Постанова № 64393885, 27.01.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4960/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень від 30.08.2016 року №0006671402 та №0006681402.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з контрагентом ТОВ «Дорстрой» відбулись реальні господарські правовідносини, за виконані роботи та надані послуги позивач зі своїм контрагентом розрахувався і сторони договорів зазнали змін майнового стану. Всі операції підтверджуються первинними документами та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства. Твердження ДПІ щодо негативних ознаків в правовому статусі контрагента ТОВ «Дорстрой» не відповідають дійсності та спростовуються наданими документами.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 12.01.2017 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулось 12.01.2017 року, не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що не підтверджено первинними документами частину суми ПДВ та не можливо встановити реальність господарських операцій і підтвердити фактичне виконання робіт контрагентом позивача ТОВ «Дорстрой»

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, та можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд вважає за доцільне розглянути справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка ВКФ ТОВ “Мегаполіс”, за результатами якої було складено акт № 251/15-32-14-02/31502803 від 15.08.2016 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ВКФ ТОВ “Мегаполіс” з питань взаємовідносин з платником податків ТОВ «Дорстрой» за період січень, березень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ВКФ ТОВ “Мегаполіс” п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 377494 грн. та завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 2506 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції і перевіркою неможливо встановити реальність господарських операцій та підтвердити фактичне виконання робіт наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ремонтно-будівельних робіт, місця надання за січень, березень 2016 року.

На підставі акту перевірки № 251/15-32-14-02/31502803 від 15.08.2016 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0006671402, яким ВКФ ТОВ “Мегаполіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 566 241,00 гривень (за податковим зобов’язанням – 377 494,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 188 747,00 гривень) та від 30.08.2016 року №0006681402, яким ВКФ ТОВ “Мегаполіс” зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2 506,00 гривень.

Як вбачається, з матеріалів справи між ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та ВКФ ТОВ «Мегаполіс» 28.10.2015 року укладено договір підряду №16/15, відповідно до якого генеральний підрядник (ВКФ ТОВ «Мегаполіс») зобов’язується власними силами та з залученням субпідрядників виконати будівельні, монтажні роботи і здати у встановлений строк об’єкт «Реконструкція цеху гідрогенізації в цех рафінації та дезодорації, за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 31» відповідно до робочого проекту на комплексі будівель та споруд , розташованих в м. Мелітополь, вул. Фрунзе 31.

В свою чергу між ВКФ ТОВ “Мегаполіс” та ТОВ “Дорстрой” був укладений договір № 32 від 02.11.2015 року, за яким субпідрядник (ТОВ «Дорстрой») бере на себе зобовязання здійснити роботи з реконструкції цеху гідрогенізації в цех рафінації і дезодорації на Мелітопільському олійноекстракційному заводі, розташованому за адресою: Запорізька область, м. Мелітопіль, вул. Фрунзе, 31, а генеральний підрядник (ВКФ ТОВ «Мегаполіс») зобов’язується забезпечити доступ до вказаного об’єкту, створити субпідряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у повному обсязі

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій які відбулись між ВКФ ТОВ “Мегаполіс” та ТОВ “Дорстрой” позивач надав до суду копії первинних документів, а саме: платіжні доручення, на підтвердження факту оплати позивачем робіт, передбачених договором № 32 від 02.11.2015 року, та акти приймання виконаних робіт за січень - березень 2016 року, з яких вбачається, що ТОВ “Дорстрой” виконав наступні роботи: демонтаж металевих конструкцій з прокатних профілів, розбирання цементного вирівнюючого слою, розбирання монолітних залізобетонних перекриттів, монтаж каркаса будівлі та інші.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином висновки, викладені в акті перевірки, щодо лише документального оформлення придбаних послуг без фактичної їх поставки та виконання, формування податкового кредиту без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності, не відповідають фактичним обставинам, оскільки роботи передбачені договором № 32 від 02.11.2015 року, були проведені, за виконання робіт та надання послуг позивач зі своїм контрагентом ТОВ “Дорстрой” розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання податкових накладних від контрагентів у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Укладені угоди між позивачем та його контрагентами є дійсними та виконаними сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи, у зв’язку з чим суд погоджується з твердженнями позивача щодо виконання договірних зобов’язань контрагентом ТОВ «Дорстрой», про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація.

В процесі встановлення обставин у справі, судом з’ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація складена без порушень, містить необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов’язання було безпідставним та необґрунтованим.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.08.2016 року №0006671402, яким ВКФ ТОВ “Мегаполіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 566 241,00 гривень (за податковим зобов’язанням – 377 494,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 188 747,00 гривень) та від 30.08.2016 року №0006681402, яким ВКФ ТОВ “Мегаполіс” зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2 506,00 гривень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами доведено реальність господарських операцій та підтверджено виконання замовлених робіт, а відтак позов Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень від 30.08.2016 року №0006671402 та №0006681402 гривень підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (код ЄДРПОУ 31502803, 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 7) до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень від 30.08.2016 року №0006671402 та №0006681402 – задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0006671402 яким ВКФ ТОВ “Мегаполіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 566 241,00 гривень (за податковим зобов’язанням – 377 494,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 188 747,00 гривень) – скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0006681402, яким ВКФ ТОВ “Мегаполіс” зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2 506,00 гривень – скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 8531 (вісім тисяч п’ятсот тридцять одну) грн. та 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан