Ухвала суду № 64389138, 27.01.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/524/17

Провадження №1-кс/265/397/17

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

27 січня 2017 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., прокурора Наренкович Д.О., слідчого Абрамович К.Г., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 10.08.1995 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст. ст. 141 ч.3, 81 ч.3, 229 ч.1 КК України (в редакції 1960 року) до 7-ми років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

2) 16.06.1998 року Кіровським районним судом міста Макіївки за ст.183 п.3 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 27.05.2002 року, по відбуття строку покарання;

3) 12.06.2003 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.309 ч.2 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Постановою Калінинського району м.Горлівки від 30.10.2003 року, по амністії від 11.07.2003 року, термін скорочено на половину на 1 рік 1 місяць та 15 днів, звільнений 27.09.2004 року по відбуттю строку покарання;

4) 05.09.2005 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ст.263 ч.1 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі;

5) 26.12.2008 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.309 ч.2 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі, звільнений 26.12.2008 року умовно-достроково, не відбутий термін 6 місяців 8 днів;

6) 01.04.2009 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.309 ч.2 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 12.03.2011 року по відбуття строку покарання;

7) 20.12.2011 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області, за ст.ст.15 ч.1, 3, 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;

27.12.2016 року спрямовано обвинувальний акт до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3 КК України,

який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2017 року слідчий СВ Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Копія клопотання та додані до нього матеріали вручені підозрюваному 27 січня 2017 року о 10:30 годині.

ОСОБА_2 підозрюється в тому, що він, 24.01.2017 року, приблизно о 18.00 годині, знаходячись у 3 підїзді будинку №4 по вул.Горлівській в Лівобережному районі м.Маріуполя, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, а саме під приводом здійснення телефонного дзвінку заволодів мобільним телефоном «Lenovo К50-t3s», який належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та попрямував до виходу з підїзду. Після чого потерпілий ОСОБА_6 зрозумів злочинний намір ОСОБА_2 та почав вимагати повернути йому мобільний телефон та йти за ним в слід, однак ОСОБА_2 не реагував на вимоги потерпілого та усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, продовжуючи свої злочинні дії, керуючись корисливим мотивом, з метою відкритого викрадення чужого майна, утримуючи при собі вказаний телефон відкрито викрав мобільний телефон «Lenovo К50-t3s» вартістю 3400 гривень, з захисним склом вартістю 120 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої були грошові кошти у сумі 50 гривень та сім-карта мобільного оператору «Life», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, без грошових коштів на рахунку, з картою памяті на 16 Гб вартістю 200 грн. та у чохлі вартістю 120 гривень, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 3890 гривень, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном втік, розпорядившись ним на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- допитаний в ході досудового розслідування в якості потерпілого ОСОБА_6, пояснив, що 24.01.2017 року, приблизно о 18.00 годині, коли він повертався додому з магазину, до нього підійшов раніше не знайомий чоловік, та запропонував свою допомогу, а саме провести його додому, останній спочатку був проти, але потім погодився, так ОСОБА_2 провів потерпілого до 3 підїзду будинку №4 по вул. Горлівській в Лівобережному районі м. Маріуполя. Після чого, ОСОБА_2 запропонував випити, купив на гроші потерпілого горілку та випив. Після чого, знаходячись у підїзді, ОСОБА_2 попросив у потерпілого мобільний телефон під приводом щоб подзвонити, потерпілий самостійно передав йому свій телефон, після чого ОСОБА_2 тримаючи телефон у руках почав тікати з підїзду, потерпілий став кричати йому у слід, щоб той зупинився та повернув викрадене майно, питався його наздогнати, але у нього це не вийшло і ОСОБА_2 втік.

Відповідно до протоколу предявлення особи до впізнання, потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_2, як особу яка заволоділа його майном.

- допитана в ході досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_7, показала, що у неї є знайомий ОСОБА_2 з яким вона знайома через свого сина, вони разом відбували покарання в містах позбавлення волі. Останнім часом ОСОБА_2 приходив до свідка додому ночувати, так як йому не має де жити, остання його пускала. Так 26.01.2017 року, їй на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_2 та повідомив про те, що зараз до неї додому приїдуть співробітники поліції, та необхідно щоб вона видала речі, а саме сім-карту мобільного оператору «Київстар» та сім-карту мобільного оператору «Лайф», також він залишив спеціфікацію про те, що ОСОБА_2Ю заклав мобільний телефон «Леново». Також по телефону ОСОБА_2 сказав свідку, де вони лежать. Звідки у нього ці речі він не поясняв. Так у ході досудового розслідування свідок ОСОБА_7 добровільно надала співробітникам поліції дві сім-карти та спеціфікацію, про що мається відповідна заява.

Вказані речі та документи були оглянуті та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування у слідства виникли достатні підстави, щодо виникнення ризиків, що підозрюваний ОСОБА_2Ю може здійснити дії передбачені частиною першою ст.177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, адже ОСОБА_2 маючи не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, повторно вчинив тяжкий корисливий злочин, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, стійких соціальних звязків не має, не одружений, не працюючий, без реєстрації, що свідчить про те, що для уникнення від кримінальної відповідальності він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, покинувши межі міста або країни;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, вказаний ризик повністю підтверджується, тим, що ОСОБА_2 маючи не зняті та не погашені судимості у встановленому законом порядку, будучі обізнаним про направлення обвинувального акту за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до суду, знов вчинив тяжкий корисливий злочин. Слід зазначити, що ОСОБА_2 не працюючий, що свідчить про відсутність законних шляхів для заробітку коштів для існування, тому перебуваючи на волі він може і на далі продовжити злочину діяльність для збагачення

Більш мякі запобіжні заході, на думку слідчого, до підозрюваного ОСОБА_2 не може бути застосовано, в звязку з тим, що: особисте зобовязання в звязку зі скоєнням ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років років; особистої поруки в звязку з відсутністю у слідства будь-яких даних про осіб, які заслуговуючи на довіру у слідства, можуть надати письмове зобовязання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обовязків відповідно до ст.194 КПК України і зобовязуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу; застава в звязку з наявністю даних про те, що у підозрюваного ОСОБА_2 відсутні кошти необхідні для внесення застави; домашній арешт в звязку з тим, що вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належним чином процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2, так як він не має постійного місця мешкання та реєстрації.

Встановлені ризики підозрюваного ОСОБА_2Ю не дозволяють застосувати більш мяких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою.

Враховуючи викладене, слідчий просила застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_2, під час судового засідання пояснив, що суть підозри йому зрозуміла, вину в інкримінованому йому злочині він повністю визнає, проте проти задоволення клопотання заперечував.

Захисник ОСОБА_3, питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишив на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до чч.1, 3, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим та прокурором у судовому засіданні доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, вона також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, протоколами предявлення особи до впізнання.

Доведена також й наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що вчинив корисний злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, не працює. До цього часу вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, та останній злочин вчинив під час не знятої та непогашеної судимості. З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що підозрюваний з метою здобуття собі матеріальних засобів для існування, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, оскільки саме цей строк слідчий суддя вважає достатнім для завершення досудового розслідування та передання матеріалів до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадження, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням положень ч.4, п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, обираючи відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання покладених на нього обовязків у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 32000,00 гривень.

При цьому у відповідності з положеннями ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає необхідним у разі внесення застави зобовязати ОСОБА_2: 1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Дані обовязки покладаються на підозрюваного ОСОБА_2 на строк не більше двох місяців в разі внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - задовольнити.

2. Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з 12 год. 30 хв. 26 січня 2017 року, строк дії ухвали спливає о 12 год. 30 хв. 26 березня 2017 року.

3. Визначити ОСОБА_2, заставу в сумі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави на рахунок № 37317004001000, МФО 834016, код ЄДРПОУ 26288796, установа банку ГУ ДКСУ в Донецькій області, одержувач платежу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, підозрюваного ОСОБА_2, звільнити з-під варти негайно та зобовязати останнього:

1) прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого органу;

2) не відлучатися із міста Маріуполя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4. Розяснити ОСОБА_2, що у разі неявки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обовязків застава звертається у дохід держави.

5. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

6. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.В. Щербіна

Ухвала мені оголошена та вручена її копія _____ _______2017 року

______ ОСОБА_2