Ухвала суду № 64397782, 23.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24953/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2016 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та вимог, -

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення № 0066631701, № 0066581701 від 03.09.2015, вимогу № Ф-0064211701 від 21.08.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення № 0064231701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення № 0066631701 від 03.09.2015 Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0066581701 від 03.09.2015 Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 793, 00 грн та застосування 198,25грн. штрафної (фінансової ) санкції. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № Ф-0064211701 від 21.08.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 0064231701 від 21.08.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність доказів оплати позивачем вартості послуг мобільного зв'язку є підставою для віднесення сплачених сум до витрат виробництва, натомість правомірність цього може бути спростована податковим органом в загальному порядку, зокрема, шляхом надання доказів використання зв'язку з метою, яка не пов'язана з господарською діяльністю. Щодо надання позивачем в якості доказів сплати позивачем вартості отриманих юридичних послуг квитанцій до прибуткового касового ордеру, то суд першої інстанції зауважив, що можливе порушення позивачем правил обігу готівки, на яке посилається відповідач в акті, не є підставою для висновків про відсутність доказів понесення витрат позивачем. З огляду на те, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не відповідає ознакам нематеріальних активів, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне віднесення позивачем вартості отриманих ліцензій до витрат виробництва. Перевіркою також було встановлено завищення суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані у 2012 році в сумі 36 825, 17 грн, у 2013 році в сумі 50 483, 83 грн, у 2014 році 35 635, 83 грн, яка не підтверджена відповідними розрахунковими документами, проте ні акт, ні жоден наданий в процесі розгляду справи відповідачем документ не містить переліку документів, яких на думку відповідача не було надано позивачем в процесі перевірки. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був придбаний товар у ТОВ «Розетка. УА», що підтверджено видатковою накладною за № 8335 від 21.01.2014 та виписками банку, при цьому продавець відмовився надавати податкову накладну та всупереч п. 201.10 ст. 201 ПК ФОП не подано до податкового органу заяву зі скаргою на постачальника за формою згідно з додатком 8 (Д8) декларації з ПДВ разом із наданням копій розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, яка є підставою для включення сум до податкового кредиту. У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК в редакції від 17.02.2014 таку заяву позивач подав до відповідача 11.02.2014, у зв'язку з чим посилання на це податкового органу є безпідставними. Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту у вересні 2014 року податкову накладну, виписану ТОВ «Кушнер», яка не була підтверджена відповідним документом, при цьому позивач зазначив, що зазначена обставина не відповідає дійсності, натомість позивачем не було надано доказів, якими б підтверджувалось складання звітності за вересень 2014 року, тому в цій частині суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

21.08.2015 податковим органом проведено документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_2 податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 4350/26-52-17-01/НОМЕР_4 від 21.08.2015.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке полягало в завищенні обсягу валових витрат у 2012 році на загальну суму 58 384,91 грн, у 2013 році на загальну суму 7 2484,32 грн, у 2014 році на загальну суму 49 916,63 грн;

- п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України, що полягало у не поданні податкового розрахунку сум доходу і сум утриманого податку за формою 1-ДФ за 2 квартал 2014 року та зазначення недостовірних відомостей в розрахунках за формою 1-ДФ за 4 кв.2012 року, І кв. 2013 року та за І кв., 3 кв., 4 кв.2014 року;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема, заниження суми податку на додану вартість на 871, 00 грн, в т.ч. у серпні 2013 року на суму 93, 00 грн, у січні 2014 року на суму 700, 00 грн та у вересні 2014 року на суму 78, 00 грн;

- ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яке полягало в тому, що позивачем за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 не перераховано до бюджету єдиного внеску на загальну суму 122 611,87 грн, в т.ч. за 2012 року на суму - 77 731,12 грн, за 2013 рік на суму - 27 559,71 грн, за 2014 рік на суму-17 321,04 грн.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0066631701 від 03.09.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, на загальну суму 35 808,35 грн, з яких 28 646,68 грн становить основний платіж, а 7 161,67 грн - штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 0066581701 від 03.09.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 088,75 грн, з яких 871,00 грн становить основний платіж, а 217,75 грн - штрафні санкції;

- вимогу № Ф-0064211701 від 25.08.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 122 611,87 грн та прийнято Рішення № 0064231701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 15 281,69 грн.

