Ухвала суду № 64400458, 31.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р. Справа № 814/1799/16

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу №1249СГ від 22 жовтня 2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину України ОСОБА_3» та наказ №2054СГ від 02 грудня 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду громадянину України ОСОБА_3».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 17 вересня 2004 року використовував для ведення товарного сільгоспвиробництва земельну ділянку загальною площею 38 га ріллі, яка знаходиться в межах Володимирської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Правовими підставами для використання ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки були договір оренди від 17 вересня 2004 року, додаткова угода від 30 березня 2005 року, додаткова угода від 29 серпня 2005 року, додаткова угода від 04 вересня 2008 року, договір емфітевзису від 06 липня 2009 року, договір емфітевзису від 06 липня 2010 року, договір емфітевзису від 10 серпня 2011 року, додаткова угода від 27 вересня 2011 року, договір емфітевзису від 03 серпня 2012 року.

Строк дії останнього договору емфітевзису закінчувався в серпні 2013 року.

Жоден з цих договорів оренди, емфітевзису та додаткових угод до них, відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстровані не були.

25 жовтня 2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №1249СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину України ОСОБА_3», відповідно до якого ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 41,00 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Володимирської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

02 грудня 2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №2054СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду громадянину України ОСОБА_3», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3, а також передано в оренду ОСОБА_3 на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 40,9254 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Володимирської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час ухвалення спірних наказів відповідач був уповноважений передавати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі фермерським господарствам. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки, станом на 25 жовтня 2015 року у ОСОБА_2 жодних речових чи договірних прав на зазначену земельну ділянку не було, його права наказами відповідача №1249СГ від 22 жовтня 2015 року та №2054СГ від 02 грудня 2015 року жодним чином не порушені.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п.п.31 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2015 року за №177/26622, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Відповідно до п.п.12 п.4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За приписами п.9 Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області являється територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин з повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського, яке здійснюється шляхом видачі відповідних наказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Держгеокадастру України у Миколаївській області були видані оскаржувані накази на підставі поданої ОСОБА_3 заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства (а.с.36). Разом з цим, до вказаної заяви було додано, зокрема, схема земельної ділянки, довідка відділу Держземагенства у Казанківському районі, кадастровий план, довідка про безоплатну приватизацію, копія диплому та обгрунтування розмірів земельної ділянки (а.с.37-40).

Тобто, приймаючи у формі спірних наказів рішення про надання ОСОБА_3 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідних повножень у відповідача є помилковими.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на положення Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, на ч.1 статті 7, якою було передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, - оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності та при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в подальшому Законом України №1067-VIII від 31 березня 2016 року статтю 7 Закону України «Про фермерське господарство» було викладено у новій редакції, відповідно до якої надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Також, колегія суддів вважає неправомірними доводи апелянта про те, що додане до заяви обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (а.с.39) мають формальний характер та містять припущення щодо бажання створення на земельній ділянці фермерського господарства в розумінні Закону України «Про фермерське господарство», оскільки чинним законодавством не визначена не тільки певна форма такого документу, як обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а й не встановлені вимоги щодо тих позицій, чинників, які мають бути відображені у такому обґрунтуванні, що свідчить про можливість складання його у вільній формі і про те, що надання оцінки відповідній заяві віднесено до повноважень органу, який розглядає таке обґрунтування, тобто - відповідача.

Таким чином, відсутність в обґрунтуванні розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а саме обґрунтування необхідності отримання відповідної площі земельної ділянки, не зазначення кількості членів фермерського господарства та наявність сільськогосподарської техніки, не зазначення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства, не є законною підставою для надання органом Дежгеокадастру відмови у дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної громадянином земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 5 та ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» громадянину достатньо висловити саме намір створити фермерське господарство, що в даному випадку було зроблено ОСОБА_3 в заяві від 03 вересня 2015 року, для чого спочатку таким громадянином отримується у користування земельна ділянка для відповідних цілей, а лише потім після проведення державної реєстрації такого права користування земельною ділянкою здійснюється державна реєстрація самого фермерського господарства, як юридичної особи.

Також, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, посилання скаржника на відсутність у власності ОСОБА_3 сільськогосподарської техніки на момент подання заяви щодо відведення спірної земельної ділянки та прийняття спірних наказів, оскільки такої умови для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закон України «Про фермерське господарство» не висуває та право ж громадянина на залучення такої техніки для провадження сільськогосподарської діяльності на умовах найму вказаний Закон не обмежує.

Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що листом №2098/2000-13 від 17 червня 2013 року ГУ Держземагентва у Миколаївській області неправомірно йому було відмовлено у наданні в оренду спірної земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства, оскільки у довідці відділу Держземагенства у Казанківському районі Миколаївської області зазначено угіддя рілля, а на викопіюванні пасовище, оскільки доказів того, що зазначене рішення було прийняте відповідним органом та оскаржене позивачем в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області були правомірно винесені накази №1249СГ від 22 жовтня 2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину України ОСОБА_3» та №2054СГ від 02 грудня 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду громадянину України ОСОБА_3», а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 лютого 2017 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний