого майна, накладення арешту на нерухоме є безпідставним.

У зв'язку з тим, що Дзержинським ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області їй було відмовлено у знятті арешту, ОСОБА_2 просила суд: визнати дії державного виконавця Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області неправомірними та зобов'язати державного виконавця звільнити нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №44984294 від 14.10.2014 року в рамках виконавчого провадження №44984294.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 жовтня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та вирішити питання по суті, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду. Так, вважає, що судом не було враховано неспівмірність розміру заборгованості, який рішенням суду апеляційної інстанції зменшено до 19 260,28 грн., та вартості нерухомого майна, на яке накладено арешт. Крім того, згідно п. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на нерухоме майно проводиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, а у неї є в наявності рухоме майно - автомобіль, тобто державний виконавець не мав правових підстав для накладення арешту на нерухомість.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродько А.І. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Державний виконавець Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Проскурякова О.В., будучи завчасно (10.01.2017 року) належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи (а.с. 117), в судове засідання не з'явилася і про причини своєї неявки суд не повідомила, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника заінтересованої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження ВП № 4494294 з примусового виконання виконавчого листа № 2/210/1278/14, виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 27.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 21 640,69 грн. та судового збору у розмірі 243,60 грн. (а.с. 20 -25, 28, 30-31, 37, 38, 41-42).

ОСОБА_2 добровільно борг сплачено не було.

14 жовтня 2014 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Проскуряковою О.В. ухвалено постанову про арешт рухомого майна боржника, а саме автомобіля марки ЗАЗ 1102, 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (тип 1), двигун НОМЕР_2, шасі, кузов НОМЕР_3, у межах суми звернення стягнення 24 233,23 грн. та заборонено його відчуження (а.с. 58).

Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 14.10.2014 року автомобіль марки ЗАЗ 1102, 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (тип 1), двигун НОМЕР_2, шасі, кузов НОМЕР_3, оголошено у розшук (а.с. 56-57).

14 жовтня 2014 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Проскуряковою О.В. ухвалено постанову про накладення арешту на все нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення 24 233,23 грн. та заборонено його відчуження (а.с. 62).

Вказані постанови заявником не оскаржувались.

15 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до начальника Дзержинського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 у Кривому Розі, однак листом від 25 червня 2015 року вих. № 19108 їй повідомлено, що станом на 25 червня 2015 року підстави для звільнення майна боржника з-під арешту відсутні.

Відмовляючи в задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з відповідності дій державного виконавця при винесенні постанови від 14 жовтня 2014 року приписам статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, та відсутності правових підстав для звільнення майна з-під арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У п.5 ч.3 зазначеної статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 11 та ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Відповідно до ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Наведеними нормами закону державному виконавцю під час виконання виконавчого документа надано право накладати арешт на все майно боржника.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що рішення суду про стягнення коштів, яке є обов'язковим до виконання, боржником не виконано, постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є чинною, виконавчий лист про стягнення коштів боржником після відкриття виконавчого провадження в добровільному порядку не виконується, а тому державний виконавець правомірно прийняв рішення про накладення арешту на все належне боржнику майно, у тому числі на нерухоме майно у межах суми заборгованості.

Порядок зняття арешту на час виникнення спірних правовідносин було визначено ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», зі змісту якої вбачається, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, або у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований (ч.ч.3,4). У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч.5).

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на нерухоме майно боржника, здійснені відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у межах наданих повноважень та з метою своєчасного та повного виконання рішення суду, тому не порушують прав та інтересів боржника.

Оскільки, порушень при накладенні арешту на нерухоме майно боржника не виявлено, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності правових підстав для зняття арешту із майна боржника,в зв'язку з чим апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності вартості нерухомого майна та розміру заборгованості не мають правового значення, оскільки арешт накладено лише в межах суми звернення стягнення - 24 233,23 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості за кредитним договором судом апеляційної інстанції було зменшено до 19 260,28 грн. колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження цього доводу, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 212, 214 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не було враховано наявність у неї рухомого майна колегією суддів відхиляються, адже постановою державного виконавця від 14.10.2014 року автомобіль марки ЗАЗ 1102, 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (тип 1), двигун НОМЕР_2, шасі, кузов НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, оголошено у розшук (а.с. 56-57), а тому вимоги стягувача не можуть бути задоволені за рахунок рухомого майна.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: