Ухвала суду № 64397349, 24.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2017 рокусправа № 804/2591/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шлай А.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі № 804/2591/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Продукт» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний Продукт» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.03.2016 року №500060001/2016/00046, визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.03.2016 року №500060001/2016/610015/2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, Одеська митниця ДФС звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було підтверджено належними документами складові митної вартості товарів, а отже, у відповідача були законні підстави для витребування додаткових документів. уу наданих додаткових документах взагалі містилися розбіжності. На думку заявника апеляційної скарги, митницею були надані змістовні обґрунтування правомірності застосування другорядного (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методу визначення митної вартості товару, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні постанови по справі.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили апеляційний суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги не прибув.

За приписами частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 26.04.2012 року між ТОВ «Рідний Продукт» та компанією MULTU MAKARNACILIK SAN. VE TIC. A.S. (м.Газіантеп, Туреччина) (далі - Продавець), укладено контракт № 26/04/12 на поставку макаронних виробів (найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціни товару зазначаються в Специфікації). Продавець є виробником та вантажовідправником макаронних виробів. Згідно даного контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж макаронні вироби. Згідно Специфікації на постачання товару від 22.01.2016 року №31 Продавець був зобовязаний поставити товар у кількості 129600 одиниць, загальною вагою 51,84тон за ціною 520 доларів США за тону. Загальна вартість цієї партії товару склала 26956,80 доларів США. Поставка товару здійснюється Продавцем морським транспортом на умовах поставки товару CIF (Інкотермс 2010) Одеський морський торговий порт, Україна, оплату за перевезеннч до порту призначення та оплату страхування вантажу на час перевезення покладено також на Продавця. Для здійснення митного оформлення товару ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс», як особою безпосередньо залученої позивачем до операцій з товарами, переміщеними через митний кордон України за договором про надання послуг таможеного брокера №БР2 від 10.07.2014 року, до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №500060001/2016/002160 від 14.03.2016 року відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 26956,80 доларів США. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом з декларацією подано копії всіх необхідних документів для митного оформлення товару а саме: SWIFT-повідомлення SAAtoAFTsnop-1666-000001 від 08.02.2016 року; каталог виробника товару; прайс лист від 22.01.2016 року; довідку про вартісні характеристики товару, видану Одеською регіональною торгово-промисловою палатою №OUR-в №000114 від 11.03.2016 року; калькуляція від 12.02.2016 року; комерційний рахунок (інвойс) №25934 від 12.02.016 року; пакувальний лист від 12.02.2016 року; страховий поліс №183; контракт №26/04/12 від 26.04.2014 року; додаткова угода до контракту №5 від 10.06.2015 року; договір №БР2 від 10.07.2014 року; лінійний коносамент з відбитком штампу про проведення державного контролю харчових продуктів, які підлягають санітарно-епідеміологічному контролю; сертифікат про проходження товару загальної форми №01609 від 25.02.2016 року; декларація виробника б/н; сертифікат здоровя №16-27-001168 від 19/06/2016 року; митна декларація країни відправлення 16330100ЕХ017597 від 15/02/16 року. Одеською митницею ДФС було надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Уповноваженою особою позивача на вимогу Одеської митниці ДФС, додатково були надані наступні документи: виписку з бухгалтерської документації від 14.03.2016 року та відповідь на запит №3260 від 14.03.2016 року. Одеською митницею 14.03.2016 року прийнято рішення №500060001/2016/610015/2 про коригування митної вартості за другорядним (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку 0,55 доларів США за кг нетто (МД №500060702/2016/001886 від 19.02.2016 року). У оформленні МД №500060001.2016.002160 від 14.03.2016 року відмовлено, складено картку відмови №500060001/2016/00046 від 14.03.2016 року. Товар випущено у вільний обіг за МД №500060001/2016/002210 від 14.03.2016 року під гарантію відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Рідний Продукт» при здійснені митного оформлення товару надано усі необхідні документи, які доводять можливість застосування митної вартості за ціною договору (основний метод).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне:

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Одеська митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності, а саме: 1) у банківському платіжному документі № SAAtoAFTsnop-1666-000001 від 08.02.2016 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру №25934 від 12.02.2016 року; 2) комерційна пропозиція від 22.01.2016 року б/н є недійсною на дату інвойса від 12.02.2016 року, про що свідчить дата її видачі та термін дії; 3) у наданих до митного оформлення документів відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, повязаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за оцінювані товари; 5) в копії митної декларації країни відправлення №16330100ЕХ017597 від 15.02.2016 року відсутні реквізити документів відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює її співставлення з іншими документами. У відповідності до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення: виписку з бухгалтерської документації від 14.03.2016 року та відповідь на запит №3260 від 14.03.2016 року. Відповідач дійшов висновку, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару у звязку з чим використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним методом з розрахунку 0,55 доларів США за кг нетто. З урахуванням наявної інформації Одеською митницею прийнято рішення від 14.03.2016 року №500060001/2016/00046 про коригування митної вартості товарів та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.03.2016 року №500060001/2016/610015/2.

