Постанова № 64396773, 26.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 року Справа № 904/8990/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

представників сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016р. по справі №904/8990/16

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до комунального підприємства “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення 184 653,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області) про стягнення 124 336,39 грн. пені, 51 090,68 грн. інфляційних втрат та 9 226,92 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016р. по справі №904/8990/16 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково: стягнуто з КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 80 000,00 грн. пені, 51 090,68 грн. інфляційних втрат, 9 226,92 грн. 3% річних та 2 769,81 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1240/15-ТЕ-3 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу; доведеністю матеріалами справи позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних; наявністю підстав для зменшення розміру пені від належної до стягнення.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016р. по справі №904/8990/16 в частині зменшення розміру пені на 44 336,39 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 44 336,39 грн. пені, відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення господарським судом порушено норми матеріального права, ст. ст. 219, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, та норми процесуального права, ст. ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України; господарський суд відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України має право зменшувати розмір належної до стягнення пені лише у виняткових випадках, яким згідно ст. 219 Господарського кодексу України є той, коли правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, позивач же не перешкоджав здійсненню відповідачем вчасних розрахунків за поставлений природний газ; Господарським кодексом України у імперативному порядку встановлено, що учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов’язання; судовим рішенням враховані доводи лише однієї сторони – відповідача, а запереченням позивача не надано належної оцінки; відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною господарською діяльність, яка здійснюється на власний ризик, отже, відповідач повинен самостійно нести всі ризики добровільно взятих на себе зобов’язань; через встановлені державою економічно необґрунтовані тарифи, які є нижчими за собівартість, позивач несе значні збитки, згідно звіту про фінансові результати за 2015 рік збитки перевищують 25 096 085 тис. грн., а відповідно до балансу підприємства станом на 31.12.2015р. дебіторська заборгованість збільшилась у порівнянні з 2014 роком та становить 33 999 240 тис. грн., отже, частковою компенсацією цих втрат є стягнення з боржників пені в розмірі, передбаченому договором; позивач є підприємством державного сектору економіки та має стратегічне значення; через окупацію Автономної Республіки Крим позивач зазнав знецінення інвестицій у ПАТ “Чорноморнафтогаз” та у частки підприємств Криму, зазнав збитків через несанкціонований відбір газу на території проведення антитерористичної операції; відповідачем не доведено належними доказами винятковості обставин для зменшення розміру неустойки.

У відзиві на апеляційну скаргу КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, що господарським судом повністю досліджено всі обставини та матеріали справи, обґрунтовано прийнято рішення про зменшення розміру пені, оскільки підприємство відповідача є неприбутковим, основною метою діяльності є задоволення потреб споживачів життєво необхідними послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання; вид діяльності є збитковим; джерелом розрахунків за природний газ є кошти від споживачів, 100% яких є бюджетними установами, комунальними дошкільними і медичними закладами, загальноосвітніми школами та населенням, які мають заборгованість за поставлену теплову енергію, отже, у відповідача відсутня реальна можливість вплинути на своєчасність розрахунків; відповідачем вжито всіх заходів для виконання основного зобов`язання, заборгованості за поставлений природний газ відповідач не має; позивачем не надано доказів щодо понесення ним збитків в результаті несвоєчасної оплати відповідачем поставленого природного газу.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 26.01.2017р. не з’явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.88-89), клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

18.12.2014р. між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (продавець) та КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №1240/15-ТЕ-3, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти за оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах договору (п.1.1 договору).

За умовами п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

В п. 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 505,00 тис. куб. м. (п’ятсот п`ять тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб. м.):

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

січень

95,00

квітень

23,00

липень

9,50

жовтень

35,00

лютий

80,00

травень

9,50

серпень

9,50

листопад

65,00

березень

70,00

червень

9,00

вересень

9,50

грудень

90,00

І кв.

245,00

ІІ кв.

41,50

ІІІ кв.

28,50

IV кв.

190,00

За п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом; ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091, 00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість, до сплати за 1 000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн. (п. 5.1, п. 5.2 договору).

В п. 6.1. договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11 договору).

Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до договору в частині ціни газу, порядку та умов проведення розрахунків, банківських реквізитів продавця, про що укладали додаткові угоди №1 від 23.03.2015р., №2 від 29.07.2015р., №3 від 30.07.2015р., №4 від 21.10.2015р., №5 від 27.11.2015р. (а.с.20-24).

Отже, остаточна ціна газу викладена в додатковій угоді № 4 від 21.10.2015р., якою п.5.2 статті 5 договору викладений в наступній редакції: “п.5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1770,74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн., крім того 20% ПДВ - 137,82 грн., всього з ПДВ 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 2 495,25 грн., крім того ПДВ – 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ 2 994,30 грн.”.

