Ухвала суду № 64400506, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1291/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

з участю: представника Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - Дрозд Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южная Логистическая Компания" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року товариства з обмеженою відповідальністю "Южная Логистическая Компания" (далі ТОВ "ЮЛК") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі ГУ ДФС) у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2016 року:

- №0000811405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 389 604, 25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1 346 737 грн., та штрафними санкціями у розмірі 42 867, 25 грн.;

- №0000821405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 208 103, 75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 166 483 грн., та штрафними санкціями у розмірі 41 620, 75 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що податковою інспекцією зроблено безпідставні висновки про порушення позивачем податкового законодавства, а відтак і податкові повідомлення-рішення винесені на підставі таких висновків є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №0000811405 від 27 травня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №0000821405 від 27 травня 2016 року.

Присуджено на користь ТОВ "Южная Логистическая Компания" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №1961 від 03 червня 2016 року в сумі 23 965,62 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 23 березня 2016 року по 05 травня 2016 року відповідачем проведено документальну планову перевірку ТОВ "ЮЛК" з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 19 серпня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки №13/14-29-14-01/38841357 від 13 травня 2016 року.

На підставі акту ДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

Так, перевіркою встановлено, що в складі інших операційних витрат (рядок 2180) Звіту про фінансові результати за 2015 рік відображено суму страхування в розмірі 5 355 000грн, що спричинило донарахування податку на прибуток та збільшення значення об'єкта оподаткування з подано, на прибуток в 2015 році.

Відповідно до Генерального договору про співпрацю в галузі страхування від 30 вересня 2013 року з ПрАТ "СК "Золотий вік" позивачем протягом перевіряємого періоду, а саме в 2013 та 2014 роках були укладені договори страхування фінансових ризиків. В 2015 році позивачем операції зі страхування не здійснюватися. Так, перелік укладених договорів страхування перевіряючими наведено у Додатку 2.6 (договори страхування фінансових ризиків) та Додатку 2.7 (договори добровільного страхування наземного транспорту).

В січні 2015 року, у ході складання фінансової звітності за 2014 рік, ТОВ "ЮЛК" було виявлено помилку в бухгалтерському обліку страхових платежів по рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", про що було оформлено бухгалтерську довідку від 29 січня 2015 року.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 29 січня 2015 року, суми страхових витрат в розмірі 5 355 000 грн. згідно договорів страхування фінансових ризиків за 2014 року помилково не враховано у складі витрат 2014 року (не враховано в бухгалтерському обліку, але враховано в податковому обліку, що підтверджується додатком №2.6.2 та додаток №3 акту перевірки) та відображено у регістрах бухгалтерського обліку в періоді виявлення помилки - в січні 2015 року. Про що здійснено бухгалтерську запис: ""Дт 949 Кт 39" 5 355 000 грн.".

Судом першої інстанції також встановлено, що в ході проведення перевірки податковим органом не враховано бухгалтерську довідку від 29 січня 2015 року в якості первинного документа та роз'яснення Міністерства фінансів України стосовно визнання бухгалтерської довідки первинним документом ( лист від 05 серпня 2014 року №31-11410-08/23-2303/2333).

Сума витрат по страхуванню фінансових ризиків у розмірі 5 355 000 грн., що відносяться до звітного періоду 2014 року ТОВ "ЮЛК" не було враховано у складі витрат та фінансового результату за 2014 рік в бухгалтерському обліку, але враховано у податковому, що відображено у додатку п.п.2.6.2 та додатку №3 акту перевірки.

У той же час, у ході складання податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік ТОВ "ЮЛК" скорегувало об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 5 355 000 грн. 24 лютого 2016 року. ТОВ "ЮЛК" було подано до ДФС України нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток. Документ надано до ДПІ у Центральному p-ні м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області 24 лютого 2016 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової щодо завищення показника рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування" та заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток в 2015 року на суму витрат зі страхування у розмірі 5 355 000 грн. є безпідставними. Крім того, позивачем вже задекларовано збільшення об'єкту оподаткування на суму страхових виплат по рядку 03Р1 податкової декларації з податку на прибуток та сплачено податок на прибуток у повному обсязі, в т.ч. із суми 5 355 000 грн., а тому корегування рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності", на якому наполягає відповідач, потягне за собою подвійне оподаткування суми 5 355 000 грн.

Також суд першої інстанції прийшов виходив з того, що висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства. Адже, реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем первинними документами, що повністю відповідають вимогами податкового законодавства.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.п.44.1, 44.2. ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп.39.1.9 п.139.1 ст. 139, ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області вказується, що ТОВ "ЮЛК" до перевірки не надано документів за 2015 рік, які б свідчили про укладання договорів страхування, перерахування коштів страховим компаніям. Крім того, в платнику податків у разі самостійно виявлених помилок згідно чинного законодавства надається право подати до контролюючого органу нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток або уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за минулий рік, у разі коригування показників. По операціями з ФОП неможливо встановити перелік наданих послуг, їх суть та зазначення конкретної вартості за виконану послугу. Також, відповідно до умови договору позивача з ТОВ "Фан-Чай" від 09 жовтня 2013 року №09/10/13-1 ТОВ "Фан-Чай" є ексклюзивним постачальником продукції торгової марки "Хейліс" в Україні, але згідно баз даних контролюючого органу не встановлено джерело походження товару та код УКТ ЗЕД, вказаного у видаткових накладних виписаних ТОВ "Фан-Чай".

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Щодо доводів про те, що ТОВ "ЮЛК" до перевірки не надано документів за 2015 рік, які б свідчили про укладання договорів страхування, перерахування коштів страховим компаніям. Та те що, платнику податків у разі самостійно виявлених помилок згідно чинного законодавства надається право подати до контролюючого органу нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток або уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за минулий рік, у разі коригування показників, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.39.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ "ЮЛК", позивачем надано до перевірки первинні документи по операціям страхування фінансових ризиків, а саме договорів, банківських документів про сплату страхових платежів та інш.

Стосовно твердження апелянта про те, що платнику податків у разі самостійно виявлених помилок згідно чинного законодавства надається право подати до контролюючого органу нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток або уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за минулий рік, у разі коригування показників, судова колегія зазначає наступне.

Витрати на страхування згідно акту перевірки (додаток №2.6 до довідки про загальну інформацію) в сумі 10 450 278 грн. відображені в складі витрат 2014 року і задекларовані в декларації з податку на прибуток 2014 року, що відображено в акті перевірки (додаток № 2.6.2 та додаток №3).

У бухгалтерському обліку на підставі бухгалтерської довідки частина витрат за договорами страхування за 2014 рік у сумі 5 355 000 грн. не списано на фінансовий результат і на кінець 2014 року відображено на рах.39 витрати майбутніх періодів. У 2015 році з бухгалтерського обліку ці витрати списано на фінансовий результат.

Згідно п.44.2. ст. 44 ПК України (а редакції від 01 січня 2015 року) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Оскільки за даними бухгалтерського обліку на підставі бухгалтерської довідки в 2015 році страхування в сумі 5 355 000 грн. за договорами 2014 року списано на фінансовий результат, а за податковим обліком ця сума задекларована в декларації з податку на прибуток 2014 року, що відображено в акті перевірки (додаток № 2.6.2 та додаток № 3), позивач зобов'язаний відкоригувати фінансовий результат до оподаткування шляхом зменшення інших операційних витрат на суму 5 355 000 грн.

Відображення такого коригування в декларації з податку на прибуток формою декларації не передбачено, тому позивач використовував додаток РІ рядок 03 декларації 4.1.15., збільшивши тим самим свій об'єкт оподаткування на 5 355 000 грн.

Таким чином, сума страхування 5 355 000 грн. є витратами 2014 року і не яким чином не є доходом 2015 року.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивачем вже задекларовано збільшення об'єкту оподаткування на суму страхових виплат по рядку 03Р1 податкової декларації з податку на прибуток та сплачено податок на прибуток у повному обсязі, в т.ч. із суми 5 355 000 грн. А корегування рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності", на якому наполягає відповідач, потягне за собою подвійне оподаткування суми 5 355 000 грн., що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів про те, що по операціями з ФОП неможливо встановити перелік наданих послуг, їх суть та зазначення конкретної вартості за виконану послугу. Також, відповідно до умови договору позивача з ТОВ "Фан-Чай" від 09 жовтня 2013 року №09/10/13-1 ТОВ "Фан-Чай" є ексклюзивним постачальником продукції торгової марки "Хейліс" в Україні, але згідно баз даних контролюючого органу не встановлено джерело походження товару та код УКТ ЗЕД, вказаного у видаткових накладних виписаних ТОВ "Фан-Чай", судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Питання, які пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість, врегульовано ст. 198 ПК України.

Підпунктом а) п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм, право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду первинні документи, що підтверджують реальність отримання маркетингових послуг від ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, які також були надані позивачем під час проведення перевірки, а саме договори, акти приймання-передачі виконаних послуг, банківські та касові документи, інші, складені згідно вимог законодавства з бухгалтерського обліку та скріплені підписами та печатками сторін.

Безпідставним є довід апелянта щодо переліку послуг (в розрізі кожного виду/елементу робіт/статті послуг) та їх вартості по всіх договорах, оскільки для управлінсько-виробничій діяльності підприємства позивача не має необхідності у деталізації такої інформації, адже ні умовами договорів, ні положеннями законодавства України, також не передбачена деталізація інформації в первинних документах.

Також, між позивачем та ТОВ "Фан-Чай" був укладений договір купівлі-продажу №09/10/131 від 09 жовтня 2013 року, за яким контрагент поставляє продукцію під торгівельною маркою "Хейліс" позивачу. Виконання умов цього договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, ТТН.

Судова колегія не приймає довід апелянта про те, що відповідно до умови договору від 09 жовтня 2013 року №09/10/13-1 ТОВ "Фан-Чай" ексклюзивним постачальником продукції торгової марки "Хейліс" в Україні, але згідно баз даних контролюючого органу не встановлено джерело походження товару та код УКТ ЗЕД, вказаного у видаткових накладних виписаних ТОВ "Фан-Чай", оскільки це не є беззаперечним доказом того, що товар не доставлявся, та такий довід не може бути беззаперечною підставою для не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідно до господарських операцій позивача та його контрагентами, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача мають характер припущень та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат, податковий кредиту та, у подальшому, бюджетного відшкодування з ПДВ.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Миколаївській області від 27 травня 2016 року №0000811405 та №0000821405 є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2017 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.