14 березня 2016 року на підставі рішення митного органу декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №500060001/2016/002210, сплативши митні платежі, товар випущено у вільний обіг.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15.

Як вбачається зі спірних рішень, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Одеська митниця ДФС дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних на підтвердження до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Щодо зауважень відповідача про те, що в наданому до митного оформлення банківському платіжному документі № SAAtoAFTsnop-1666-000001 від 08.02.2016 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру №25934 від 12.02.2016 року слід зазначити, що цим платіжним дорученням позивачем сплачено 26956,80 доларів США з одночасним посиланням на контракт № 26/04/12 від 26.04.2012 року та специфікацією №31 від 22.01.2016 року, тобто зазначені в платіжному дорученні відомості дають змогу ідентифікувати, за який товар здійснено оплату у сумі 26956,80 доларів США (а.с.41).

Пунктами 2.1 та 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216, визначено, що платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою та заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Тобто, посилання на рахунок-фактуру в платіжному дорученні не є обов'язковим та не може вважатися обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся. Крім того, рахунок-фактуру (комерційний інвойс) складено пізніше 12.02.2016 року, що унеможливлює його зазначення у платіжному документі (а.с.39), зважаючи на те, що умови контракту передбачають 100% передплату.

Крім того, як вбачається з комерційної пропозиції MULTU MAKARNACILIK SAN. VE TIC. A.S. від 22.01.2016 року, в ній позивачу було запропоновано товари з зазначенням ціни, пропозиція дійсна: до 10 днів (а.с.75-76).

Між тим, судом встановлено, що комерційна пропозиція є адресною та направлена саме для позивача та прийнята останнім, що підтверджується складеною та підписаною сторонами угоди специфікацією №31 від 22.01.2016 року. Отже дана пропозиція використана в її ціновій пропозиції.

Також, як вбачається з рахунку-фактури №25934 від 12.02.2016 року на обранні позиції товарів, зазначений в ньому товар відповідає по опису та ціні товару, який зазначений в комерційній пропозиції, валюта ціни встановлена в доларах США (USD).

Отже, посилання митного органу на закінчення строку дії комерційної пропозиції на час складення рахунку-фактури та подання документів для митного оформлення, як на неналежне підтвердження митної вартості товарів, є безпідставним.

Згідно частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Колегія суддів вважає помилковими доводи митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, повязаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за оцінювані товари.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 1.6. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 06.09.2001 року №201 визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом).

Тобто, діюче законодавство передбачає використання для митних цілей загальної вартості товару, що фактично сплачується, а не її вирізнення на складові вартості зберігання, навантаження, пакування, маркування, тари, які вже включені в ціну товару.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Отже, відсутність документів про вартість упаковки та пакування жодним чином не впливають на визначення фактичної вартості таких товарів.

Крім того, відомості про упаковку містяться у пакувальному листі від 12.02.2012 року (а.с.44), а умови оплати вартості товарів сторонами погоджено у специфікації №31 від 22.01.2016 року та пунктом 2.2 Контракту №26/04/12 від 26.04.2012 року, де зазначено, що дані відомості вже враховані у ціну товару.

Стосовно посилань митниці на те, що в копії митної декларації країни відправлення №16330100ЕХ017597 від 15.02.2016 року відсутні реквізити документів відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює її співставлення з іншими документами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки митна декларація країни відправлення відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є обов'язковими для підтвердження заявленої митної вартості товару. Крім того, відсутність у митній декларації країни відправлення від 15.02.2016 року реквізитів документів не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною поставкою, як зазначає митниця. Так, митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, номери контейнерів, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. До того ж відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів документів контракту не впливає на числові значення складових митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 55 Митного кодексу України, форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів і Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» (надалі - Правила заповнення рішення). Вказаним наказом затверджено наступні правила заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості: «У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.».

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Крім того, правилами заповнення рішення також передбачено наступні вимоги щодо заповнення графи 33 Рішення: «Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Колегією суддів встановлено, що в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, якою є митна декларація №500060702/2016/001886 від 19.02.2016 року, однак відсутнє будь-яке обґрунтування застосування саме цієї митної декларації. Поряд з цим, не було надано суду витягу з ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ), з метою підтвердження, чому саме було вибрано зазначену митну декларацію вищою митною вартістю товару.

Тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару не відповідає приписам наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 року № 598 про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у них відсутні будь-які пояснення щодо умов поставки, комерційних умов, тощо.

Як наслідок, коригування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби не відповідає нормам діючого митного законодавства.

Таким чином, аналізуючи вище викладені обставини адміністративної справи колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що відповідачем не було надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись статями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі № 804/2591/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:А.В. Шлай

Суддя:Т.С. Прокопчук

Суддя:С.В. Чабаненко