Постанова № 6439894, 07.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.08.09Справа №2а-2559/09/10/0170 11:53 м. Сімферополь Окружний адміністративний судАвтономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Свинобоєва О.С., представник по довіреності №04-5/03 від 15.01.2009 р.;

від відповідача - Давидов І.В., представник по довіреності від 04.08.2009 року №06/503;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Західно-Кримський елеватор"

про стягнення пені

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів – позивач – 02 лютого 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Західно-Кримський елеватор" - відповідача - про стягнення пені в сумі 425грн.54коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2007 році. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідач зобов’язаний сплатити відповідним відділенням фонду адміністративно-господарські санкції, які дорівнюють середньорічній заробітній платі роботодавця за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та не зайняте ними. Якщо роботодавець на сплачує санкції, нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, яка діяла на момент оплати, нарахованої на всю суму недоїмки за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Приймаючи до уваги, що відповідач своєчасно не сплатив адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2008 року, у нього утворилася заборгованість, яку він погасив частково 08.05.2008 року у сумі 5000грн.00коп. та 09.07.2008 року – погашений залишок суми заборгованості в сумі 10969грн.00коп. На підставі викладено, позивач вважає, що за весь час прострочки - за 24 та 62 дня відповідно - відповідач повинен сплатити пеню в загальній сумі 425грн.54коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає нарахування пені неправомірним, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, що надані суду 27.03.2009 року. Відповідно до зазначених заперечень відповідач обґрунтовує неправомірність нарахування позивачем пені в зазначеній сумі тим, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.01.2006 року по справі №2-26/4543-2006 було порушено провадження по справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Західно-Кримський елеватор". Під час порушення провадження по справі судом в порядку, встановленому частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На теперішній час справа про банкрутство відповідача розглядається в Господарському суді АР Крим, судом до боржника застосовано судову процедуру банкрутства - розпорядження майном боржника, яку ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.03.2009 року по справі №2-4/4543-2006 продовжено строком на шість місяців - до 17.08.2009 року. Враховуючи вимоги ч.7 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою дія мораторію припиняється з дня припинення провадження по справі про банкрутство, а також те, що ч.6 ст.12 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік вимог, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, до яких не входить пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, позивач, на думку відповідача, не має права на нарахування пені на протязі всього терміну дії мораторію, зокрема, на протязі всього 2008 року. Також, відповідач зазначає, що заборона нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів встановлена пунктом 3.10 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 р. за №552/13819), згідно з яким протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується. У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік було надано до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 15.02.2008 року. Зазначення в даному звіті того, що цей звіт є звітом за 2008 рік, є технічною помилкою і не впливає на правильність та точність інших показників звіту.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 Закону Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Тобто саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Західно-Кримський елеватор" (код ЄДРПОУ 31001863, юридична адреса: 97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Виноградна, буд.1) зареєстровано Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 26.05.2000 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11401200000000923 - а.с.28), що підтверджено Довідкою з ЄДРПОУ №049790, виданою Відділом статистики у м. Євпаторії АРК 12.06.2008 року (а.с.29) та Статутом відповідача (а.с.19-27).

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим від 24.07.2009 р. №05.3-8.1/2404 (а.с.86) відповідач станом на зазначену дату перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі суб’єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року №875-XII (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Підпунктом 2.2. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за №552/13819, дано визначення пені - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Зазначеним Порядком також визначений механізм нарахування пені. Так, пунктом 3.1. Порядку встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.3. Порядку документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Як передбачено пунктами 3.4., 3.6. Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Судом встановлено, що відповідач ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с.6) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» складає 61 особу. Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць (61 працівник х 4%). Суд погоджується з поясненнями представника відповідача, згідно з якими зазначення в даному звіті того, що цей звіт є звітом за 2008 рік, є технічною помилкою і не впливає на правильність та точність інших показників звіту, що не заперечується та не оспорюється представником позивача.

Судом встановлено, що за даними звіту на підприємстві у 2007 році працював один працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Таким чином, відповідач відповідно до частини 1 статті 20 Закону повинен був сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце.

Судом встановлено, що в 2007 році середньорічна заробітна плата на ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» складає 15461грн.90коп. (загальний розмір Фонду оплати праці 974100/кількість працівників 61), що також підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги, що середньооблікова кількість штатних працівників ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» у 2007 році складала 61 особу, відповідач був зобов’язаний сплатити санкцію у повному розмірі середньорічної заробітної плати за кожне нестворене робоче місце, тобто в розмірі 15461грн.90коп., що також підтверджується звітом відповідача.

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2008 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 15461грн.90коп.

Судом встановлено, що у визначений Законом строк відповідачем адміністративно-господарська санкція не сплачена, а саме: згідно з випискою банку по рахунку (а.с.10-11) ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» 08.05.2008 року сплачено 5000грн.00коп., 09.07.2008 року – 10969грн.00коп., тобто адміністративно-господарська санкція в розмірі 15461грн.90коп. була сплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, що підтверджено матеріалами справи та представником відповідача не оспорюється.

Судом також встановлено, що позивач з 15.04.2008 року по 08.05.2008 року, тобто за 24 днів прострочки, нарахував відповідачу пеню у розмірі 153грн.36коп. (з суми заборгованості – 15969грн.00коп.); за 62 дні прострочки – з 09.05.2008 року по 09.07.2008 року - нарахував відповідачу пеню у розмірі 272грн.18коп. (з залишку суми заборгованості – 10969грн.00коп.). Таким чином, загальний розмір нарахованої позивачем пені складає 425грн.54коп. (153,36+272,18).

Позивач 11.07.2008 року направив відповідачу повідомлення №04-4/604 від 10.07.2008 року про сплату пені в розмірі 425грн.54коп. з зазначенням її розрахунку та реквізитів для перерахування суми (а.с.8), що підтверджено поштовою квитанцію (а.с.12). Зазначене повідомлення було вручене відповідачу, що представником відповідача не оспорюється та не заперечується.

Судом встановлено, та представниками позивача та відповідача не оспорюється, що станом на день розгляду справи вказана сума пені не сплачена.

У відповідь на повідомлення відповідач надіслав лист від 15.07.2008 року №06/388, що отриманий позивачем 21.07.2008 року (поштове повідомлення - а.с.36), яким повідомив його про порушення стосовно ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.01.2006 року по справі №2-26/4543-2006 провадження по справі про банкрутство, а також введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, на підтвердження до листа були додані копії відповідних ухвал Господарського суду АР Крим. Крім того, зазначеним листом відповідач також повідомив позивача про те, що на вказану дату судом стосовно боржника - ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» - введено судову процедуру – розпорядження майном.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні: ухвала Господарського суду АР Крим від 06.01.2006 року по справі №2-26/4543-2006 (а.с.55) про порушення провадження по справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор», згідно з пунктом 5 резолютивної частини якої судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строки виконання яких наступили до дня порушення провадження по справі про банкрутство згідно з вимогами частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом». Також згідно з наданими представником відповідача ухвалами Господарського суду АР Крим по зазначеній справі підтверджено проведення попереднього засідання та затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.06.2006 року по справі №2-26/4543-2006 (а.с.56-61), яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року по справі №2-26/4543-2006 (а.с.63-71) в частині затвердження реєстру вимог кредиторів. Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2007 року по справі №2-26/4543-2006 зазначена постанова Севастопольського апеляційного господарського суду залишена без змін, касаційна скарга одного з кредиторів - ДАК «Хліб України» - без задоволення (а.с.72-77). Ухвалою Верховного Суду України від 07.06.2007 року у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2007 року відмовлено (а.с.78).

Листом від 28.07.2009 року (а.с.49) Господарський суд АР Крим повідомив, що станом на зазначену дату справа №2-4/4543-2006 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» знаходиться у провадженні Господарського суду АР Крим, ухвалою суду від 03.03.2009 року продовжено процедуру розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна строком на шість місяців, тобто до 17.08.2009 року, судове засідання з розгляду питання щодо подальшої процедури банкрутства призначено на 23.09.2009 року. Зазначені відомості підтверджені ухвалами Господарського суду АР Крим по справі №2-4/4543-2006 від 03.03.2009 року (а.с.50-51) та від 28.07.2009 року (а.с.52).

Суд зазначає, що будь-які відомості про скасування ухвали Господарського суду АР Крим від 06.01.2006 року про порушення провадження по справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» або про припинення провадження по зазначеній справі в матеріалах справи відсутні, та представниками позивача та відповідача про такі обставини суду під час розгляду справи не повідомлено. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що стосовно відповідача - ДП ДАК «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» - порушено провадження по справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв на протязі 2008 року (тобто на час виникнення спірних правовідносин).

Суд не може погодитися з доводами позивача стосовно обґрунтованого нарахування відповідачу пені за весь період прострочки з 15.04.2008 року по 09.07.2008 року з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (частина 7 статті 12 зазначеного Закону).

Як вже зазначалось раніше, частиною 8 статті 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначений Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70. Відповідно до пункту 4 даного Порядку порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 р. за №552/13819 ) затверджений Порядок нарахування пені та її сплати.

Згідно з пунктом 1 Порядку нарахування пені та її сплати зазначений Порядок встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до п.2.2 Порядку пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується (пункт 3.10 Порядку нарахування пені та її сплати).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» право визначення порядку сплати адміністративно-господарських санкцій і пені було делеговане Кабінету Міністрів України, який, в свою чергу, делегував зазначене право Міністерству праці та соціальної політики України. Таким чином, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223, яким затверджено Порядок нарахування пені та її сплати (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 р. за №552/13819), є нормативно-правовим актом, що прийнятий Міністерством праці та соціальної політики України у межах його повноважень, зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку в Міністерстві юстиції України, відповідно до вимог пункту 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року №493/92; набув чинності, та підлягає виконанню як територіальними відділення Фонду соціального захисту інвалідів, так і роботодавцями - підприємствами, установами, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю. Тобто, зазначений нормативно-правовий акт прийнятий відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що згідно з вимогами ст.1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій поширюється лише на вимоги щодо виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, у зв’язку з чим дія мораторію не поширюється на нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що була нарахована та несвоєчасно сплачена після порушення провадження по справі про банкрутство відповідача. Суд зазначає, що заборона нарахування пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів встановлена спеціальним нормативно-правовим актом – Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223, який і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 425грн.54коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2007 році є необґрунтованими та неправомірними, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Судом 07 серпня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 12 серпня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                     Кудряшова А.М.