Рішення № 64385284, 08.12.2016, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/345/16-ц

Провадження № 2/698/229/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Кухаренка О.В.,

за участю секретаря Гончар Т.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль цивільну справу за позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів переданих за недійсним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що 13.04.2016 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 003961 з метою придбання автомобілю марки «Renault Duster». За вказаним договором позивачем було передано кошти у сумі 127000 грн. Позивач вважає, що умови вказаного договору суперечать чинному законодавству, є несправедливими і порушують його права як споживача. З цих підстав позивач просить визнати договір фінансового лізингу від 13.04.2016 року № 003961 недійсним, стягнути з відповідача кошти передані за недійсним правочином та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що як на його думку, у діях відповідача містяться ознаки нечесної підприємницької практики, які полягають у вчинені дій спрямованих на введення позивача в оману шляхом надання нечіткої та неправдивої інформації, що спричинило викривлення його волі та свідомості. Позивач стверджує, що умови вказаного договору порушують принципи добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін, чим завдають шкоди інтересам споживача. Зокрема позивач, стверджує, що у вказаному договорі виключені та обмежені його права як лізингоодержувача по відношенню до лізингодавця. При цьому у разі неналежного виконання останнім обовязків за договором, не передбачена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків, щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості. В цей же час, права лізингодавця є непропорційно розширеними, що суперечить вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.

Позивач зазначив, що згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» спірний договір є недійсним, оскільки його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. ОСОБА_2 того, позивач вважає, що спірний договір є нікчемнимзгідно ст.ст. 220, 799 ЦК України, оскільки його не було посвідчено нотаріально. У звязку з наведеним позивач просить застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто»на його користь сплачений за договором лізингу платіж в сумі 127000 грн.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча про місце та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про повернення судової повістки про її вручення від 16.06.2016 року № 0100409534737, від 14.11.2016 року № 0100409873833 та від 28.11.2016 року № 0100409969946.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З заявки поданої до договору фінансового лізингу № 003961, вбачається, що предметом договору є автомобіль Renault Duster Expresion, 2015 р.в., привід 4х2, вартістю 217150,00 грн. (а. с. 7).

З договору фінансового лізингу № 003961 з додатками вбачається, що 13.04.2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто»(лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу (з додатками), предметом якого є транспортний засіб марки/модель «Renault Duster Expresion», 1,5 diesel, тип КПП МЕХ6, привід 4х4, зазначений у п.1.1. ст.1 Договору та у Специфікації, що є додатком № 2 до Договору, вартістю 19470,97 доларів США, що на дату укладення договору (п.8.2) згідно обмінного курсу долара США до української гривні, становить 502 351,00 грн. (а. с. 8-14).

З квитанцій від 13.04.2016 року № 0.0.534987763.1 вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу від 13.04.2016 року № 003961 ОСОБА_3 перерахував кошти в сумі 127000,00 грн. на рахунок ТОВ «ЛК «Ваш Авто» (а. с. 15).

Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що він дійсно разом із сином знайшов оголошення, де був виставлений на продаж автомобіль (а. с. 6). Він із сином прибули до м. Київ де їм заявили, що пропозиція обмежена, є багато інших бажаючих придбати дане авто, та що при сплаті частини суми авто буде передане до м. Черкаси. Потім запропонували підписати договір, який містив пусті рядки, після підписання договору та сплати частини вартості авто вони вияснили, що в договорі зазначена інша марка авто та значно більша його вартість. Нотаріально договір не посвідчувався.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. ОСОБА_2 того, частиною 5 вказаної норми визначено, що у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. При цьому згідно ч. 6ст. 18 вказаного Закону у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

З аналізу вказаної вище норми вбачається, що для визнання умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Отже, несправедливими є умови договору, зокрема про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору свідчить про те, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Зокрема, пунктами 9.4.-9.8. спірного договору передбачено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного договору, лізингоодержувач зобов'язаний одноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів до моменту підписання додатку № 3 до даного договору та до моменту купівлі предмета лізингу та передачі його лізингоодержувачу, також лізингоодержувач зобов'язаний здійснити одноразову доплату комісії з таким розрахунком, щоб комісія за передачу предмета лізингу становила 3% від вартості предмета лізингу на моменту його купівлі. При цьому, умови договору не містять права лізингоодержувача на розірвання договору та повернення сплачених платежів у разі збільшення вартості предмета лізингу.

У випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни (пункт 10.5).

Пунктом 10.13. передбачено, що в період строку дії даного договору розмір лізингової плати може індексуватися залежно від зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність; збільшення або зменшення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з конвертацією гривні у іноземну валюту та змінами ситуації на грошовому ринку та інше.

ОСОБА_2 того, лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів, а у разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, і при цьому не зазначається, що сплачені споживачем платежі повертаються (пункт 10.15 договору).

Згідно з пунктом 10.14 договору дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 % від суми дострокового погашення.

Також пунктом 12.3. договору визначено, що максимальний термін повернення грошових коштів лізингоодержувачу становить 30 банківських днів. При цьому, пункти договору не містять умов відповідальності лізингодавця у разі недотримання цієї умови договору, хоча пунктом 12.4. встановлена відповідальність лізингоодержувача у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів.

За змістом частини п'ятоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаютьсязміни в будь-яких витратах за договором, крім відсотковоїставки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору фінансового лізингу, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за дострокове його погашення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у справі 6-3020цс15.

Аналіз вищезазначених норм спірного договору фінансового лізингу, укладеного сторонами 13.04.2016 року, свідчить про те,що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договоромта законом, звужені обов'язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача;у пунктах 12.1, 12.2, 12.4, 12.7, 12.11 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умови договору не передбачають; договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу.

Згідно статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Проте, за змістом п. 1.5 договору Лізингодавець разом із Продавцем несуть перед Лізингоодежувачем солідарну відповідальність лише за зобовязанням щодо продажу якісного предмета лізингу. Отже пункт 1.5 договору, щодо усунення лізингодавця та продавця від відповідальності в частині неякісного, некомплектного, несправного предмета лізингу його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо - прямо суперечить вимогам статті 808 ЦК України, а тому є недійсним.

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Відповідно до ст. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, підтверджується правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 16 грудня 2015 року справа № 6-2766цс15.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобовязана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх задоволення, оскільки судом встановлено, що при укладені спірного договору було порушено принцип добросовісності, оскільки до договору включені умови, які є несправедливими, через дисбаланс між правами та обов'язками сторін, а дії відповідача були такими, що вводили позивача в оману. За таких обставин, суд на підставі ст.11 ЦК України враховує обраний позивачем спосіб захисту та визнає договір фінансового лізингу від 13.04.2016 року № 003961 недійсним.

На підставі ч.ч. 2, 3ст. 216 ЦК Україниз відповідача на користь позивача належить стягнути кошти передані за недійсним договором фінансового лізингу від 13.04.2016 року № 003961 у сумі 127000 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням мінімуму встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 551,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 216, 220, 627, 799, 806, 808 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 14, 15, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224 Цивільно-процесуального кодексу України суд, ст.ст. 18, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів переданих за недійсним правочином - задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладенийміж ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» договір фінансового лізингу від 13.04.2016 року № 003961.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) передані за недійсним правочином, договором фінансового лізингу від 13.04.2016 року № 003961, кошти у сумі 127000 (сто двадцять сім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (ЄДРПОУ 39733392) на користь Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 36776810, рахунок № 31211206700214 в ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Кухаренко О.В.