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 626 019,59 грн., про що сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 90 799,58 грн. (а.с.25);

- 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 75 560,47 грн. (а.с.26);

- 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 71 634,19 грн. (а.с.27);

- 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 68 386,81 грн. (а.с.28);

- 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 34 997,38 грн. (а.с.29);

- 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 127 356,57 грн. (а.с.30);

- 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 157 284,59 грн. (а.с.31).

Зазначені акти без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленого природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, але оплати здійснював несвоєчасно, з порушенням строків, встановлених п.6.1 договору, що підтверджується довідкою бухгалтерії позивача по операціям за рахунком КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, не заперечується відповідачем.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована відповідачу пеня за загальний період з 15.02.2015р. по 29.03.2016р. в розмірі 124 336,39 грн., інфляційні втрати в сумі 51 090,68 грн. за період з березня 2015р. по березень 2016р., 9 226, 92 грн. 3% річних за загальний період з 15.02.2015р. по 29.03.2016р., розраховані за кожним актом окремо.

Господарський суд на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору купівлі-продажу природного газу №1240/15-ТЕ-3 від 18.12.2014р., з урахуванням положень статей 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку про стягнення з КП “Теплосервіс” Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 124 336,39 грн. пені, 51 090,68 грн. інфляційних втрат та 9 226,92 грн. 3% річних.

Також, враховуючи відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив зменшити неустойку, яка підлягає до стягнення, на 70%, з урахуванням інтересів обох сторін господарським судом обґрунтовано зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню до 80 000, 00 грн.

Стосовно доводів скаржника щодо неправомірного зменшення господарським судом розміру пені слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (зі змінами та доповненнями) роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки за п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є надання послуг споживачам з централізованого опалення та гарячого водопостачання; прострочення зобов’язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства; основною причиною порушення зобов’язання відповідачем є велика кредиторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні та здійснені не в повному обсязі платежі за спожиту теплову енергію, а також здійсненням поставки населенню теплової енергії за регульованими тарифами, які не є економічно обґрунтованими та виправданими; з коштів, отриманих за надані послуги, відповідач здійснює розрахунки з кредиторами.

Згідно довідки виконавчого комітету Вільногірської міської ради заборгованість населення перед підприємством за надані послуги складає 1 251 249, 99 грн. Також у КП "Жилсервіс" існує заборгованість перед відповідачем в розмірі 448 081,97 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 48131219 від 15.07.2015р., яка не виконана до теперішнього часу, та у ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" існує заборгованість перед відповідачем в розмірі 473 267,36 грн., виплату якої розстрочено на 6 місяців ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2016р. по справі № 904/3371/15.

Слід зауважити, що у відповідача повністю відсутня заборгованість по оплаті вартості природного газу, який поставлявся в 2015 році за договором № 1240/15-ТЕ-3 від 18.12.2014р., на суму 626 019,59 грн.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором та причини несвоєчасного виконання зобов’язання містять об'єктивні відомості про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки.

Щодо доводів скаржника про наявність збитків у позивача, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки позивачем не надано належних у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків, понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати саме відповідачем вартості поставленого природного газу.

Посилання скаржника на необхідність застосування до спірних відносин ст. 219 Господарського кодексу України, за якою суд може зменшити розмір відповідальності відповідача або звільнити від відповідальності тільки в разі, коли правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, та на встановлення Господарським кодексом України імперативного порядку, за яким учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов`язання не приймаються колегією суддів, оскільки суд не порушує імперативних приписів закону щодо звільнення відповідача від відповідальності, тому що не звільняє відповідача від сплати пені, а лише зменшує її розмір. Таке право суду передбачено чинними Цивільним, Господарським та Господарським процесуальним кодексами України, а ст. 219 Господарського кодексу України лише конкретизує обставини, за яких можливе зменшення розміру неустойки, поряд з умовами, передбаченими ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника про наявність збитків від втрати інвестицій в зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим та несанкціонованого відбору газу на території проведення антитерористичної операції не приймаються колегією суддів, оскільки завдані не відповідачем та не стосуються предмету спору по даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що господарським судом був дотриманий паритет інтересів сторін, оскільки судом зменшено розмір пені на 35,66%, а також присуджено до стягнення 51 090, 68 грн. інфляційних втрат та 9 226, 92 грн. 3% річних, які є компенсацією від знецінення грошових коштів, належних до сплати позивачу.

Господарський суд повно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016р. у справі № 904/8990/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А.Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г. Іванов

(Повний текст постанови складений 30.01.2017р.)