Постанова № 64396761, 25.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 року Справа № 904/8986/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 03.01.2017р.

від Вільногірської міської ради: ОСОБА_2, представник, довіреність №7-2749/0/2-16 від 30.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №03/17 від 09.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н від 04.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016р. у справі №904/8986/16

за позовом Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в інтересах Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", м.Дніпро

про стягнення 63619,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016р. у справі №904/8986/16 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" на користь Вільногірської міської ради 63619,66 грн. заборгованості з орендної плати та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд визнав, що спір виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 08.06.2007р. №123 по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідач (ТОВ з ІІ "Кольорові метали"), не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016р. у справі №904/8986/16 і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте із порушенням норм процесуального права, оскільки представник відповідача був відсутній у судовому засіданні. Отже прийнявши рішення за його відсутності, суд позбавив відповідача його права на захист прав та інтересів, чим порушив вимоги ст. 129 Конституцій України, ст. 43, 22, 28 ГПК України.

У своїх Доповненнях до апеляційної скарги вих. №17/01/1 від 17.01.2017р. відповідач також вказує, що предметом спору є неналежне виконання умов договору оренди землі, що був укладений між Вільногірською міською радою Дніпропетровської області та ТОВ з ІІ "Кольорові метали", а позивач, який є окремою юридичною особою, не стороною цього договору. Крім цього, вказує на те, що всі подані позивачем договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки були укладені між орендарем та орендодавцем у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, що є порушенням вимог чинного законодавства в частині форми укладення договорів.

Позивач (Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради в інтересах Вільногірської міської ради) письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. Представники Вільногірської міської ради та Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що повноваження позивача на пред'явлення позову в інтересах міської ради ґрунтуються на правовідносинах, які існують між місцевою радою та її виконавчими органами відповідно до положень законодавства про місцеве самоврядування. Доводи відповідача про нікчемність договорів про внесення змін до договору оренди вважають необґрунтованими, оскільки в умовах договору оренди сторони передбачили, що зміна умов цього договору оренди здійснюється у письмовій формі за згодою сторін. Просили відмовити в задоволення апеляційної скарги, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 18.01.2017р. оголошувалась перерва до 25.01.2017р.

За результатами перегляду справи в судовому засіданні 25.01.2017р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між Вільногірською міською радою (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №123 від 08.06.2007р.

Відповідно до п. 1 договору Орендодавець на підставі рішення Вільногірської міської ради №381-20/V від 27.04.2007р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду ТОВ з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" в оренду земельної ділянки, розташованої по вулиці Привокзальна, 1а, м. Вільногірська для промислового використання" надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку, яка розташована в м. Вільногірську Дніпропетровської області по вул. Привокзальна, 1а, для промислового використання.

В оренду передана згідно п. 2 договору земельна ділянка кадастровий номер 12102000000:036:0016 несільськогосподарського призначення загальною площею 1,0147 гектара, у тому числі 1,0147 - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становила 321355,49 грн. (п.6 Договору).

Погоджено сторонами у пунктах 9, 10, 12, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в гривнях в розмірі 2,5 % відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та на дату укладання договору становить 8033,89 грн. на рік, щомісячно - 669,49 грн. згідно розрахунку розміру орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору оренди земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, визначених чинним законодавством України, які застосовуються щорічно під час розрахунку орендної плати.

Орендна плата сплачується рівними частками за місцем знаходженням земельної ділянки, за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового місяця).

Пунктом 28 договору оренди земельної ділянки від 08.06.2007р. встановлено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

10.04.2015р. у листі №305/9/04-16-15-03 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області Верхньодніпровської об'єднаної податкової інспекції повідомило в.о. голови Вільногірської міської ради про неподання відповідачем податкової декларації з плати за землю на 2015 рік.

Управлінням архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 21.04.2015р. на адресу відповідача був направлений лист за №889 щодо наявної за товариством заборгованості по орендній платі за землю за 2014 рік та за січень-лютий 2015 року.

10.03.2016р. за №14-394/0/2-16 на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою перерахувати заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 08.06.2007р. у сумі 63619,66 грн.

Несплата відповідачем заборгованості з орендної плати за земельну ділянку спонукало позивача звернутись з відповідними позовними вимогами про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 63619,66 грн., що утворилась за період з січня по грудень 2015 року, відповідно до розрахунку: 877512,56 грн. х7,25%/100%/12 міс.х12 міс. = 63619,66 грн.

При розрахунку суми заборгованості позивач керувався Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.01.2015р. Управління Держземагентства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, відповідно, до якого нормативна грошова оцінка складає 877512,56 грн. та посилався на Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки №123/7 від 19.03.2014р., в додатку якого зазначено відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки прийнятий для розрахунку розміру орендної плати відповідно до рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області №1663-73/VІ від 18.03.2014р. у 7,25% (а.с.39).

Суд першої інстанції визнав проведений позивачем розрахунок обґрунтованим, а тому задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України). В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі входить зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з вимогами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право на своєчасне внесення орендної плати.

Пунктом 13 договору передбачено перегляд розміру орендної плати щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Сторонами неодноразово були укладені договори про внесення змін до укладеного договору оренди земельної ділянки щодо зміни орендної плати.

Так 26.01.2010р. сторони уклали Договір за №123/3 про внесення змін до укладеного договору оренди земельної ділянки, яким внесли зміни до пунктів 6 та 9 розділу 1.1. "Об'єкт оренди" визначивши новий розмір нормативної грошової оцінки та розмір щомісячної орендної плати, а також виклали п. 13 Договору оренди земельної ділянки від 08.06.2007р. у новій редакції:

''Розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміни розміру ставки орендної плати орендодавцем;

- прийнятті нової нормативної грошової оцінки земель міста Вільногірськ;

- в інших випадках, передбачених законом.

Про зміну ставки орендної плати Орендодавець повідомляє Орендаря письмово протягом 10 днів після прийняття відповідного рішення. При зміні розміру орендної плати Орендар зобов'язаний укласти з Орендодавцем додаткову угоду про внесення змін до цього договору протягом одного місяця після отримання повідомлення про її зміну''.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 Закону України "Про оцінку земель" приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (постанова Верховного Суду України від 03.12 2013р. у справі №3-34гс13).

Включивши в умови договору оренди землі до підстав перегляду розміру орендної плати прийняття нової нормативної грошової оцінки землі, сторони погодили можливість зміни розміру орендної плати, однак, водночас, передбачили, що внесення таких змін потребує укладання відповідної додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать, що востаннє між сторонами був укладений Договір №123/7 від 19.03.2014р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.06.2007р., згідно з яким пункт 9 з Розділу 1.1. "Орендна плата" викладено в наступній редакції: "Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в гривнях щомісячно у розмірі 4244,74 грн." (а.с.33) з одночасним підписанням між сторонами відповідного Розрахунку розміру річної орендної плати (а.с.34).

Будь-яка інша додаткова угода до означеного договору оренди, яка б визначала щомісячний розмір орендної плати в сумі 5301,63 грн., виходячи і з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки в сумі 877512,56 грн. та ставки відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 7,25, яка встановлена рішенням Вільногірської міської ради №1584-69/VІ від 24.01.2014р. "Про встановлення розміру орендної плати за землю з 01 січня 2014 року" (зі змінами) (у відсотках) - між сторонами не укладалась.

Таким чином, на час вирішення спору судом відповідно до чинного законодавства та умов укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, який є предметом розгляду у даній справі, розмір річної орендної плати за 2015 рік становить 50936,93 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 01.01.2014р. - 702578,28 грн. та такого розрахунку: 702578,28 грн. х7,25%/100%/12 міс.х12 міс. = 50936,93 грн.

Відповідач доказів сплати орендної плати за 2015 рік у означеному вище розмірі в сумі 50936,93 грн. до матеріалів справи не надав. Таким чином, відповідач не спростував наявність у нього означеної заборгованості по орендній платі.

Відтак судом апеляційної інстанції встановлені обставини, які свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем саме на суму 50936,93 грн. зі сплати орендної плати за період з січня по грудень 2015 року включно.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування протягом 2015 року земельною ділянкою, що є предметом розгляду в даній справі, підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 50936,93 грн., а в решті вимог - в позові слід відмовити, як необґрунтованих.

При цьому доводи відповідача, що Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області не наділено повноваженнями звертатися до господарського суду в інтересах Вільногріської міської ради Дніпропетровської області із позовом про стягнення означеної заборгованості відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у даній справі визначено дві самостійні юридичні особи Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та Вільногірську міську раду Дніпропетровської області, в інтересах якої поданий позов та має виконуватися судове рішення.

Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст віднесено розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування.

У відповідності до пункту 3.3.16. Положення про управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, затвердженого рішенням Вільногірської міської ради Дніпропетровської області №330-15/VІІ від 28.07.2016р. до повноважень управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, визначених Засновником (Вільногірською міською радою Дніпропетровської області) є представництво інтересів Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в частині вирішення земельних спорів (відшкодування збитків завданих Вільногірській міській раді Дніпропетровської області за використання земель територіальної громади міста Вільногірська громадянами та суб'єктами господарювання без наявності правовстановлюючих документів; за порушення умов договорів оренди землі, вирішення інших питань у галузі земельних відносин), в господарських, адміністративних місцевих апеляційних судах, Вищому адміністративному суді України та Верховному Суді України з усіма правами позивача, відповідача і третьої особи.

Згідно п. 1.3. Положення про управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства України та в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, штампи та відповідні бланки, може від свого імені укладати договори та здійснювати інші правочини, бути позивачем та відповідачем в судах.

Державна реєстрація Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як юридичної особи підтверджена також Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.86-94).

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч.ч. 1 і 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління та інші створювані радами виконавчі органи входять в систему місцевого самоврядування, є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Стаття 237 Цивільного кодексу України визначає поняття та підстави представництва, зокрема встановлює, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Дослідивши правовий статус та повноваження Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства, як органа виконавчої влади, та Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як органу місцевого самоврядування та Засновника означеного Управління, колегія суддів вважає, що відповідно до наведених норм чинного законодавства в даному спорі цих осіб слід розглядати, як таких що пов'язані між собою відносинами представництва, що допускає пред'явлення вказаним Управлінням позову в інтересах Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як сторони за цивільним договором оренди земельної ділянки, що був укладений із відповідачем у цій справі.

Доводи відповідача про нікчемність усіх поданих позивачем договорів про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, як таких, що були укладені без їх нотаріального посвідчення, також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки не знайшли підтвердження в матеріалах даної справи.

Так, статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як первісно обумовили сторони у пункті 13 Договору оренди земельної ділянки №123 від 08.06.2007р., при зміні розміру орендної плати Орендар зобов'язаний укласти з Орендодавцем та посвідчити нотаріально договір про внесення змін до цього договору протягом одного місця після отримання повідомлення про її зміну.

Разом із цим в пункті 34 умов Договору оренди земельної ділянки №123 від 08.06.2007р. сторони встановили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Однак в подальшому, як встановлено судом вище, п.13 Договору оренди земельної ділянки №123 від 08.06.2007р. був змінений Договором №123/3 від 26.01.2010р., і його нова редакція не передбачає нотаріального засвідчення додаткової угоди про внесення змін до цього договору, зокрема у випадку зміні розміру орендної плати.

З матеріалів справи встановлено, що всі договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в тому числі й Договір №123/7 від 19.03.2014р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.06.2007р., були укладені між орендарем та орендодавцем у простій письмовій формі. Всі попередні договори про внесення змін до означеного договору оренди земельної ділянки виконувались відповідачем без заперечень щодо їх нікчемності через недотримання нотаріальної форми. Такі обставини свідчать про відсутність підстав вважати Договір №123/7 від 19.03.2014р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.06.2007р. нікчемним.

Щодо доводів відповідача про неналежне повідомлення та розгляд справи за його відсутності колегією суддів встановлено, що як вбачається з наявних в матеріалах справи ухвали суду від 12.10.2016р. і від 20.10.2016р., ці ухвали містять відмітки про відправлення документів. Судова повістка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 20.10.2016р. була направлена судом відповідачу за належною адресою 13.10.2016р. в межах визначеного ст. 64 Господарського процесуального кодексу України 3-х денного строку з дня надходження позовної заяви. В той же час повістка була вручена працівником поштового зв'язку в день розгляду справи - 20.10.2016р.

Матеріали справи не містять судової повістки про направлення відповідачу ухвали суду від 20.10.2016р. про відкладення розгляду справи, але направлення ухвали підтверджується відміткою на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа.

Пунктом 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р., на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до ч. 3 Загальних положень Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013р. за №958 (із змінами і доповненнями) нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення.

Частинами 1 і 2 наведених Нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Наведені обставини свідчать про порушення строків пересилання підприємством поштового зв'язку та є такими, що не залежали від суду.

Слід також зазначити, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду Дніпропетровської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників судового процесу можливості дізнатись про слухання справи за їх участю. Сайт суду наведений в ухвалах суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України №3262-IV від 22.12.2005р. "Про доступ до судових рішень" (із змінами і доповненнями) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (ч.3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, у відповідача була можливість отримати інформацію про розгляд справи, окрім отримання її поштою в інший спосіб, натомість учасник судового процесу таку можливість не реалізував, не скористався відповідач і своїм правом направити письмовий відзив на позов або будь-які інші письмові пояснення та клопотання по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про невідповідність окремих висновків , викладених в оскарженому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а отже, про наявність передбачених статтею п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав у суду апеляційної інстанції для часткового скасування оскарженого у справі судового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми 50936,93 грн. та про відмову в решті позовних вимог, тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволенні апеляційної скарги, згідно ст. 49 та п.10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визначає новий розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19,94% / 80,06%): на користь позивача - суми 1103,22 грн. (1378,00 грн. х 80,06%/100% = 1103,22 грн.; на користь відповідача - 302,29 грн. (1516,00 грн. х 19,94%/100% = 302,29 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 ч.1 п.2, 104 ч.1 п.3, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016р. у справі №904/8986/16 скасувати частково та прийняти нове рішення:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" на користь Вільногірської міської ради Дніпропетровської області суму 50936 грн. 93 коп. заборгованості з орендної плати, 1103 грн. 22 коп. витрат на судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

В решті позовних вимог відмовити".

Стягнути з Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" суму 302 грн. 29 коп.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 30.01.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

СуддяЛ.П. Широбокова

СуддяЕ.В. Орєшкіна