Ухвала суду № 64406484, 26.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4854/15-ц Провадження № 22-ц/795/56/2017 Головуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

з участю секретаря Халімон Т.Ю., представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволений, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 14.03.2006 року в розмірі 39150 доларів США (еквівалентну 810013 грн. 50 коп. за курсом НБУ), заборгованість за розпискою від 08.04.2012 року в розмірі 361276 доларів США (еквівалентну 7474800 грн. 44 коп. за курсом НБУ). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3654 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

Доводи скарги зводяться до того, що надані позивачем розписки не є належними доказами у справі, оскільки не відповідають вимогам, встановленим для договору позики, адже в порушення положень ст.ст. 638, 1046, 1047 ЦК України, розписки не містять усіх істотних умов, тобто відсутні дані про особу позикодавця і позичальника, відсутній в розписках підпис позикодавця, не обумовлені сторонами умови отримання коштів та строки їх повернення, а також не зазначено, грошові кошти у вигляді долара якої іноземної держави бралися у борг, що свідчить про те, що відповідач не укладала з позивачем договорів позики, а отже, у борг грошових коштів не брала.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.03.2006 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40000 доларів США та зобов'язувалась повернути їх на першу вимогу в повному обсязі, а 08.04.2012 року взяла в борг грошові кошти в сумі 361276 доларів США, про що були складені відповідні розписки (а.с. 63, 64).

10.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою вимогою, в якій просив протягом 10 днів з моменту отримання листа останньою, погасити борг за обома розписками (а.с. 24, 25). Лист ОСОБА_1 був отриманий 18.03.2015 року (а.с. 26), проте вимоги позивача вона не виконала і борг не повернула. В зв'язку з цим, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути суму боргу за обома розписками в примусовому порядку, з вирахуванням повернутих йому відповідачем 750 доларів США.

В процесі розгляду справи були призначені комплексна судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи, а також додаткова судово-почеркознавча експертиза, за результатами проведення яких було встановлено, що рукописні тексти розписок від 14.03.2006 року та від 08.04.2012 року, а також підписи в розписках від імені ОСОБА_1 виконані ОСОБА_1.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані ому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на його користь з ОСОБА_1 грошові кошти за борговими розписками, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач не повернула кошти, взяті у борг, а отже порушила взяті на себе зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач розписки не складала та не підписувала, а також про те, що у розписках не міститься відомостей, за якими можна ідентифікувати як особу позичальника, так і особу позикодавця, повністю спростовується матеріалами даної справи, зокрема, висновками судових експертиз, якими встановлено, що саме ОСОБА_1 склала ці боргові розписки, а також власноручно їх підписала. Тобто, її доводи про відсутність належних письмових доказів існування зобов'язання між сторонами, є необґрунтованими і підтверджуються лише її словами.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що боргові розписки не містять умов отримання коштів та строків їх повернення не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки законом, зокрема, частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що у випадку, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою 10.03.2015 року, проте остання не виконала його вимог не в 10-денний строк, який він їй надав, ні в передбачений законом 30-денний строк. Вказана обставина і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Доводи про те, що в розписках не зазначено, якої саме іноземної держави бралась в борг валюта, що, на думку відповідача, істотно впливає на розмір боргу, підлягають відхиленню, оскільки в розписках після зазначення сум указаний символ, який використовується виключно для позначення доларів США. Крім того, відповідач не надала будь-яких доказів про те, що за розписками могли передаватися долари, які є валютою іншої держави.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що факт укладення між сторонами договорів позики, за якими відповідач отримала в борг грошові кошти в сумі 40000 доларів США і 361276 доларів США підтверджений матеріалами даної справи, а отже позовні вимоги ОСОБА_2 вірно визнані судом обґрунтованими, а отже рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для скасування судового рішення, а тому задоволенню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: