Постанова № 64397194, 30.01.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" січня 2017 р. Справа № 924/1011/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Василишин А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 р.

у справі № 924/1011/16 (суддя Муха М.Є.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро"

про стягнення 180 448,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016р. у справі № 924/1011/16 було задоволено позов позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" про стягнення 180 448,46 грн.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 03.09.2010 р. між КВС Лохов (ліцензіар) та ТзОВ "КВС-Україна" (ліцензіатор) була укладена Ліцензійна угода №VR-001 по сортам зернових культур.

Пізніше 19.08.2014 р. між ТзОВ "КВС-Україна" (ліцензіар) та ТзОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (ліцензіатор) уклали ліцензійну угоду № GT-WW/A-016-2014.

19.08.2014 р. між ТзОВ "КВС-України" (постачальник) та ТзОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (покупець) укладено договір поставки №63/15/2014.

На підставі видаткових накладних №80492893, №80492899 від 03.10.2014р. та довіреності №214 від 03.10.14р. відповідачем було отримано насіння пшениці і кількості 198 посівних одиниць на загальну суму 216 229,86грн.

Відповідно до Витягу із Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал (сертифікат ХН 0001731) відповідач у 2015 році сертифікував 186 000 кг пшениці озимої Кубус.

18.05.2016р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату роялті у розмірі 132990 грн., яка залишена останнім без відповіді, а борг без сплати. Станом на 17.10.2016р. борг відповідача становить 4 650євро, що у національній валюті дорівнює 134 027 грн. 42 коп.

Окрім того, у зв'язку із наявною заборгованістю позивачем нараховані 1 014,75 євро (29 248 грн. 24 коп.) пені за період з 03.11.2015р. по 03.05.2016р.; 130,80 євро (3 770грн. 06 коп.) 3% річних за період з 03.11.2015р. по 10.10.2016р; 465 євро (13 402 грн. 74 коп. ) 10% штрафу.

Проаналізувавши розрахунки пені, 3 % річних та 10 % штрафу суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному розмірі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 р. у справі № 924/1011/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Скаржник не був повідомлений належним чином про місце та час судового засідання, а тому був позбавлений права захищати себе в судовому засіданні.

Позивачем в розрахунках заокруглено розміри подвійної облікової ставки НБУ, а як наслідок є значна похибка у розрахунках. Жодного посилання в позовній заяві та в оскаржуваному рішенні на офіційні друковані видання, де вказується розміри подвійної облікової ставки НБУ не має.

Суд в оскарженому рішенні посилається на договір № VR 001, за яким відповідач має сплатити свою заборгованість, однак між позивачем та відповідачем у даній справі такого договору не існує, а є договір № GT WW/A-016-2014 від 19.07.2014 р.

При винесенні оскарженого рішення судом були допущені математичні помилки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" просить рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 р. у справі № 924/1011/16 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

Від позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Апелянт був належним чином повідомлений про розгляд справи 06.12.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Окрім того засідання 06.12.2016 р. було четвертим, розгляд справи в попередніх засіданнях відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

Розмір заборгованості наведений у рішенні суду першої інстанції підтверджується детальним розрахунком позивача, що додавався до позовної заяви. Апелянтом в розрахунку наведеному в апеляційній скарзі було невірно вказано 3 % річних, у зв'язку із чим розмір розрахунків заборгованості в апеляційній скарзі відрізняється від розрахунків в оскаржуваному рішенні.

Суд першої інстанції стягнув заборгованість з відповідача за Ліцензійною угодою № GT-WW/A-016-2014 від 19.08.2014 р., а не за Ліцензійною угодою №VR-001 від 03.09.2010 р.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" просить суд відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро", а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 р. у справі № 924/1011/16 залишити без змін.

30 січня 2017 року в судовому засідання Рівненського апеляційного господарського суду було заслухано пояснення представника позивача, котрий пояснив що з доводами апелянта не погоджуються, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, 25.01.2017 р. від відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 924/1011/16 на іншу дату у зв'язку із перебуванням генерального директора ОСОБА_3 з 27.01.201 р. по 02.02.2017 р. на запланованому лікарняному.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи, апелянт називає перебування перебуванням генерального директора ОСОБА_3 з 27.01.201 р. по 02.02.2017 р. на запланованому лікарняному, при цьому не зазначає в чому саме полягає необхідність участь його в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення спору без участі представника позивача. При цьому, судом враховується, що генеральний директор не додав до клопотання жодних доказів на підтвердження його перебування на запланованому лікарняному. .

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення всіх учасників судового процесу про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 139-140), суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.01.2017 р. у справі № 924/1011/16 не було визнано явку представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України розгляд апеляційної скарги можливий за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 03.09.2010р. між КВС Лохов (ліцензіар) та ТОВ "КВС-Україна" (ліцензіатор) укладена ліцензійна угода №VR-001 по сортам зернових культур (а.с. 14-25).

В подальшому 19 серпня 2014 року враховуючи, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" має права представляти сорт озимої пшениці "Кубус" на території України на основі Ліцензійної Угоди № №VR-001 по сортам зернових культур від 03.09.2010р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (ліцензіатор) було укладено Ліцензійну угоду № GT-WW/A-016-2014 про право використання озимої пшениці Кубус (далі Ліцензійна угода)(а.с. 27-30).

Відповідно до п.1.1 Ліцензійної угоди ліцензіар, який є власником сорту озимої пшениці Кубус, а також володіє всіма правами що стосуються цього сорту; надає Ліцензіату за винагороду у якості роялті права на використання (невиключні ліцензії) сорту озимої пшениці Кубус шляхом виробництва, або відтворення (розмноження) на території України і продажу насіння цього сорту в тому числі надаються рекомендації, щодо технології вирощування насіння.

Пунктом 1.2. Ліцензійної угоди передбачено, що ліцензіар гарантує, що має право інтелектуальної власності на сорт озимої пшениці Кубус, що це право належним чином зареєстроване на території України, що Ліцензіар має передбачені законодавством України підтвердження цього (патент на сорт рослин, свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин, інші необхідні документи), а також гарантує дійсність своїх прав інтелектуальної власності відносно сорту Кубус протягом всього строку дії даного Договору.

Згідно з п. 5.1 Ліцензійної угоди сторони ліцензіат має виплачувати ліцензіару винагороду (роялті) за авторські права, надані цим договором, а також за технічну допомогу та інші послуги за репродукційне насіння сорту озимої пшениці Кубус, що виробляється і реалізується для посіву. Ставка роялті за 100 кг отриманого (вирощеного) сертифікованого насіння (першої репродукції) становить еквівалент 2,50 €, в, т.ч. ПДВ. Сторони домовились, що незміною сумою винагороди протягом дії всього договору залишається сума, розрахована як еквівалент євро - в розмірі 2,50 євро в т.ч. ПДВ. Ліцензіар виставляє рахунок, в якому розраховує суму винагороди в гривнях, що еквівалентний 2,50євро, в т.ч. ПДВ за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку, який діє не більше ніж 10 днів.

В п. п. 6.1.,6.2. Ліцензійної угоди сторони погодили, що визначення суми роялті до сплати здійснюватиметься сторонами до 15 жовтня наступного за роком, в якому відбувалось розмноження насіння сортів, на підставі поданої ліцензіатом інформації про кількість кондиційного насіння, отриманого в процесі такого розмноження і придатного до реалізації та буде фіксуватися у протоколі визначення суми роялті, складеного сторонами. Перерахування роялті здійснюється одноразово в повному обсязі до 1 листопада кожного року, який є наступним за роком, в якому відбувалось розмноження відповідного насіння.

Відповідно до п.7.2. Ліцензійної угоди у випадку порушення ліцензіатом строку оплати, визначеного у п.6.2 договору останній зобов'язаний сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день такого прострочення. У разі прострочення сплати роялті більше ніж на 10 календарних днів, ліцензіат зобов'язується виплатити ліцензіару дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Строк дії Ліцензійної угоди сторони погодили п. п. 8.1.-8.3., зокрема, що договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015р. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.