Згідно акту перевірки за результатами перевірки правильності відображення валових витрат ФОП ОСОБА_2 встановлено:

1. Завищення суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані у сумі 36 825, 17 грн, яка не підтверджена відповідними розрахунковими документами (фіскальні чеки, виписки з банку). Згідно додатку 5 до декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» у колонці 4 сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, в т.ч. вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, відображена платником податку в розмірі 1 187 269, 00 грн, за даними перевірки - 1 150 443, 83 грн.

2. Завищення інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 11 459, 74 грн, всупереч п. 177.4 ст. 177 ПК України було безпідставно віднесено витрати, які не пов'язані з отриманням доходу та не включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПК, а саме сплата за ліцензію в сумі 8 000, 00 грн, лікарські засоби (ліки, медичні препарати) в сумі 2315, 25 грн, суму ПДВ 462, 99 грн, махрові рушники в сумі 681, 50 грн.

3. Віднесення до складу витрат сплату за послуги мобільного зв'язку в сумі 1 300, 00 грн, так як не надано на перевірку рахунків-фактур, правила користування мобільним зв'язком; деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером.

4. ФОП ОСОБА_2 надано на перевірку квитанції до прибуткового касового ордера, щодо сплати юридичних послуг, пов'язаних з врегулюванням спорів у судах ФОП ОСОБА_3 згідно договору № 20-07/2012 від 20.07.2012 в сумі 8 800, 00 грн, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами (фіскальні чеки, виписки банку).

Так, згідно з підпунктом "є" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства.

Позивач у позовній заяві послався на придбання ліків для зберігання в кафе з метою виконання вимог законодавства з охорони праці, натомість дані даводи відповідачем не спростовані жодним чином.

Відповідно до підпунктів "ґ" та "е" пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) та витрати на врегулювання спорів у судах.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 зазначеного кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів погоджується із зазначеним судом першої інстанції про те, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено обов'язкових вимог щодо наявності та зберігання у платника податку правил користування мобільним зв'язком; деталізованих рахунків від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журналів обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером.

Позивачем надано договір про надання послуг мобільного зв'язку (а.с. 176 т. 1), докази оплати позивачем вартості послуг мобільного зв'язку (а.с. 195 - 198 т. 1). В свою чергу, податковим органом не доведено належними доказами використання зв'язку з метою, яка не пов'язана з господарською діяльністю.

20.07.2012 між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір № 20-07/2012 про надання юридичних послуг (а.с. 199-200 т. 1).

На виконання умов договору, позивачем надано акти прийому - передачі наданих послуг, копії судових рішень, квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 202-208 т. 1).

Щодо надання позивачем в якості доказів сплати позивачем вартості отриманих юридичних послуг квитанцій до прибуткового касового ордеру, суд першої інстанції вірно зауважив, що можливе порушення позивачем правил обігу готівки, на яке посилається відповідач в акті, не є підставою для висновків про відсутність доказів понесення витрат позивачем.

Відповідно до підпункту "ж" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України інші операційні витрати, що включають, зокрема, інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не відповідає ознакам нематеріальних активів, що свідчить про правомірне віднесення позивачем вартості отриманих ліцензій до витрат виробництва.

Перевіркою також було встановлено завищення суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані у 2012 році в сумі 36 825,17 грн, у 2013 році в сумі 50 483,83 грн, у 2014 році 35 635,83 грн, яка не підтверджена відповідними розрахунковими документами (фіскальні чеки, виписки банку).

Однак, податковим органом не значено ні в акті, ні під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не зазначено, які саме документи повинен був надати позивач під час проведення перевірки.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 727 від 20.08.2015, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за N 1300/27745 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

У зв'язку з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, що висновки про порушення позивачем норм ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ґрунтується на порушеннях, викладених в п. 1-4 даної постанови, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про безпідставність таких тверджень відповідача.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був придбаний товар у ТОВ "Розетка. У А", що підтверджено видатковою накладною за №8335 від 21.01.2014 та виписками банку , при цьому продавець товарів відмовився надати податкову накладну.

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно матеріалів справи, заяву позивачем було подано до відповідача 11.02.2014, про що свідчить відбиток штампу відповідача (а.с. 210 т. 1).

Тому, твердження апелянта про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту є безпідставними

Колегія суддів переглядає спірну постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги податкового органу.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 30.01.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.