Постанова № 64397783, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27549/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника відповідача Дудник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов»язання здійснити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та такими, що порушили немайнове право позивача дії (бездіяльність) Міністерства юстиції України під час розгляду його звернень від 09.07.2015 р., від 21.10.2015 р., від 23.03.2016 р.; зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії, передбачені ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», по наслідках розгляду його звернень та стягнути з відповідача на його користь в якості компенсації за завдану моральну шкоду, яка виникла внаслідок порушення його немайнового права, грошові кошти в сумі 9490 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду позивач до суду не прибув, надавши письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції листом від 10.09.2015 р. № 04-19/12-4996 надіслав на адресу Міністерства юстиції України звернення ОСОБА_4 від 09.07.2015 р. щодо проведення перевірки суддів (а.с 7), яке отримано відповідачем 14.09.2015 р. та у день надходження йому згідно з номенклатурою реєстрації присвоєно №2022-0-1-15, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції Міністерства юстиції України на листі від 10.09.2015 р. №04-19/12-4996 та реєстраційно-контрольною карткою (а.с.14,15).

На вказане звернення Міністерством юстиції України надано відповідь листом від 23.09.2015 р. № 2022-0-1-15/9.4, в якій, зокрема, роз'яснено порядок оскарження процесуальних дій суддів та судових рішень відповідно до процесуального законодавства, також, порядок подання скарг на дії суддів до Вищої ради юстиції та проінформовано, що правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації), зокрема, щодо професійних суддів, визначаються Законом України «Про очищення влади».

В подальшому, позивач звернувся до Міністерства юстиції зі скаргою від 21.10.2015 р., яка надійшла до Мін'юсту 26.10.2015 р. та зареєстрована у день надходження за №Б-22580.

Листом від 25.11.2015 р. № 190/Б-22580/9.4 Мін'юстом повідомлено позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання. Крім того, зазначено, що заступник Міністра юстиції Янчук А.В. здійснив розгляд заяви ОСОБА_4 в межах повноважень, а тому підстави притягнення його до відповідальності відсутні.

Окрім цього, позивач звернувся на ім'я прем'єр-міністра України Яценюка А.П. із листом від 19.03.2016 р., в якому просив доручити міністру юстиції України направити голові Вищої ради юстиції України для перевірки ряд звернень позивача, що розподілені для розгляду члену Вищої ради юстиції ОСОБА_7 з взяттям на особистий контроль, а також, доручити міністру внутрішніх справ України організувати та провести ретельну перевірку законності переатестації та призначення на посади в підрозділи Національної поліції України колишніх слідчих та керівників СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, також причин та обставин, за яких впродовж 5 років поспіль, як йдеться у зверненні, фактично ігнорується досудове розслідування у кримінальному провадженні №120121210090001357.

Відповідно до листа від 23.03.2016 р. №41-Б-007299/26 вказаний лист ОСОБА_4, що надійшов до Кабінету Міністрів України, скеровано Міністерству юстиції України, про що повідомлено позивача (а.с. 44-45).

В той же час, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, листом від 13.04.2016 р. за підписом першого заступника міністра юстиції позивачу повернуто усі додатки, які додані до звернення на адресу Секретаріату КМУ листом від 23.03.2016 р. №23.09.2015 та від 25.11.2015 р., однак саме звернення до КМУ не повернуто.

Вважаючи, дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду його звернення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень Закону України «Про звернення громадян» з боку відповідача, проте, колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, зокрема, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону №393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст. 7 зазначеного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Частиною другою статті 8 Закону №393/96 установлено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Згідно ч. 1,3,4 ст. 15 цього Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до положень ст. 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

При цьому, відповідно до ст. 20 Закону №393/96, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Водночас, відповідно до ст. 12 Закону його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Отже, як установлено судом, з додатками на 77 аркушах, в порушення с. 7 Закону України «Про звернення громадян»,не було направлено за належністю відповідному органу чи посадовій особі, а також, не було повернуто заявникові.

Водночас, звернення позивача від 21.10.2015 р., також, в порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», передано на розгляд особі, дії якої, серед іншого, оскаржувались ОСОБА_4 у даній скарзі.

Крім того, позивачем наголошено, що відповідь на дане звернення датована 25.11.2015, однак, направлена йому засобами поштового зв'язку лише 30.12.2015р., що підтверджується наданою ним до суду ксерокопію конверту (а.с. 40).

Як зазначає позивач щодо звернення до КМУ від 23.03.2016 р., листом від 13.04.2016 р. за підписом першого заступника міністра юстиції йому було повернуто усі додатки, які додані до даного звернення, однак, саме звернення позивачу не повернуто (а.с.35).

В судовому засіданні 11.01.2017 судом було зобов'язано представника відповідача надати докази на підтвердження повернення позивачу оригінала звернення від 23.03.2016р., однак, вказані вимоги суду відповідачем не виконані, отже, доводи позивача з цього приводу не спростовані.

Таким чином, на переконання судової колегії, позовні вимоги щодо протиправних дій та бездіяльності Міністерства юстиції при розгляді звернень ОСОБА_4 від 09.07.2015 р., від 21.10.2015 р. та від 23.03.2016 р. є обґрунтованими, тому мають бути задоволені.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерство юстиції України вчинити дії, передбачені статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», суд апеляційної інстанції зазначає, що виконання та дотримання вимог Закону є обов»язковими для усіх суб»єктів, на яких поширюється його дія, тому додатково покладати такий обов»язок судовим рішення є недоречним.

Наразі, суд першої інстанції позовні вимоги в цій частині взагалі не розглядав, помилково вважаючи їх відкликаними уточненою заявою (а.с.34-36). Проте, відмова позивача від позовних вимог в цій частині останнім не заявлялась і судом першої інстанції не приймалась, про що мала бути постановлена ухвала із закриттям провадження у справі в цій частині.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів їх також вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині через недоведеність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов»язання здійснити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України при розгляді звернень ОСОБА_4 від 09.07.2015 року, від 21.10.2015 року та від 23.03.2016 року.

В задоволення іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 30 січня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.