Постанова № 6440848, 25.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-8220/09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: не зявилися;

від відповідача: Соляр В.І. - предсатвник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення №482301/3/20412 від 30.11.2006 р. за платежем податок на прибуток підприємств на суму штрафних (фінансових) санкцій 2537853,58 грн.,

встановив:

Закрите акціонерне товариство “Завод комунального транспорту”, м. Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №132301/0/6705 від 04.04.2008 р.; №122301/0/6706 від 04.04.2008 р., №142301/0/6704 від 04.04.2008 р. та акт №25/23-2/32483661 від 17.03.2008 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 30.04.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Позивач у позовній заяві ствердив, зокрема, що невиїзною перевіркою відповідач безпідставно перевірив вже обревізований виїзною перевіркою період та прийшов до висновків, які не відповідають дійсності. Ствердив також, що ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 р. у справі №6/77-5/100 було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не підлягає нарахуванню неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань. Однак такі санкції позивачу було нараховано. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що подаючи уточнюючі розрахунки, позивач не збільшував суми, які підлягають сплаті на розмір фінансової санкції 5%. Ствердив, що на нарахування зазначених санкцій мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється, посилається на лист ДПА України №10902/7/23-1117 від 02.06.2005 р. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

Позивач є правонаступником ЗАТ “Львівський автомобільний завод”, що підтверджується Протоколом №5 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Львівський автомобільний завод» від 21.12.2005 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 р. у справі №6/77-5/100 було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Актом №25/23-2/32483661 від 17.03.2008 р. “Про результати невиїзної документальної перевірки ЗАТ “Завод комунального транспорту” (ЄДРПОУ 32483661) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року” відповідач констатував порушення позивачем вимог пп. 7.7.1., 7.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень 2006 р. на 1684 грн.; за травень 2006 р. на 20 грн., за серпень 2006 р. на 3214 грн., за грудень 2006 р. на 601357 грн., за червень 2007 р. на 11976 грн., лютий 2007 р. на 107106 грн. Також в порушення п. 17.2. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач не донарахував штраф у розмірі 5% від суми заниження податкового зобовязання 76144,05 грн. (з суми 1522881 грн.).

Позивач посилається на ту обставину, що зазначений період вже був перевірений відповідачем, про що був складений акт №204/23-2/32483661 від 24.12.2007 р.

Однак таке посилання не заслуговує на увагу, враховуючи, що як зазначено в акті від 17.03.2008 р., відповідачем була проведена невиїзна перевірка на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу”. Згідно із вказаною нормою органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Належних доказів того, яка саме норма закону і якими саме діями внаслідок проведення такої перевірки була порушена, суду не надано.

Також позивачем необґрунтовано стверджено ним у позовній заяві невідповідність оспорюваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам справи та змісту акту перевірки. Належних доказів відсутності стверджуваних в акті порушень закону суду не надано.

Як вбачається з уточнюючих розрахунків, поданих позивачем відповідачу, за квітень 2006 р. збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету становить 9812 грн.; за травень 2006 р. збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету становить 137288 грн., а за даними проведеного перерахунку ДПІ збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету становить 137308 грн., розбіжність складає 20 грн.; за серпень 2006 р. збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету (р.8.1 Розрахунку), становить 5194 грн., а за даними проведеного перерахунку ДПІ збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету становить 8408 грн., розбіжність складає 3214 грн.; за грудень 2006 р. збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету (р.8.1 Розрахунку), становить 14565 грн., а за даними проведеного перерахунку ДПІ збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету становить 615922 гри., розбіжність складає 601357 грн.; за травень 2007 року збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету (р.8.1 Розрахунку), становить 1522881 грн., а за даними проведеного перерахунку ДПІ збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету становить 1522881 грн. З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що в уточнених розрахунках позивач не нараховував 5% штрафної санкції від суми заниження податкового зобов'язання, передбаченої в п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2007р. залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становить 13774 грн., а за даними поданого уточнюючого розрахунку за червень 2007 р. уточнена сума звітного періоду, в якому виявлена помилка (з урахуванням помилки, за кодами рядків декларації), становить 730224 грн. За даними уточнюючого розрахунку (рядок 8.1 «Збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету») сума становить 718248 грн. Належних доказів зворотного суду надано не було, позивач ці обставини, зазначені у деклараціях та уточнюючих розрахунках в ході судового розгляду не заперечив.

На підставі вказаного акту оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №132301/0/6705 від 04.04.2008 р. позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 924850,50 грн., у т.ч. 616567 грн. основний платіж, 308283,50 грн. штрафні (фінансові) санкції; оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №122301/0/6706 від 04.04.2008 р. позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 р. на суму 1684 грн. та за лютий 2007 р. на суму 107106 грн.; оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №142301/0/6704 від 04.04.2008 р. позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму штрафної (фінансової) санкції 1203994 грн.

Позивач посилається на безпідставність нарахування щодо нього штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно із абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст. 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано санкції відповідно до норм закону, на реалізацію яких не поширюється мораторій. Термін настання зазначених зобовязань не виникав до введення мораторію, а відтак не підпадає під визначення мораторію. Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп. 17.1.7 ст. 17 цього закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. Зазначене підтверджується також положеннями листа ДПА України від 02.06.2005 р. №10902/7/23-1117, яке носить характер податкового розяснення.

Належних доказів наявності передбачених законом підстав для визнання незаконними оспорюваних податкових повідомлень-рішень суду не надано, не доведено поширення на зазначені в оспорюваних рішеннях зобовязання мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" о ргани державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Крім того, позивач просить визнати нечинним акт №25/23-2/32483661 від 17.03.2008 р. Однак акт перевірки не породжує прав чи обовязків у субєктів, не є правовим актом індивідуальної дії та, як такий, не порушує прав позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. У позові відмовити повністю.

2. 2. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 30.09.2009 року.