19 серпня 2014 року між ТзОВ "КВС-України" (постачальник) та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (покупець) укладено Договір поставки №63/15/2014 (далі Договір поставки) (а.с. 100-104).

Відповідно до п.1.1 Договору поставки строки (терміни) і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати покупцю у власність насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і якість якого зазначаються в додатку(ах) до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.2. Договору поставки загальна ціна договору являє сумарну вартість всього товару, що поставляється за цим договором згідно додатку(ів), що ж невідємними частинами.

В пункті 3.1. Договору поставки передбачено, що порядок розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до цього договору

Строк дії Договору поставки визначений в п. 11. 1., а саме договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих зобовязань, які залишилися невиконаними ним.

В Додатку №1 до Договору поставки №63/15/2014 від 19.08.2014 р. вказано, що постачальник постачає насіння озимої пшениці, зокрема сорту "Кубус", непротруєне, 2013 року врожаю у кількості 198 посівних одиниць, загальною вартістю 216 229 грн. 86 коп.

Пунктом 6 додаткової угоди сторони передбачили, що поставка товару за цим додатком проводиться тільки після підписання сторонами ліцензійної угоди на використання сорту та отримання клан-копії підписаних уповноваженими представниками сторін ліцензійної угоди, договору поставки та цього додатку, при цьому сторони повинні обмінятись оригіналами протягом 30 календарних днів від моменту підписання.

Як вбачається із видаткових накладних №80492893 від 03.10.2014 р., № 80492899 від 03.10.2014р. та довіреності №214 від 03.10.14р. відповідачем було отримано насіння пшениці в кількості 198 посівних одиниць на загальну суму 216 229 грн. 86 коп. (а. с. 107-109)

Судом на підставі витягу із Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, встановлено, що відповідач у 2015 році сертифікував 186 000 кг. пшениці озимої Кубус (а.с. 35).

У звязку із тим, що відповідач не виконав в свої зобовязання за Ліцензійною угодою та Договором поставки, позивач 18.05.2016р. позивачем направив відповідачу вимогу про сплату до 01 червня 2016 року роялті у розмірі 132 990 грн., яка залишена останнім без відповіді, а борг без сплати.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наведеного позивачем в позовній заяві станом на 17.10.2016р. борг відповідача становить 4 650 євро, що на дату звернення до суду першої інстанції у національній валюті дорівнює 134 027 грн. 42 коп.

У зв'язку із наявною заборгованістю позивачем було нараховано 1 014,75 євро пені за період з 03.11.2015р. по 03.05.2016р., 130,80 євро 3% річних за період з 03.11.2015р. по 10.10.2016р. та 465 євро 10% штрафу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Ліцензійної угоди № GT-WW/A-016-2014.

Згідно ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №80492893 від 03.10.2014 р., № 80492899 від 03.10.2014р. та довіреності №214 від 03.10.14р. позивачем було поставлено відповідачу насіння пшениці і кількості 198 посівних одиниць на загальну суму 216 229 грн. 86 коп., а відповідачем було отримано вказаний товар.

В подальшому відповідно до Витягу із Реєстру сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал у 2015 році відповідач сертифікував 186 000 кг пшениці озимої Кубус (а. с. 35).

Однак, відповідач свої зобовязання передбачені п. 5.1. Ліцензійної угоди в частині сплати ліцензіару винагороду (роялті) за авторські права, надані цим договором, а також за технічну допомогу та інші послуги за репродукційне насіння сорту озимої пшениці Кубус, що виробляється і реалізується для посіву не виконав.

