Ухвала суду № 64391148, 24.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/3872/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.

Провадження №22-ц/778/33/17 Суддя-доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.

Подліянової Г.С.,

секретаря Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року у справі за позовом Благодійного правозахисного фонду «Рутенія-Одеса» в інтересах ОСОБА_4 до Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року Благодійний правозахисний фонд «Рутенія-Одеса» в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, посилаючись на те, що 20 червня 2013 року головний лікар-психіатр комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_4.

Підставою для звернення до суду став лист Ленінського РВ УВМВС України в Запорізькій області, в якому вимагалось прийняти до ОСОБА_4 заходи медичного характеру.

До заяви головного лікаря додано висновок лікаря-психіатра, який огляд ОСОБА_4 не проводив.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2013 року надано згоду на психіатричний огляд ОСОБА_4 у примусовому порядку.

Вказане рішення суду скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2013 року.

Позивач вважає, що головний лікар-психіатр ОСОБА_3 безпідставно звернувся до суду із заявою про психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_4, оскільки не мав достатньої інформації, яка б обґрунтовувала необхідність психіатричного огляду.

12 липня 2013 року головний лікар-психіатр комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку, обґрунтовуючи заяву тим, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебувала, за медичною допомогою не зверталась; 11 липня 2013 року доставлена спеціалізованою бригадою швидкої допомоги на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2013 року про психіатричний огляд у примусовому порядку, у лікарні оглянута лікарем-психіатром, направлена на стаціонарне лікування з приводу психічного розладу.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2013 року надано згоду на госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2013 року скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 8 серпня 2013 р.

Вважає, що головний лікар-психіатр ОСОБА_3 безпідставно звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку, оскільки висновок комісії лікарів-психіатрів складено необ'єктивно, порушено принцип презумпції психічного здоров'я, закріплений ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд: визнати незаконними дії Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 щодо звернення 20 червня 2013 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_4; визнати незаконними дії Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 щодо звернення 12 липня 2013 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 щодо звернення 20 червня 2013 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_4.

Визнано незаконними дії Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 щодо звернення 11 липня 2013 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Головний лікар-психіатр комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.92,93,94,95,97 т.2.).

Відповідач не з'явився до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомив, будь - яких письмових клопотань від нього не надходило.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з'явився, надав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що приймає участь у невідкладних слідчих діях, передбачених ст.. 176, 276 КПК України, які проводяться у прокуратурі Запорізької області ( а.с.98 т.2).

Частиною 3 статті 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона повинна з'явитись до суду і обґрунтувати причину та підставу відкладення розгляду справи, а не взагалі не з'явитись до суду.

Безпосередньо від відповідача клопотань про відкладення слухання справи з причин неможливості прибути до судового засідання представника не надходило.

Апеляційний суд вважає за необхідне відхилити клопотання представника відповідача про відкладення слухання справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України, неявка представника сторони не є підставою для відкладення слухання справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно вимог частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали даної справи та матеріали цивільних справ №334/5297/13-ц та № 333/5583/13ц, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала про те, головний лікар-психіатр комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 безпідставно звернувся до суду із заявою про психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_4, оскільки не мав достатньої інформації, яка б обґрунтовувала необхідність психіатричного огляду, а також безпідставно звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку, оскільки висновок комісії лікарів-психіатрів складено необ'єктивно, порушено принцип презумпції психічного здоров'я.

Згідно зі ст. 3 Закону, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених вказаним цим законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Частиною 7 статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що у випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2013 року головний психіатр охорони Департаменту здоров'я Запорізької облдержадміністрації (головний лікар комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня») ОСОБА_3 на підставі ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про психіатричний огляд ОСОБА_4 у примусовому порядку на підставі звернення заступника начальника Ленінського районного відділу ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області та звернення мешканців будинку АДРЕСА_1, співробітників КП «Основаніє», відділення «Банку Кіпр», ресторану «СушіЯ» відносно ОСОБА_4

У заяві зазначав, що є достатні дані, які вказують про необхідність проведення психіатричного огляду ОСОБА_4, що підтверджується висновком лікаря -психіатра від 19.06.2013 року .

Проте, названий висновок складено без огляду пацієнта, у розпорядженні лікаря-психіатра були відсутні достатні матеріали, які б свідчили про наявність у ОСОБА_4 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, а також матеріали справи не містять даних щодо відмови ОСОБА_4 від проходження психіатричного огляду.

12 липня 2013 року головний психіатр охорони Департаменту здоров'я Запорізької облдержадміністрації ( головний лікар комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня») ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.

Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку наведені в ст. 14 Закону України «Про психіатричний огляд», а саме особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про психіатричний огляд» передбачено надання до заяви висновку комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність примусової госпіталізації.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів від 12.07.2013 року, який був підставою для примусової госпіталізації ОСОБА_4 до психіатричного закладу, встановлено діагноз - розлад особистості і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз,гіпертонічна хвороба), паранояльний синдром з агресивними діями.

У названому висновку вищевказаний діагноз не кваліфікований як тяжкий психічний розлад, який є підставою, передбаченою ст.. 14 Закону України «Про психіатричний огляд» для прийняття рішення про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні докази того, що ОСОБА_4 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, тому дії головного лікаря - психіатра КУ «Обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_3 щодо звернення із заявою про психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_4 та із заявою про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку є такими, що суперечать нормам законодавства України та міжнародного права, та є підставою для визнання їх незаконними.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального закону, зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що лікарі при здійсненні психіатричного огляду та госпіталізації ОСОБА_4 у психіатричну лікарню у примусовому порядку діяли відповідно до вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» і права позивача жодним чином не порушували, є неприйнятними з мотивів, викладених вище.

Окрім того, у висновку клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 25 липня 2013 року зазначено, що при прийнятті рішення про проведення психіатричного огляду ОСОБА_4 без її усвідомленої згоди, порушено вимоги ст.. 11 закону України « Про психіатричну допомогу», яке полягало в недостатньому обґрунтуванні необхідності проведення психіатричного огляду та відсутності переконання у відмови ОСОБА_4 пройти психіатричне обстеження добровільно ( т.1 а.с.25-30).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 57,58,59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Виходячи з вимог змагальності сторін, обов'язків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308, 317 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного лікаря-психіатра комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В.Дашковська

Г.С. Подліянова