Ухвала суду № 64398163, 24.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р.Справа № 820/2733/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. по справі № 820/2733/16

за позовом Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про накладення адміністративного арешту на рахунки,

ВСТАНОВИЛА:

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ( далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти адміністративний арешт на кошти на відкритих банківських рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №259 від 14.04.2016 року на підставі плану-графіку проведення перевірок на ІІ квартал 2016 року призначено проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 Копія наказу №259 від 14.04.2016 року на проведення перевірки, письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки від 19.04.2016 р. №1747 та запит про надання документів від 19.04.2016 року №1746/Т/20-36-13-05-14 направлені на адресу відповідача. При виході співробітників ОДПІ на перевірку, за місцем проживання ФО-П ОСОБА_1 не встановлено, а за місцем здійснення підприємницької діяльності відповідача остання для отримання наказу та направлення на проведення перевірки не з'явилась. На думку позивача, своїми діями ФО-П ОСОБА_1 відмовилась від проведення перевірки, що відображено в актах про неможливість ознайомлення та підписання направлень на проведення документальної планової виїзної перевірки №266/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 29.04.2016 р., №277/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 06.05.2016 р. та №290/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 12.05.2016 року. Вказані дії відповідача дають контролюючому органу право на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 р. адміністративний позов Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про накладення адміністративного арешту на рахунки - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб'єкт господарювання 22.06.2012 року, №24800000000141996. (а.с.8).

Перебуває на обліку як платник податків та зборів в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 25.06.2012 року, №63515. (а.с.8). Заборгованості зі сплати податків та зборів ФО-П ОСОБА_1 не має.

Також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем - Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, 14.04.2016 року згідно плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року був виданий наказ №259 "Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (п.н.НОМЕР_1) з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 року тривалістю 10 робочих днів. (а.с.14).

20.04.2016 року ОДПІ засобами поштового зв'язку відповідачу надіслано копію наказу №259 від 14.04.2016 року, повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки №1747 від 19.04.2016 року та запит про надання документів №1746/Т/20-36-13-05-14 від 19.04.2016 року. (а.с.14-17).

У відповідь відповідач направив на адресу Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області лист №28/04/16-1 від 28.04.2016 року (вх.№12671/10 від 29.04.2016 року), в якому повідомив, що відмовляє в допущені посадових осіб до проведення перевірки, оскільки наказ на проведення перевірку видано з порушенням вимог ст.ст. 78, 81 Податкового кодексу України та зазначив, про порушення ОДПІ 10-ти денного терміну попередження платника податків про початок проведення перевірки. (а.с.20-24).

29.04.2016 року співробітниками Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області був здійснений вихід за місцем реєстрації ФО-П ОСОБА_1: АДРЕСА_1, під час якого встановлено відсутність відповідача за місцем реєстрації. За результатом виходу складено акт щодо неможливості ознайомлення та підписання направлень для проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (п.н.НОМЕР_1) за період 01.01.2014-31.12.2015 р. №266/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 29.04.2016 року. (а.с.9).

06.05.2016 року ревізорами-інспекторами здійснено вихід за місцями здійснення підприємницької діяльності відповідача, на торгівельні точки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Під час даного виходу встановлено, що на торгівельній точці знаходиться лише реалізатор продукції, який не уповноважений на представництва інтересів ФО-П ОСОБА_1 За результатом виходу складено акт щодо неможливості ознайомлення та підписання направлень для проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (п.н.НОМЕР_1) за період 01.01.2014-31.12.2015 р. №277/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 06.05.2016 року. (а.с.10).

12.05.2016 року співробітниками Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області повторно здійснено вихід за місцем реєстрації ФО-П ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), під час якого також встановлено відсутність відповідача за місцем реєстрації. За результатом виходу складено акт щодо неможливості ознайомлення та підписання направлень для проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (п.н.НОМЕР_1) за період 01.01.2014-31.12.2015 р. №290/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 12.05.2016 року. (а.с.11).

Розцінюючи вищеописану поведінку платника податків як відмову в допуску до перевірки контролюючого органу, позивач звернувся з позовом про накладення адміністративного арешту на рахунки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з адміністративним позовом, позивачем не надано суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за яких суд мав би підстави прийняти рішення про застосування арешту розрахункових рахунків відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 94.1 та 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Колегія суддів зазначає, що з наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Згідно з п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, колегія суддів зазанчає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови: наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України; наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи те, що копія наказу про проведення перевірки, повідомлення про початок проведення перевірки та запит про надання документів надійшли на адресу позивача з порушенням строку, встановленого ст.78 Податкового кодексу України та беручи до уваги, що ОДПІ не відреагувало належним чином на зауваження ФО-П ОСОБА_1 про приведення надісланих матеріалів в порядок, встановлений чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. по справі № 820/2733/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.