Рішення № 64405985, 25.01.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/146/2017 р. Головуючий в І інстанції Майдан С.І.

Доповідач Полікарпова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року січня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2 ОСОБА_3за участі секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 жовтня 2015 рокуу справі за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі ПАТ «Імексбанк», Банк) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.12.2012 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав 33 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19 річних на суму залишку заборгованості за кредитом, із встановленням дати остаточного повернення овердрафту до 19.12.2015 року. Позивач свої зобовязання за договором виконав, а відповідач їх не виконує, внаслідок чого, станом на 16.07.2015 року має заборгованість в розмірі 66611, 43 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 29174, 77 грн., заборгованості за відсотками 12536, 66 грн., заборгованості по комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку 11700 грн., а також штраф 13200 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 жовтня 2015 року позов задоволено в повному обємі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав на нього апеляційну скаргу і, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, задовольнити позовні вимоги на суму 36428, 43 грн.

Заслухавши доповідача, осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із розрахунку Банку та вважав, що він повністю відповідає умовам договору.

Проте повністю погодитися з такими висновками районного суду не можна.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2012 р. між Банком та відповідачем був укладений договір №999-00027684/1 про надання кредиту для власних потреб за допомогою платіжної картки VISA у готівковій чи безготівковій формі шляхом сплати з поточного рахунку понад кредитовий залишок коштів на рахунку (овердрафт) в межах встановленого строку та ліміту овердрафту, а позичальник зобовязується своєчасно погашати овердрафт, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 19% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобовязання за цим договором. Максимальна заборгованість позичальника за кредитом на умовах овердрафту 33000 грн. Дата остаточного повернення овердрафту до 19.12.2015 року.

Пунктом 4.9 договору №999-00027684/1 встановлена відповідальність позичальника за повне або часткове прострочення повернення кредиту (овердрафту) та/або сплати відсотків за користування ним та/або інших платежів за договором у вигляді обовязку сплатити банку штраф у розмірі 200 грн. за перший прострочений платіж та 500 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

У пункті 5.1 договору обумовлено, що детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, погашення основного боргу, вартості сукупних послуг, а також інших фінансових зобовязань, наведений у додатку №1, який є невідємною частиною договору. У додатку міститься графік погашення чергових платежів, з якого вбачається, що розмір щомісячного платежу на протязі 36 місяців повинен становити 1659, 65 грн., а всього за кредитним договором відповідач повинен повернути Банку 59747, 40 грн. (а.с.22).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_5 перед Банком вбачається, що він сплатив лише 5 платежів по 1650 грн., остання сплата була у травні 2013 року (а.с.8).

Відповідачем умови договору належним чином не виконано, внаслідок чого станом на 16.07.2015 року він має заборгованість в розмірі 66611, 43 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 29174, 77 грн., заборгованості за відсотками 12536, 66 грн., заборгованості по комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку 11700 грн., а також штраф 13200 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до вимог ст.599 ЦК України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобовязання зазначені у ст.526 цього Кодексу.

Оскільки станом на 19.12.2015 р. відповідач, за умовами договору, повинен був повернути Банку 59747, 40 грн., а фактично сплатив лише 8260 грн., Банк має право вимагати повернення частини позики, що залишилася.

Разом з тим, стягуючи з відповідача комісію за послуги банку, суд першої інстанції не звернув увагу, що кредитним договором взагалі не передбачено оплати комісії та згідно з додатком №1 до договору, з нього стягувалася плата за валютно-обмінні операції, юридичне оформлення тощо, незважаючи на те, що кредит був наданий позичальнику і його повернення відбувалося у національній валюті гривні.

Згідно з п. 3.6 постанови Національного банку України від 10 травня 2007 р. №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року в справі №15-рп/2011, держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві.

Разом з тим споживачу, як правило, обєктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого субєкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

На підставі викладених обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта з приводу необгрунтованого включення у розрахунок заборгованості комісії в розмірі 11700 грн. підлягають задоволенню, а зазначена сума виключенню із суми боргу.

Суд не приймає до уваги заперечення представника позивача в тій частині, що овердрафт не є споживчим кредитом, а тому на нього не поширюються законодавство, яке гарантує захист прав споживача.

Відповідно до п.1.2 постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу твердження апелянта про неправильне зарахування здійсненого відповідачем платежу від 21.05.2013 року в сумі 1650 грн.

Так, у п.2.7 договору № 999-00027684/1 встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту або процентах за користування ним та/або неустойки, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

-в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк проценти;

-в другу чергу сплаті підлягають нараховані проценти, строк сплати яких ще не сплинув;

-в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

-в четверту чергу сплаті підлягає строкова заборгованість за кредитом;

-в пяту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена договором.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися після повного погашення заборгованості попередньої черги.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, який надав суду Банк, вбачається, що з першого платежу він розподіляє отримані від позичальника ОСОБА_5 кошти на власний розсуд.

Так, за графіком, останній повинен був сплачувати щомісячно 1659 грн., а фактично на протязі перших 2 місяців сплачував по 1650 грн., тобто платіж був на 9 грн. менший від обумовленого в договорі, що є несуттєвим порушенням умов договору. Заборгованості за комісією немає. У березні 2013 р. позичальник сплатив 1660 грн. У квітні 2013 року позичальник також сплатив 1650 грн., а банк нарахував йому прострочену заборгованість за процентами у сумі 506 грн. і прострочену заборгованість за кредитом у сумі 720 грн., хоча за розрахунком не вбачається як утворився борг у вказаному розмірі.

Наступний отриманий платіж у сумі 1650 грн. за травень 2013 року банк зараховує на комісію, поточну заборгованість за кредитом та поточні відсотки, що не відповідає погодженим сторонами умовам.

Аналіз зазначеного розрахунку свідчить про те, що сплачені позичальником кошти зараховуються банком в порушення умов договору, що є підставою для виключення з розрахунку штрафу в розмірі 500 грн., нарахованого за травень 2013 року.

Доводи апелянта щодо нарахування штрафу поза межами строку позовної давності (з червня 2013 р. по червень 2015 р.) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є безпідставними.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Статтею 258 ЦПК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, зокрема, для стягнення неустойки (штрафу, пені) один рік.

Разом з тим, ч.1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

У п.2.8 кредитного договору, укладеного між сторонами у справі погоджено, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки складає 3 роки, що згідно зі ст.259 ЦК є договором про збільшення позовної давності.

Посилання апелянта на безпідставність включення банком до нарахованої заборгованості страхового платежу в сумі 2970 грн. колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі дії банку погоджені сторонами і відповідають умовам укладеного між ними договору (п.2.10).

Колегія суддів не може погодитися також і з розрахунком заборгованості, який зроблено відповідачем (а.с.180), оскільки доказів того, що ним здійснювались платежі у період з червня 2013 р. по червень 2014 року ним не надано, а в розрахунку вони ним враховані.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 9, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 жовтня 2015 року змінити, зменшити суму заборгованості за кредитним договором №999-00027684/1 від 20.12.2012 року, яка підлягає стягненню на користь публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з 66611,43 грн. до 54 411,43 грн., зменшити суму штрафу до 12700 грн., виключити із суми заборгованості комісією у розмірі 11700 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді підпис ОСОБА_2

підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Копія рішення оформлена 01 лютого 2017 року

Рішення набрало законної сили 25 січня 2017 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання ОСОБА_4