Ухвала суду № 64371751, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 522/609/15-а

Категорія: 6

Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М.

24 січня 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Шеметенко Л.П.

судді – Димерлія О.О.

судді – Єщенко О.В.

при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року за позовом Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Благодійний фонд «Дитяче село «АСТР» звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року №4438-V “Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року №1430-V “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі” та №1431-V “Про надання згоди на розробку проектів з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі”, затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення – парків та скверів у м. Одесі” в частині визначення парком території, що знаходиться у постійному користуванні Благодійного фонду “Дитяче село “АСТР” відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 12.06.2000 року І-ОД № 000331; скасування п. 6 Додатку № 1 до рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438- V.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано незаконним рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438-V “Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі” та № 1431-V “Про надання згоди на розробку проектів з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі”, затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення – парків та скверів у м. Одесі” в частині визначення територією рекреаційного призначення – парком, території, що знаходиться у постійному користуванні Благодійного фонду “Дитяче село “АСТР” відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 12.06.2000 року І-ОД №000331; скасовано п.6 Додатку № 1 до рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438-V “Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі” та № 1431-V “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі”, затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення – парків та скверів у м. Одесі”.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2015 року у справі № 522/609/15-а залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року касаційну скаргу Одеської міської ради, до якої приєднався перший заступник прокурора Одеської області, задоволено частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 522/609/15-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на необхідність повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, зокрема обставин щодо пропуску позивачем строків звернення до суду.

Позивач надав письмові пояснення з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року, де навів доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, зазначивши, що ним оскаржується рішення із змінами від 27.08.2014 року, які суттєво змінили первісне рішення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що визнання оскаржуваним рішенням парком території, що знаходиться у його постійному користуванні, по суті є вилученням земельної ділянки, адже земельна ділянка отримала статус земель загального користування та позивач позбавлений можливості здійснити переоформлення земельної ділянки для подальшого особистого користування нею, яке фактично відбувається на протязі тривалого часу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуваним рішенням земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні позивача згідно державного акту, була визначена в якості парку. Прийняте рішення в частині визначення парком території, що знаходиться у постійному користуванні позивача є незаконним, воно порушує права та законні інтереси Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» та не відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивач зазначає, що пунктом 6 додатку №1 вказаного рішення Одеська міська рада порушує його законні права та інтереси, оскільки перешкоджає переоформленню права землекористування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства України та на той факт, що оскаржуваним рішенням права позивача не порушуються.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року визнано поважними причини пропуску Благодійним фондом «Дитяче село «АСТР» строку звернення до адміністративного суду. Поновлено Благодійному фонду «Дитяче село «АСТР» строк звернення до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438-V та скасування п. 6 Додатку № 1 до рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438- V. Позовні вимоги Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради задоволено повністю. Визнано незаконним рішення Одеської міської ради № 4438-V від 07.07.2009 р. «Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі» та № 1431-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі», затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення - парків та скверів у м. Одесі» в частині визначення територією рекреаційного призначення - парком, території, що знаходиться у постійному користуванні Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 12.06.2000 р. І-ОД №000331. Скасовано п.6 Додатку № 1 до рішення Одеської міської ради № 4438-V від 07.07.2009 р. «Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі» та № 1431-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі», затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення - парків та скверів у м. Одесі».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними власних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 14 вересня 1999 року № 202-ХХІІІ Благодійному фонду «Дитяче село «АСТР» було надано земельну ділянку у постійне користування для експлуатації та обслуговування комплексу об'єктів фонду. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею № І-ОД №000331 від 12.06.2000 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 96 (а.с. 8-12).

Статтею 92 ЗК України від 25.10.2001 року (який набрав чинності 01.01.2002 року) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Частиною 2 ст. 92 ЗК України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Таким чином, Благодійний фонд «Дитяче село «АСТР» не входить до кола осіб, що набувають права постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до п.6 Розділу X ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, оскільки ЗК України не встановив чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 положення пункту 6 Розділу X ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, законодавством України не визначено терміну для переоформлення права постійного користування. Однак, користувач може його здійснити за власним бажанням у будь-який момент, адже земельне законодавство не передбачає можливості знаходження земельної ділянки у постійному користуванні осіб інших ніж визначено у ч. 2 ст. 92 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2009 року Одеською міською радою було прийняте рішення № 4438-V «Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі» та № 1431-V «Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі», затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення - парків та скверів у м. Одесі».

Зазначеним рішенням було затверджено попередній перелік територій рекреаційного призначення - парків та скверів у м. Одесі (додаток 1). У п.6 Додатку № 1 вказаного рішення зазначено: «парк на території благодійного фонду Дитяче село «АСТР» (в минулому територія санаторію ім. Чувиріна), 5 ст. Великого Фонтану» (а.с. 13-15).

Пунктом 2.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 передбачено, що парк - самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Відповідно до п. а ч. 4 ст. 83 ЗК України парки є землями загального користування населених пунктів.

Визнання території, що знаходиться у постійному користуванні Благодійного фонду згідно державного акту, парком по суті є вилученням земельної ділянки, адже земельна ділянка отримала статусу земель загального користування та позивач позбавлений можливості здійснити переоформлення земельної ділянки для подальшого особистого користування нею. Будь-яких погоджень чи повідомлень про прийняття оскаржуваного рішення позивач від відповідача не отримував.

Земельне законодавство України передбачає можливість вилучення земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні, однак за умови дотримання вимог ст. 149 ЗК України. Таке вилучення повинне здійснюватися виключно для суспільних та інших потреб, за відповідним рішенням органів місцевого самоврядування та за згодою землекористувачів. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання повинно вирішуватися в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що виходячи зі змісту спірного рішення органу місцевого самоврядування та з урахуванням пояснень представника відповідача, зазначеним рішенням Одеської міської ради встановлено лише попередній перелік територій рекреаційного призначення – парків та скверів у м. Одесі та визначені заходи щодо їх організації, тоді як фактична організація парків передбачає розробку в установленому законодавством порядку землевпорядної документації та її подальше затвердження міською радою. Отже, само по собі спірне рішення, яке за своїм змістом має розпорядчий характер у вирішенні питання організації зон рекреаційного призначення на території міста шляхом надання радою відповідних доручень своїм виконавчим органам, не створює перешкод у користуванні позивачем наданою йому земельною ділянкою та не порушує будь-яких його охоронюваних законом прав.

Проте, організаційно змінилися обставини після внесення до тексту оскаржуваного рішення змін рішенням Одеської міської ради № 5276-VI від 27.08.2014 року, яким було вирішено: у пункті 4 замість слів «з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення» вважати вірним слова «щодо відведення земельних ділянок». Таким чином, рішення розпорядчого характеру перетворилося на рішення про надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок – парків та скверів у м. Одесі.

Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Частиною 3 ст. 50 закону України «Про землеустрій» передбачено, зокрема, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають рішення Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2014 року із листа ТОВ «АКРОПОЛЬ БІЛДІНГ» позивачу стало відомо про неможливість переоформлення права постійного користування через те, що п. 6 додатку № 1 оскаржуваного рішення Одеської міської ради територія Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» була визначена парком (а.с. 39).

Згідно матеріалів справи, листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/2097-09-02 від 13.01.2015 року також було повідомлено про наявність оскаржуваного рішення Одеської міської ради, яке перешкоджає підготовці проекту рішення Одеської міської ради про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки (а.с. 40-41).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з таких підстав.

Як стверджував позивач, про порушення свого права він дізнався у грудні 2014 року, тоді, коли стало відомо про неможливість переоформлення права постійного користування через те, що надано згоду на розробку проекту землеустрою «парку на території благодійного фонду Дитяче село «АСТР».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач міг дізнатися про порушення свого права лише 12.09.2014 року, коли на офіційному сайті Одеської міської ради було розміщено рішення Одеської міської ради №5276-VI від 27.08.2014 р. «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438-V “Про скасування рішень Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1430-V “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій скверів у м. Одесі” та № 1431-V “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій парків у м. Одесі”, затвердження переліку парків та скверів у м. Одесі, розробки проектів з їх організації (створення, благоустрою) та надання згоди на розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій рекреаційного призначення парків та скверів у м. Одесі”.

З моменту опублікування вказаного рішення до моменту звернення Позивача із адміністративним позовом минуло менше шести місяців. Однак, фактично права позивача порушено рішенням Одеської міської ради від 07.07.2009 року № 4438-V, коли територію благодійного фонду Дитяче село «АСТР» було включено до попереднього переліку парків, згоду на розробку проекту землеустрою якого було надано рішенням Одеської міської ради №5276-VI від 27.08.2014р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що процесуальний строк щодо звернення до адміністративного суду підлягає поновленню, оскільки пропущений Благодійним фондом «Дитяче село «АСТР» з поважних причин.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 визначено, що парк - самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Згідно ст. 83 Земельного кодексу України парки віднесені до земель загального користування населених пунктів.

Оскаржуваним рішенням Одеська міська рада фактично вилучила земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні Благодійного фонду «Дитяче село «Астр», оскільки земельна ділянка отримала статус земель загального користування, а позивач позбавлений можливості здійснити переоформлення земельної ділянки для подальшого особистого користування нею. Положеннями ст. 49 Земельного кодексу України визначені випадки та порядок вилучення земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні. Відповідно до приписів даної статті вилучення повинно здійснюватися виключно для суспільних та інших потреб, за відповідним рішенням органів місцевого самоврядування та за згодою землекористувачів.

Висновки суду першої інстанції про те, що на даний момент оскаржуване рішення в частині включення до переліку парків території благодійного фонду Дитяче село «АСТР» не відповідає затвердженій містобудівній документації – матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій, є обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план території – це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Генеральним планом міста Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №6489-VI від 25.03.2015 р. «Про затвердження Генерального плану м. Одеси», та детальним планом території у межах вулиць: Фонтанська дорога, Черняховського, Маршала Говорова, Піонерська у м. Одесі, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 р. № 6933-VI «Про затвердження детального плану території у межах вулиць: Фонтанська дорога, Черняховського, Маршала Говорова, Піонерська у м. Одесі» не передбачено розташування парку на території благодійного фонду Дитяче село «АСТР».

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на наступному.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що закріплені у ст. 144 Конституції України і ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст. 25, ч. 4 ст. 59).

Конституційним Судом України було також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196; п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської міської ради – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 січня 2017 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко