Рішення № 64406516, 26.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8315/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/277/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Сумської міської ради, про вселення і заборону чинити перешкоди у користуванні житлом та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення сервітуту щодо користування квартирою, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, задоволено частково.

Вселено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визначено зміст сервітуту, який полягає у наданні ОСОБА_5 права користуватись квартирою № 25 по вул. Холодногірській, 41 в м. Суми, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Встановлено плату за користування ОСОБА_5 квартирою у розмірі 600 грн. щомісячно, яка підлягає сплаті на користь ОСОБА_3 на її картковий рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» після вселення ОСОБА_5.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Вказане рішення суду сторони оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду змінити, відмовивши у задоволенні первісного позову щодо вселення ОСОБА_5, залишивши при цьому без змін рішення суду в частині часткового задоволення первісного позову про вселення малолітньої ОСОБА_6

Щодо оскарження рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову, то представник відповідачки за первісним позовом також просить рішення суду в зазначений частині змінити і задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі, визначивши зміст сервітуту у наступному: надати ОСОБА_5 в користування квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 17 квітня 2013 року; в зазначеній квартирі ОСОБА_5 має право користуватись кімнатою площею 17,4 кв.м, з підсобних приміщень: коридором 1 площею 3,5 кв.м, кладовою 2 площею 0,9 кв.м, вбиральнею (поєднаної) 3 площею 2,4 кв.м, лоджією 1 площею 3,8 кв.м, а також кухнею 4 площею 4,9 кв.м. Вказати, що квартира передається в користування ОСОБА_5 після підписання з власником ОСОБА_3 акта прийому-передачі, в якому необхідно зазначити дату передачі квартири в користування, відомості про передачу ключів від квартири, стан квартири, а також перелік всього майна, що знаходиться в квартирі та його стан; а ОСОБА_5 приймає квартиру та майно, що знаходиться в ній, та несе повну відповідальність за його збереження і в разі псування даного майна з її вини чи його знищення несе повну матеріальну відповідальність; ОСОБА_3 гарантує, що після підписання акта прийому-передачі лише ОСОБА_5 буде користуватися вказаною квартирою, яка до того ж має право вселитися та користуватися квартирою разом з дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_5 не має права без дозволу власника ОСОБА_3 вселяти в квартиру інших осіб. Визначити, що ОСОБА_5 має здійснювати оплату за користування квартирою в розмірі 1800 грн., щомісячно, в наступному порядку: платіж за перший місяць користування квартирою в сумі 1800 грн. ОСОБА_5 сплачує на користь ОСОБА_3 одразу після підписання акта-прийому передачі, а наступний платіж за користування квартирою вона має сплатити через місяць після підписання акта прийому-передачі; подальші ж платежі має сплачувати наперед, в такому ж порядку, за кожний місяць на картковий рахунок ОСОБА_3, що відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, встановити, що ОСОБА_5 має нести витрати на оплату усіх спожитих комунальних послуг в квартирі, які сплачуються нею згідно наданих квитанцій на оплату, щомісячно. Також представник відповідачки в апеляційній скарзі ставить питання про встановлення сервітуту щодо користування квартирою на невизначений строк.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивачка ОСОБА_5 не є членом сімї ОСОБА_3, як власника спірної квартири, оскільки вони разом в цій квартирі не проживали і спільного господарства не вели, а відтак, на думку представника відповідачки, відсутні підстави для її вселення в квартиру. В той же час, представник відповідачки ОСОБА_3 не заперечує проти проживання невістки у спірній квартирі в якості наймача, але вважає за необхідне встановити їй сервітут з обовязковою умовою про внесення плати за користування житлом в сумі 1800 грн. щомісячно, так як визначений судом першої інстанції розмір плати за користування квартирою є необґрунтовано заниженим. Також в апеляційній скарзі зауважується, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо стягнення з позивачки плати за комунальні послуги, хоча таке питання було предметом позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині вселення малолітньої ОСОБА_6 до спірної квартири не оскаржується.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 і ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю за необґрунтованістю вимоги, а стосовно часткового задоволення її позову, то вона погоджується з висновками суду щодо цього.

При цьому, позивачка зазначає, що на час поселення її разом з чоловіком ОСОБА_7 у спірну квартиру ніяких особливостей стосовно користування цим житлом встановлено не було, тобто, у неї виник особистий сервітут і підстави для його зміни, про що відповідачка вказала у зустрічному позові, відсутні, а ті, на які посилається ОСОБА_3, такими не являються. Крім того, на думку позивачки, враховуючи, що ОСОБА_3 має у власності і інше житло, в якому вона постійно проживає, тому її право, як власника спірного нерухомого майна, може бути захищено у інший спосіб, а саме: шляхом укладення договору оренди (найму) спірної квартири, в якому будуть вирішені спірні питання. Відтак, позивачка вважає, що зустрічний позов предявлений передчасно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_7 про задоволення їх апеляційної скарги і відхилення іншої, а також пояснення позивачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8 про задоволення саме їх апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 09 жовтня 2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбу, у якому у них 21 серпня 2007 року народилась дочка ОСОБА_9 (а.с.6-а, 7).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторони повідомили, що 28 грудня 2016 року, тобто після винесення рішення судом першої інстанції в даній справі, вони шлюб розірвали в судовому порядку.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 квітня 2013 року відповідачці за первісним позовом ОСОБА_3 на праві приватної власності належить однокімнатна, жилою площею 17,4 кв.м квартира АДРЕСА_2, що також вбачається з відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.8-9, 31, 32-33).

Згідно довідок КП «Сумижитло» СМР від 18 листопада 2013 року та ТОВ «Форекс плюс» від 10 листопада 2016 року за № 3356 та від 12 грудня 2016 року за № 35252 відповідачка ОСОБА_3 у вказаній спірній квартирі не зареєстрована, а її син ОСОБА_7, невістка ОСОБА_5, вона ж позивач за первісним позовом, та онука ОСОБА_6 значаться зареєстрованими у цій квартирі з 09 жовтня 2013 року (а.с.59, 66, 67).

Частково задовольняючи первісний позов щодо вселення позивачки та її малолітньої дочки у спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в установленому законом порядку вселилась разом з дитиною у спірне житло та проживала в ньому, а також із доведеності факту чинення їй перешкод з боку відповідачів у користуванні цією квартирою, тому дійшов висновку про наявність підстав для її вселення разом з малолітньою дитиною.

Щодо часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про встановлення сервітуту, щодо користування відповідачки ОСОБА_5 спірною квартирою, суд першої інстанції виходив із наявності для цього підстав.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Також за положеннями ч.ч.4, 5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Як передбачено ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_5 в установленому законом порядку, з дозволу власника спірного жилого приміщення вселилась разом з малолітньою дочкою ОСОБА_9 у цю квартиру, зареєструвалась в ній, де вона також проживала разом з чоловіком ОСОБА_7, який є сином відповідачки ОСОБА_3, тобто власника того житла. Отже, позивачка разом з дитиною в установленому законом порядку набула права користування спірною квартирою.

Встановивши зазначені обставини, а також факт того, що відповідачі чинять перешкоди позивачці та її дитині у користуванні спірною квартирою, так як відповідачка ОСОБА_3 замінила вхідні замки до квартири, позбавивши позивачку можливості безперешкодного доступу та користування спірним житлом, чого в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувала відповідач ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту порушеного права позивачки та її малолітньої дитини шляхом їх вселення до тієї квартири.

Доводи апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 фактично зводяться до того, що відсутні правові підстави для вселення позивачки ОСОБА_5, оскільки вона не є членом сімї ОСОБА_3, як власника спірної квартири.

Проте, вказані доводи апеляційної скарги не можуть заслуговувати на увагу колегії суддів з огляду на те, що фактично ОСОБА_5 була вселена у спірне житло як член сімї власника тієї квартири ОСОБА_3 і на законних підставах. З тих пір власник житла не змінився, отже, і підстави для її непроживання відсутні.

Таким чином, ураховуючи, що відповідачі як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час її перегляду апеляційним судом не заперечували того факту, що чинять позивачці перешкоди у користуванні спірним житлом, а також приймаючи до уваги обставини того, що відповідачі не довели підстав для виселення позивачки, тому висновок суду з цього приводу стосовно вирішення вказаної вимоги є правильним.

Крім того, обставина того, що відповідачка ОСОБА_3 просить встановити позивачці ОСОБА_5 сервітут щодо користування спірною квартирою свідчить про те, що вона визнає її право користування спірним житлом, хоча і прагне встановити певні обмеження з приводу цього.

Також обставина того, що відповідачка ОСОБА_3 визнає рішення суду щодо вселення малолітньої ОСОБА_6 до спірної квартири, заперечуючи при цьому проти вселення її матері позивачки ОСОБА_5, ще раз підтверджує факт порушення права останньої з боку відповідачів щодо користування спірним житлом, а також вказує на те, що її апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

До того ж, до посилання представника відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд не вирішив заявлені вимоги про стягнення плати за комунальні послуги колегія суддів відноситься критично, так як, як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги ОСОБА_3 не заявлялись, судовий збір щодо цього не справлявся, тобто зазначене питання є передчасним.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову про встановлення сервітуту, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.ч.1, 3 ст.402 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Про аналогічне йдеться й у ч.1 ст.156 ЖК України, де зазначено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сімї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (ч.4 ст.156 ЖК України).

Як передбачено ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, з огляду на вищенаведені положення закону, право користування житлом (особистий сервітут) мають лише члени сімї власника житла за фактом набуття статусу члена його сімї. Необхідною умовою виникнення зазначеного сервітуту є спільне проживання членів сімї з власником житла та ведення спільного господарства. (Вказана правова позиція зазначена в ухвалі Верховного Суду України від 17 грудня 2008 року, категорія справи № 6-25329св07).

Отже, на думку колегії суддів, особи, які спільно не проживають з власником житла і не ведуть з ним спільне господарство, не набувають сервітутне право користування цим житлом.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_5 разом з відповідачкою ОСОБА_3 ніколи не проживала і не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, чого не заперечували сторони в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а згідно паспортних даних відповідачка зареєстрована та проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.65).

Відтак, враховуючи, що позивачка ОСОБА_5 не веде спільного господарства з відповідачкою ОСОБА_3, вони не проживають разом у спірній квартирі, при вселенні позивачки ніяких особливостей стосовно користування квартирою між нею і відповідачкою не укладалось, тому відсутні підстави для встановлення стосовно ОСОБА_5 сервітуту щодо користування цим житлом, у звязку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення про часткове задоволення зустрічного позову про встановлення стосовно ОСОБА_5 сервітуту щодо користування квартирою з порушенням норм матеріального і процесуального права, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Щодо часткового задоволення первісного позову про вселення позивачки, то рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Отже, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано в частині часткового задоволення зустрічного позову і ухвалено нове, яким у його задоволенні відмовлено, тобто спір вирішено на користь позивачки за первісним позовом ОСОБА_5, тому рішення суду першої інстанції про стягнення з неї на користь відповідачки судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. необхідно скасувати.

Крім того, з відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_5 необхідно стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп. (а.с.91), а також стягнути з відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп., недоплачених нею при подачі апеляційної скарги, що її зобовязано було вчинити відповідно до ухвали Апеляційного суду Сумської області від 16 січня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2016 року в даній справі в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення сервітуту щодо користування квартирою скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій оскаржуваній частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2016 року в даній справі щодо вселення ОСОБА_5 залишити без змін.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2016 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -