Постанова № 64396771, 30.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 року Справа № 904/7714/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

Суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

При секретарі: Саланжій Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник, довіреність №2047 від 25.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 представник, довіреність №14-416юр від

12.10.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі №904/7714/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 207 290, 04 грн.,-

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у даній справі (суддя: Мельниченко І.Ф) стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1 (вул. Криворіжсталі,1), код ЄДРПОУ 24432974) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,108, код ЄДРПОУ 40081237) 207 290 (двісті сім тисяч двісті девяносто гривень) 04 коп. плати за зберігання вантажу, 3109 (три тисячі сто девять гривень) 35 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення.

В обгрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що підставою для нарахування збору за зберігання вантажу є акт загальної форми. На підставі актів загальної форми складаються накопичувальні картки, за якими залізниця стягує, зокрема, плату за зберігання вантажу.

З огляду на означене, першопричиною для стягнення плати за зберігання вантажу є затримка вагонів, яка відображається в актах загальної форми. Ці акти загальної форми стають в подальшому підставою для нарахування відповідних платежів для їх відображення у накопичувальній картці. Саме затримка вагонів, яка відображається в актах загальної форми, і є подією, з настанням якої починає спливати строк позовної давності.

Тому у позивача виникає право вимагати оплату збору за зберігання вантажу з наступного дня після складання та підписання актів загальної форми, які слугують підставою для складання накопичувальної картки.

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки пропущено строк позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення слід скасувати, а в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством Українська залізниця, (далі - залізниця), в особі виконуючого обов'язки першого заступника начальника регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (з урахуванням додаткової угоди № 35/32 від 20.01.16р. та протоколу розбіжностей до нього) та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (з урахуванням додаткової угоди № 14 від 05.05.2011 р.) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп від 02.01.2008 року (договір).

Предметом зазначеного вище договору є надання залізницею вантажовласнику (відповідачу) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1. договору, Вантажовласник зобов'язується пред'являти Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень у електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п. 2.2 договору).

Для проведення розрахунків і обліку сплачених грошових коштів залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду платника № 7848688 і коду вантажовідправника (вантажоодержувача) № 3437 (п. 2.3 договору).

У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку вантажовласника на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін. (п. 3.2 договору).

Договір укладено строком на 1 рік і вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір продовжує діяти до надходження такої пропозиції зі здійсненням всіх розрахунків за виконані залізничні перевезення та надані додаткові послуги (п. 8.4 договору).

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був готовий прийняти спірні вагони, які були затримані залізницею, на підходах до станції призначення, у звязку з чим нарахована плата за зберігання вантажу з урахуванням податку на додану вартість у сумі 207290,04 грн. має бути стягнути і строк позовної давності не пропущений.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу приватного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (в перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці) прибули поїзди, а саме:

- 25.02.2016 року - поїзд у складі 50-ти вагонів з вантажем "вапняк для флюсування";

- 26.02.2016 року - поїзд у складі 56-ти порожніх вагонів, що перевозяться, як вантаж на своїх осях;

- 28.02.2016 року - поїзд у складі 51-го вагону з вантажем "вапняк для флюсування";

- 29.02.2016 року - поїзд у складі 34-х вагонів з вантажем "вапняк для флюсування";

- 29.02.2016 року - поїзд у складі 51-го вагону з різним вантажем;

- 01.03.2016 року - поїзд у складі 55-ти вагонів з вантажем "кокс доменний".

Пунктом 6 Правил передбачено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п.9 Правил користування).

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (п. 10 Правил користування).

У звязку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під"їздну колію, залізницею були видані накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме:

- 25.02.2016 року о 13 год 30 хв. було видано наказ № 351 на станції Кривий ріг-Західний Придніпровської залізниці;

- 26.02.2016 року о 2 год. 10 хв. - наказ № 353 на станції Мудрьона Придніпровської залізниці;

- 28.02.2016 року о 6 год. 36 хв. - наказ № 371 на станції Красний Шахтар Придніпровської залізниці;

- 29.02.2016 року о 10 год. 30 хв. - наказ № 375 на станції Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці;

- 29.02.2016 року о 11 год 33 хв - наказ № 376 на станції Чортомлик Придніпровської залізниці;

01.03.2016 року о 9 год. 22 хв. - наказ № 382 на станції Нікополь Придніпровської залізниці.

На виконання зазначених вище наказів на станціях було складено відповідні акти про затримку вагонів та передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому повідомлення, яке прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг": 25.02.16р. о 13:50 та 29.02.16р. о 11:20 та 12:20 - ОСОБА_5; 26.02.16р. о 2:25 та 28.02.16р. о 7:05 - ОСОБА_6; 01.03.16р. о 10:40 -ОСОБА_7

Про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, станціями затримки були складені акти загальної форми № 25 від 25.02.16р., № 265 від 26.02.16р., № 24 від 28.02.16р., №28 від 29.02.16р„ №№ 113, 114, 115, 116, 117 від 29.02.16р., № 21 від 01.03.16р.

Таким чином, позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми.

Суми плати за зберігання вантажів були включені до накопичувальних карток №№ 02039101, 02039107, 02039102 від 01.03.16р., № 03039104 від 03.03.16р., № 04039106, № 04039105 від 04.03.16р. на загальну суму 207 290,04 грн.

Накопичувальні картки підписані відповідачем із зауваженнями про те, що не було затримки вагонів з його вини, що і стало причиною спору.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту залізниць, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Збір за зберігання вантажу розраховується за ставками пп. 2.1. п. 2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (ОСОБА_5 керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009р.

Відповідно до абз. З п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів таманеврову роботу надаються вантажовласнику.

За приписами п. 8 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999р., у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Згідно п. З Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Про період затримки вагонів на станції призначення з вини вантажоодержувача та нарахування плати за зберігання вантажу складено акти загальної форми № 25 від 25.02.16р., №265 від 26.02.16р., № 24 від 28.02.16р„ № 28 від 29.02.16р„ №№ 113, 114, 115, 116, 117 від 29.02.16р„ №21 від 01.03.16р.

Згідно накопичувальних карток №№ 02039101, 02039107, 02039102 від 01.03.16р., № 03039104 від 03.03.16р., № 04039106, № 04039105 від 04.03.16р. які підписані відповідачем із запереченнями, плата за зберігання вантажу з урахуванням податку на додану вартість складає 207 290,04 грн.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Правил обслуговування залізничних підїзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №875/5096 визначено, що подача та забирання вагонів на підїзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому порядку повідомив відповідача про надходження вантажів на його адресу та час подавання вагонів з вантажем на залізничну підїзну колію відповідача. Проте, відповідачем подані вагони не були вчасно забрані на свою підїзну колію. Час затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми, плата за зберігання вантажу, її розмір, визначено та зазначено в накопичувальній картці.

Перевіркою правильності розрахунку плати за охорону вантажу за час затримки вагонів на станції призначення порушень не виявлено, розмір плати за зберігання вантажу з урахуванням податку на додану вартість складає 207290,04 грн.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб. Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

У разі здійснення господарським судом у порядку статті 24 ГПК заміни неналежного відповідача належним зроблена попереднім (неналежним) відповідачем заява про застосування позовної давності у розгляді позовних вимог щодо належного відповідача судом до уваги не береться. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обовязково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Якщо сторону у справі, якою зроблено заяву про застосування позовної давності, замінено її правонаступником, то в силу припису частини другої статті 25 ГПК така заява є обовязковою і для її правонаступника, й відтак повторної заяви останнього про застосування позовної давності не вимагається. Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Статтею 137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць довантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідач, заявляючи про застосування позовної давності по даному позову, відраховує цей строк від дати складання актів загальної форми ГУ-23, які на його думку і є тою подією, яка стала підставою для його подання.

Колегія погоджується з таким доводом, оскільки згідно п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, актів загальної ф. ГУ-23, тому є неправильним висновок суду першої інстанції про те що строк позовної давності слід враховувати з дати складання накопичувальних карток .

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності почнається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

Колегія суддів вважає, що подія яка стала підставою для подання позову по даній справі є саме акти загальної форми ГУ-23.

Крім того, шестимісячний строк позовної давності по останньому акту закінчився 01.09.2016 року, а позов подано до суду 05.09.2016 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду ( т.1 а.с. 4), тобто з пропуском строку позовної давності встановленої ст. 137 Статуту залізниць України.

Таким чином, при винесенні рішення, господарський суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу терміну позовної давності, тобто, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі №904/7714/16 скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2017 року.

ГоловуючийЛ.М. Білецька

СуддяЮ.Б. Парусніков

СуддяЛ.А. Коваль