Ухвала суду № 64400513, 31.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/3629/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" (далі - ТОВ "ОптЦентр", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 0001782200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 9053,75 грн., з яких за основним платежем на 7243 грн., за штрафними санкціями на 1810,75 грн., № 0001792200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8048 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий кредит сформований позивачем правомірно, оскільки між ним та його контрагентом відбулися господарські правовідносини, які підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких позивачем сформовані витрати та податковий кредит.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 29 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ОптЦентр" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ "Гросс Пайп Систем" та з контрагентом-постачальником ТОВ "Вальдена" за період жовтень 2014 року, подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 06 20травня 2015 року № 98/21-03-22-05/37959889.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 0001782200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 9 053,75 грн., з яких за основним платежем на 7 243,00 грн., за штрафними санкціями на 1 810,75 грн., № 0001792200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8 048,00 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином оформлені первинні документи по операціях з придбання товарів у ТОВ "Гросс Пайп Систем", що спростовує проведення позивачем фіктивних господарських операцій з даним контрагентом.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV.

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Приписами п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про завищення ТОВ "ОптЦентр" витрат за 2014 рік на 40 240,00 грн. та податкового кредиту на 8 048,00 грн. внаслідок документування безтоварних господарських операцій з ТОВ "Гросс Пайп Систем", які ґрунтуються на отриманому від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві листі від 09 лютого 2015 року № 123/26-55-22-10 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гросс Пайп Систем" по взаємовідносинах з платниками податків за жовтень 2014 року

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ОптЦентр" є неспеціалізована оптова торгівля.

22 липня 2014 року позивач уклав з ТОВ "Гросс Пайп Систем" договір № 161 на поставку товарів.

Реальність здійснення господарських операції позивачем з вказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, на виконання умов даного договору ТОВ "Гросс Пайп Систем" поставило ТОВ "ОптЦентр" у жовтні 2014 року товар на загальну суму 48 288,18 грн., з яких ПДВ - 8 048,03 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13 жовтня 2014 року № РН-0000614, податковою накладною від 13 жовтня 2014 року № 109.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що перевезення товару від ТОВ "Гросс Пайп Систем" до позивача здійснено ТОВ "Делівері" автомобілем IVECO AA1245KH, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 14 жовтня 2014 року № РН-0000614. Товар доставлено ТОВ "ОптЦентр" за адресою орендованого складу згідно договору оренди від 01 липня 2013 року № ПМ-000308. Оплату за поставлений товар здійснено позивачем у сумі 17 076,00 грн. у безготівковій формі, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що сторонами у повному обсязі виконано умови договору поставки, а саме: ТОВ "Гросс Пайп Систем" продало позивачу товар, а ТОВ "ОпЦентр" частково оплатило його вартість.

На думку колегії суддів, зазначені первинні документи підтверджують реальність поставки ТОВ "Гросс Пайп Систем" товару, його рух від ТОВ "Гросс Пайп Систем" до позивача, використання отриманого товару у господарській діяльності ТОВ "ОптЦентр".

Аналізуючи вищевикладене, а саме наявність в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів, які є підтвердженням реальності отримання позивачем товару від ТОВ "Гросс Пайп Систем", внаслідок чого відбулися зміни в майновому стані позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Гросс Пайп Систем", правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Посилання відповідача на відсутність у позивача документального підтвердження цих господарських операцій, оскільки позивачем під час проведення перевірки не надано ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області товарно-транспортних накладних, колегія суддів до уваги не приймає виходячи з наступного.

По-перше, товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності і законодавець не ставить в залежність наявність чи відсутність транспортних документів на перевезення товару з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

По-друге, у позивача є в наявності товарно-транспортна накладна від 14 жовтня 2014 року № РН-0000614, що підтверджує перевезення товару від ТОВ "Гросс Пайп Систем" до ТОВ "ОптЦентр", яка надавалася позивачем до ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області під час розгляду заперечень на акт перевірки.

До того ж, реальність здійснення господарських операції позивачем з ТОВ "Гросс Пайп Систем" додатково підтверджено наданими позивачем документами, а саме: договором, видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, яка має всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Гросс Пайп Систем" на час здійснення господарської операції з позивачем мало свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується податковим органом, а тому мало право виписувати податкові накладні. До того ж, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "Гросс Пайп Систем" чи визнання його установчих документів недійсними, визнання підприємства банкрутом чи припинення юридичної особи.

Тобто, у судовому засіданні підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Гросс Пайп Систем" мало належну правосуб'єктність.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Посилання апелянта на те, що податковим органом не можливо провести зустрічної звірки ТОВ "Гросс Пайп Систем" по відносинах з платниками податків за жовтень 2014 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання контрагентом норм законодавства.

На думку колегії суддів, можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не знаходження підприємства за юридичною адресою, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат та податкового кредиту по операціях з таким контрагентом. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ТОВ "ОптЦентр" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Гросс Пайп Систем" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів у цього постачальника, висновок ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про завищення позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями є протиправним.

Таким чином, на думку колегії суддів, ТОВ "ОптЦентр" правомірно сформувало витрати у сумі 40240 грн. та податковий кредит у сумі 8048 грн. по відносинах з ТОВ "Гросс Пайп Систем", у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року №№0001782200, 0001792200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв