Постанова № 6440798, 21.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5644/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

за участю представників:

від позивача: Босак О.Є.;

від відповідача: Грицак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського Державного університету безпеки життєдіяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області про визнання нечинним рішення №126 від 01.06. 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 126 від 01.06.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви. Зокрема, позовні вимоги обґрунтовує тим, що наведені в акті перевірки факти порушень не відповідають дійсності, тому рішення, прийняте на підставі складеного акта, є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема представник позивача зазначає про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 р. № 38 «Про затвердження Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», а також наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997 р. № 383/239/131 «Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, не передбачено поширення встановлених статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" методів державного регулювання цін і тарифів на затверджені вищевказаними нормативно-правовими актами перелік та порядок надання платних послуг державними навчальними закладами, та не встановлено державного регулювання цих послуг. Також, позивач заперечує проти порушення ним вимог ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та покликається на норму ст. 8.7.1 ст. 8 цього ж Закону.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що рішення від 01.06.2009 р. № 126 винесено відповідно до норм чинного законодавства, оскільки Позивачем порушено норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та спільного наказу Міносвіти, Мінфіну, Мінекономіки України від 27.10.1997 року №383/239/131 «Про затвердження порядку надання платних послуг».

Зокрема, відповідач вважає, що позивачем невірно трактуються положення Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; невірно трактується положення ст. 61 Закону України «Про освіту», оскільки ні даною нормою, ні цим Законом в цілому не регулюються правові відносини щодо притягнення до відповідальності за порушення правил господарської діяльності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд встановив наступне.

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи діє на підставі Статуту вищого навчального закладу, погодженого Міністерством освіти і науки України 19 квітня 2006 року та затвердженого Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 20 квітня 2006 року, який регламентує діяльність Університету, створеного розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 року № 166-р.

Відповідно до п.85 положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 року №1074Вищий навчальний заклад за договорами з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами може здійснювати як додаткові платні послуги навчання за межами, встановленими державними освітньо-професійними програмами, а також надавати інші види платних послуг, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України.

З 05.05.2009 року по 26.05.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено планову перевірку Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на предмет дотримання ціноутворення при наданні платних послуг за період з 2008 р. по 1 кв. 2009 р., за результатами якої було складено акт №000249, у якому міститься висновок про те, що в результаті безпідставного включення у кошториси вартості навчання студентів та слухачів денної та заочної форми навчання окремих статей витрат («Капітальне будівництво», «Капітальний ремонт», «Водопостачання та водовідведення»), а також завищення по статті витрат «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» університетом безпеки життєдіяльності завищено вартість навчання на 707,94 грн. з розрахунку на одного студента денної форми навчання та на 353,48 грн. на одного слухача заочної форми навчання.

Згідно із вказаним актом з врахуванням фактичної кількості студентів (денної форми навчання) та слухачів (заочної форми навчання) внаслідок порушення ст. 5 Закону України від 27.05.1997 року «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та спільного наказу Міносвіти, Мінфіну, Мінекономіки України від 27.10.1997 року № 383/239/131 «Про затвердження порядку надання платних послуг» загальна сума необґрунтовано отриманої виручки за період вересень 2008 року - травень 2009 року становить 182917,72 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем було винесено Припис №101 від 29.05.2009 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін з вимогою про усунення порушень; рішення №126 від 01.06.2009 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно з яким вирішено вилучити в університету безпеки життєдіяльності 182917,72 грн. (необґрунтовано одержаної виручки) та 365835,44 грн. (штрафні санкції в подвійному розмірі від необґрунтовано одержаної виручки). Одночасно із вказаним рішенням позивачу направлена Претензія №126 від 01.06.2009 року.

Статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Згідно ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 38, а також Порядок надання платних послуг державними навчальними закладами, затверджений наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997 р. № 383/239/131, не містять будь-яких посилань на Закон України "Про ціни і ціноутворення" або про встановлення даними нормативно-правовими актами фіксованих або регульованих цін або застосування інших методів державного регулювання цін. З огляду на зазначене, а також на те, що з метою реалізації повноважень по державному регулюванню цін і тарифів Кабінет Міністрів України приймає постанови, якими передбачає державні фіксовані ціни, граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін і тарифів, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо наявності державного регулювання цін в освітній галузі та застосування інших методів державного регулювання цін і тарифів.

Частиною 5 статті 61 Закону «Про освіту» визначено, що розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання.

Отже, наведений припис Закону, визначаючи право навчального закладу самостійно встановлювати розмір плати за навчання з урахуванням рівня інфляції за попередній рік, жодним чином не запроваджує механізму встановлення і регулювання цін на послуги у сфері освітньої діяльності.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-7263 від 28.08.2009 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, окремі норми діючого Порядку надання платних послуг державними вищими навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997 р. № 383/239/131 суперечать бюджетному кодексу України, а нові нормативно правові акти, які будуть встановлювати розмір плати за навчання, перелік платних послуг та механізм державного регулювання цін на послуги у сфері освітньої діяльності знаходяться на стадії розробки і доопрацювання.

З огляду на зазначену позицію Міністерства освіти і науки України суд застосовує п.7 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі, якщо норма закону іншого нормативно-правового акту, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обовязків субєкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь субєкта господарювання.

Доводи відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо включення до валових витрат, зокрема, як «Капітальний ремонт обєктів» , суд не бере до уваги, оскільки п.п.8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідачем при проведені перевірки не досліджено та не відображено вартості всіх основних засобів університету безпеки життєдіяльності для визначення правомірності віднесення вказаних сум до валових витрат та як наслідок формування вартості освітніх послуг.

Висновки відповідача про порушення позивачем норми ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними, оскільки норму вказаної статті слід застосовувати у системному тлумаченні з іншими нормами цього ж Закону.

Крім цього, дані позивача щодо покриття витрат за послуги водопостачання та водовідведення за рахунок бюджетних коштів є недостовірними, оскільки в Акті перевірки зазначено, що такі витрати були покриті за рахунок бюджетних коштів за 2007 рік, в той час як перевірка проводилася за період з 2008 по 1 кв.2009 року.

Таким чином, рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 126 від 01.06.2009 р. є необґрунтованим, протиправним а тому визнається нечинним.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №126 від 01.06. 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського Державного університету безпеки життєдіяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (79000, м. Львів,вул.. Клепарівська, 35, ідентифікаційний код 08571340) судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст. 186 КАС України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.10.2009 року.

Суддя З.І. Лунь