Ухвала суду № 64404225, 24.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/231/17

Номер справи місцевого суду: 495/4202/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Грідіна Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Грідіної Н.В.

суддів Мандрика В.О., Желєзнова В.М.

секретаря судового засідання Подуст Т.П.

з участю прокурора Биваліна П.А.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2016 року, по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за №12013170240000752 від 28.03.2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

засуджений за ст. 382 ч. 2 КК України до штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, строком на 2 роки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вироком суду засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України, вчиненого при наступних обставинах.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2011 у справі № 5/17-4110-2011 МП «Аліса» зобовязано звільнити та повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, загальною площею 0,7799 га, розташовану в Сонячному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, передану терміном на 10 років за договором оренди земельної ділянки від 22.08.2001 року з Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради, зареєстрованого в міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 284 від 31.08.2001 року.

Зазначене рішення суду постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року залишено без змін та втупило в законну силу, в звязку з чим, на підставі ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», воно є обовязковим до виконання на всій території України.

З метою виконання вказаного судового рішення, господарським судом Одеської області 20.06.2012 року видано наказ про примусове виконання рішення, який в подальшому був направлений до відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області для примусовог виконання.

Постановою відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області 14.03.2013 року відкрито виконавче провадження № 36967104 з виконання зазначеного рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2011 року, в якій п. 2 даної ОСОБА_3 був наданий семиденний строк для самостійного виконання рішення.

В звязку з невиконанням ОСОБА_3 зазначеного рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2011 року в строк, встановлений в п. 2 постанови від 14.03.2013 року, при примусовому виконанні зазначеного рішення господарського суду державним виконавцем відділу державної виконавчої служби на ОСОБА_3 накладено штрафи, передбачені ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», та направлено подання до правоохоронних органів щодо вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення.

Проте, директор МП «Аліса» ОСОБА_3, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, який був попередженим про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, що вступило в законну силу, діючи умисно, в період з 12.06.2012 року по теперішній час, з метою невиконання рішення суду, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з корисливих мотивів, шляхом продовження зайняття господарською діяльністю на території земельної ділянки, не звільнив та не повернув ділянку, в результаті чого рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2011, яке набрало законної сили 12.06.2012, до теперішнього часу не виконано.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок суду та виправдати його в обвинувачені за ст. 382 ч. 2 КК України, посилаючись на те, що висновки у вироку суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та не підтвердженні жодними доказами, суд підійшов до справи формально та поверхнево, не вирішив питання стосовно складу кримінального правопорушення та його наявності, допустив суперечності в своїх висновках.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 382 ч. 2 КК України, як умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили, встановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі обєктивно та в повному обсязі зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та правильно оцінені судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновки у вироку суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яке розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК України.

Так, свідок ОСОБА_4, який з 2006 року працює у відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, пояснив, що постановою від 14.03.2013 року відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2012 року. ОСОБА_3 виконавчий документ не виконав, в звязку з чим 18.03.2013 року та 20.03.2013 року були складені акти про невиконання рішення боржником без поважних причин, на підставі яких, в порядку ст. 89 ч. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», на боржника були накладені штрафи, а 25.03.2013 року направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності.

Висновки у вироку суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 обєктивно підтверджується копіями рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2012 року, постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, наказу господарського суду Одеської області від 20.06.2012 року про примусове виконання рішення суду.

Також зазначені висновки суду підтверджуються постановою відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 14.03.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 36967104 на виконання зазначеного рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2011 року, актами державного виконавця та постановами про накладення штрафу від 18.03.2013 року, 20.03.2013 року (т.1 а.п. 57-74).

Крім того, згідно наказу Фонда державного майна України та додатком до нього від 18.10.2004 року № 2176, майно бази відпочинку «Зорі Тирасполю» (смт. Затока, Білгород Дністровський район, Одеської області) є державною власністю України (т. 2 а.п. 23).

Згідно договору про безоплатне зберігання державного майна майна бази відпочинку «Зорі Тирасполя» (без права користування) № 29 від 27 серпня 2015 року, він укладений між власником Фонд державного майна України та зберігачем Затоківською селищною радою.

З протоколів огляду місця події від 30.06.2015 року та 31.08.2015 року огляд земельної ділянки та споруд МП «Аліса» (б/в «Зорі Тирасполя» в смт. Затока, ст. Сонячна, м Б-Дністровського, Одеської області) вбачається, що вони були проведенні у встановленому законом порядку, в присутності ОСОБА_3

На підстав наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з наданням належної правової кваліфікації його діям.

Доводи апеляційної скарги про те, що у вироку суду не розкрите питання щодо умисності дій, які скоїв ОСОБА_3, а також не доведеності доказами мети невиконання рішення суду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_3, який працює директором МП «Аліса», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, який був обізнаний про набрання чинності рішенням суду та попередженим про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, умисно не виконував рішення в період з 12.06.2012 року. Доказів неможливості виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_3 не надав органам досудового слідства та суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що у вироку суду зазначена тільки постанова відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 14.03.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 36967104, якою ОСОБА_3 був зобовязаний тільки звільнити земельну ділянку, без зазначення постанови №36967554 від 14.03.2013 року, якою ОСОБА_3 був зобовязаний повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, не можуть бути прийняті до уваги, так як дослідженими доказами встановлено, що ОСОБА_3 фактично не виконав зазначене рішення суду, зокрема за постановою № 36967104 від 14.03.2013 року про звільнення земельної ділянки (т.1 а.п. 60,69).

Посилання при розгляді апеляційної скарги на те, що він в 2013 році звільнив земельну ділянку, а саме взяв папку з документами та пішов з земельної ділянки, тобто виконав в цій частині рішення суду, є неспроможними, оскільки спростовується протоколами огляду місця події.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавче провадження відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області за рішенням суду не відповідало вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема ОСОБА_3, після відкриття провадження, не встановлювався строк для добровільного виконання рішення суду, не виносилися постанови про примусове виконання а також про накладення штрафу, є неспроможними, так як спростовуються зазначеними копіями постанов виконавчого провадження щодо зазначених обставин (т.1 а.п. 57-74).

В апеляційній скарзі зазначено, що звернення до суду для притягнення до кримінальної відповідальності боржника передбачено лише у випадку, коли виконання рішення суду неможливе без участі боржника, однак, в даному випадку, зазначена обставина також мала місце.

Апеляційний суд, перевіривши, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що висновки у вироку суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та не підтверджені доказами, підтвердження не знаходять, так як спростовуються матеріалами кримінального провадження та змістом судового рішення, в якому міститься аналіз вищезазначених доказів, досліджених в ході судового розгляду справи, на підставі якого був встановлений в діях обвинуваченого ОСОБА_3 склад інкримінованого кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд допустив суперечності в своїх висновках, однак апеляційний суд не знаходить зазначених обставин, які б впливали на законність та обґрунтованість судового рішення та впливали на його скасування.

При таких обставинах, згідно вимог ст. 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, підстав, передбачених ст.ст.407, 410-414 КПК України, для скасування вироку суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.376 ч.3, 404, 405, 419 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3. залишити без задоволення.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2016 року, яким ОСОБА_3 засуджений за ст.с 382 ч. 2 КК України до штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, строком на 2 роки залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 3 місяців з моменту набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали буде оголошений 30.01.2017 року о 10:00 год.

Судді:

Н.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Мандрик

(підпис) (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного

суду Одеської області ОСОБА_7