Враховуючи викладене, позивач нарахував відповідачу суму роялті у розмірі 4 650 євро та направив 18.05.2016 р. відповідачу вимогу про сплату останньої, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Скаржником в поданій апеляційній скарзі не спростовано вищевказаного, а тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення 4 650 євро боргу (186 000 кг. х 2,5 євро за кг.), що в національній валюті на дату звернення до суду (офіційний курс гривні до євро на 11.10.2016 р. 2882,3121 за 100 одиниць (а.с. 44) становить 134 027грн. 42 коп. (4650х28грн.8231 коп.) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем було заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 130,80євро за період з 03.11.2015р. по 31.12.2015р. Нарахування 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, наведений в позовній заяві, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому враховуючи положення ст. 625 ЦК України стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 130,80 євро, є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На дату звернення до суду першої інстанції 130,80 євро в національній валюті становить 3 770 грн. 06 коп. (130,80х 28грн.8231 коп.)

Відносно нарахованих позивачем 1014,75 євро пені за період з 03.11.2015р. по 03.05.2016р. та 465євро 10% штрафу, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вказувалося вище, сторонами у п.7 Ліцензійної угоди було передбачено, що у випадку порушення ліцензіатом строку оплати, визначеного у п.6.2 договору останній зобов'язаний сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день такого прострочення. У разі прострочення сплати роялті більше ніж на 10 календарних днів, ліцензіат зобов'язується виплатити Ліцензіару дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача, наведений в позовній заяві, суд дійшов до висновку, що він є арифметично вірним.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 1014,75 євро пені за період з 03.11.2015р. по 03.05.2016р. та 465 євро 10% штрафу.

На дату звернення до суду першої інстанції 1014,75 євро в національній валюті становить 29 248 грн. 21 коп. (1014,75х28грн.8231 коп.), а 465 євро дорівнює 13 402 грн. 74 коп. (465х28грн.8231 коп.).

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем своїх зобовязань передбачених Ліцензійною угодою № GT-WW/A-016-2014 від 19.08.2014 р., як наслідок і про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 4650 євро боргу, 130,80 євро 3% річних, 1014,75 євро пені та 465 євро штрафу.

Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі вказує, що він не був повідомлений належним чином про місце та час судового засідання, а тому був позбавлений права захищати себе в судовому засіданні, не погоджується виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.10.2016 р. у справі № 924/1011/16 було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд скарги було призначено на 03.11.2016 р.

Копії ухвали були направлені позивачу (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, б.19) та відповідачу (30030, Хмельницька область, Славутський район, село Ганнопіль, вул. Миру, б.16) та вручені, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 78-79).

В судове засідання господарського суду Хмельницької області зявився представник позивача. Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.11.2016 р. у справі № 924/1011/16 було відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про те зважаючи на принцип змагальності судового процесу, положення ст.4-3 ГПК України, рівність сторін, суд дійшов до висновку про можливість відкласти розгляд справи відкласти на іншу дату. Розгляд справи було відкладено на 14.11.2016 р.

В судове засідання 14.11.2016 р. відповідач знову не забезпечив явку свого представника та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із погодними умовами. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 р. у справі № 924/1011/16 було відкладено розгляд справи на 24.11.2016 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.11.2016 р. у справі № 924/1011/16 було відкладено розгляд справи на 06.12.2016 р. Дана ухвала була направлена відповідача та вручена йому 28.11.2016р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення (а.с. 96).

Тобто, господарським судом Хмельницької області двічі розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача та наявність клопотань відповідача про відкладення розгляду справи. Про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання господарського суду Хмельницької області 24.11.2016 р., відповідач не повідомив, однак був належним чином повідомлений про судове 06.12.2016 р.

Колегія суддів підсумовує, що відповідач чотири рази не зявлявся в судові засідання господарського суду Хмельницької області, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами,

Враховуючи вищевикладене, твердження скаржника про те, що він не був повідомлений належним чином про місце та час судового засідання, а тому був позбавлений права захищати себе в судовому засіданні судом апеляційної інстанції вважається необґрунтованим та безпідставним

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 р. у справі № 924/1011/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 р. у справі № 924/1011/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» - без задоволення.

2. Справу № 924/1011/16 повернути в господарський суд Хмельницької області

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.