Постанова № 64371367, 08.11.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5059/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

< Список >

08 листопада 2010 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого суддіТкаченко О.Є.,

за участюсекретаряМаруфенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛД-Компані» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛД-Компані» (далі - ТОВ «ВЛД-Компані») звернулось до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання податкових повідомлень-рішень: - від 02.09.2010 р. № 0002632320/2 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 32124,00 грн.; - від 02.09.2010 року № 0003372320/2, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1578,00 грн., в тому числі 1052,00 грн. основного платежу та 526,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Платник скористався своїм правом на податковий кредит в періоді фактичного отримання податкових накладних, які складені відповідно до вимог норм цього Закону. Крім того, за змістом відомостей, викладених в акті перевірки, підтверджується той факт, що на момент проведення господарських операцій з ТОВ «Торгстройпромсервіс» та ТОВ «Медіум», а також віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, вказані контрагенти зареєстровані як у Єдиному державному реєстрі, так і платниками податку на додану вартість. Зазначив, що відповідач при здійснені перевірки та складанні акта порушив вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, оскільки оформлення результатів документальних перевірок, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку і не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що відповідно до наданих на перевірку реєстрів отриманих податкових накладних за квітень 2009 року, підприємством включено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 49750,00 грн. з посиланням на податкові накладні № 3 від 02.09.2008 року, виписану ТОВ «Торгстройпромсервіс» на суму податку на додану вартість 26313,12 грн. та № 710 від 12.08.2008 року від ТОВ «Медіум» на суму податку на додану вартість 23437,33 грн. Згідно реєстру отриманих податкових накладних за травень 2009 року, товариством включено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 27487,32 грн., з посиланням на податкову накладну № 776 від 21.10.2008 року ТОВ «Медіум». На запит ДПІ у м. Чернігові № 5699/10/23-215 від 07.05.2010 року позивачем не було надано документального підтвердження отримання вказаних вище податкових накладних пізніше, ніж дата їх виписки. ТОВ "ВЛД-Компані" не зверталося до податкового органу щодо відмови збоку постачальників у видачі податкової накладної (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168). Отже, вказані порушення призвели до завищення податкового кредиту підприємства за квітень 2009 року на 49750 грн. та за травень 2009 року на 27487 грн. Таким чином, як зазначено в акті, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетне відшкодуванню) за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року встановлено його заниження за квітень 2009 року на 6040 грн., за травень 2009 року на 1448 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість у загальній сумі 54769 грн., (за рахунок того, що товариством було завищено 27 рядок у квітні 2009 року на 1052 грн.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВЛД-Компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 07.05.2010 р. № 295/23/34338582.

В акті перевірки від 07.05.2010 р. № 295/23/34338582 (далі акт перевірки) встановлено порушення:

- пунктів 2, 5, 6, 12, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (із змінами та доповненнями), та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ВЛД-Компані» занижено суму податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 28751,00 грн., в тому числі: за березень 2008 року на суму 7335,00 грн., за квітень 2009 року на суму 6040,00 грн., за травень 2009 року на суму 1448,00 грн., за червень 2009 року на суму 1291,00 грн., за серпень 2009 року на суму 12637,00 грн., та завищено відємне значення податку на додану вартість на суму 54769,00 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 02.09.2010 р. № 0002632320/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 43127,00 грн., в тому числі 28751,00 грн. основного платежу та 14376,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 32124,00 грн.;

- від 02.09.2010 року № 0003372320/2, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1578,00 грн., в тому числі 1052,00 грн. основного платежу та 526,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що позивач включив до податкового кредиту за квітень 2009 року податок на додану вартість у сумі 49750,00 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних:

- № 3 від 02.09.2008 р., виписаної ТОВ «Торгстройпромсервіс» на суму податку на додану вартість 26313,12 грн. (а.с. 80);

- № 710 від 12.08.2008 р., виписаної ТОВ «Медіум» на суму податку на додану вартість 23437,33 грн.(а.с. 81).

Також позивач включив до податкового кредиту за травень 2009 року податок на додану вартість у сумі 27487,32 грн. на підставі належно оформленої податкової накладної № 776 від 21.10.2008 р., виписаної ТОВ «Медіум» (а.с. 78).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ВЛД-Компані» отримано 01.04.2009 року податкові накладні № 3, виписану ТОВ «Торгстройпромсервіс» на суму податку на додану вартість 26313,12 грн., та № 710, виписану ТОВ «Медіум» на суму податку на додану вартість 23437,33 грн. (а.с. 113).

Платіжні доручення № 91 від 16.09.2008 року, № 107 від 20.10.2008 року, № 84 від 29.08.2008 року, № 85 від 01.09.2008 року, № 86 від 03.09.2008 року, № 364 від 26.09.2008 року, № 96 від 10.10.2008 року підтверджують оплату отриманого товару позивачем частинами (а.с. 117, 118, 122, 123, 124, 125, 126).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ВЛД-Компані» отримано 01.05.2009 року податкову накладну № 776, виписану ТОВ «Медіум» на суму податку на додану вартість 27487,32 грн. (а.с. 127).

Платіжні доручення № 398 від 10.11.2008 року, № 119 від 27.11.2008 року, № 131 від 01.12.2008 року, № 139 від 02.02.2009 року, № 429 від 23.12.2008 року підтверджують оплату отриманого товару позивачем частинами (а.с. 131, 132, 133, 134, 135).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, спірні податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у квітні та травні 2009 року, що підтверджується відповідними записами у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ВЛД-Компані» (а.с. 113, 127).

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд доходить висновку про додержання позивачем вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

В судовому засіданні представниками ДПІ у м. Чернігові не ставиться під сумнів здійснені господарські операції ТОВ «ВЛД-Компані» з ТОВ «Торгстройпромсервіс» та ТОВ «Медіум» на поставку тканини ТК-200-2 просоченої і термообробленої.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило. Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом другим названої норми встановлено право особи на подання такої скарги, що не можна розуміти як обов'язок.

Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто посилання представників відповідача на порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не звернення платника податку до податкового органу щодо відмови з боку постачальників у видачі податкової накладної не приймаються судом.

Крім того, згідно із підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Правова позиція ДПІ у м. Чернігові взагалі робить неможливим одержання позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, правильність та повнота сплати якого відповідачем не заперечуються. Таким чином, порушується баланс інтересів держави та платників податків у відносинах зі сплати та нарахування податку на додану вартість, оскільки у разі необґрунтованого зменшення платнику податків податкового кредиту з податку на додану вартість у держави виникають безпідставно одержані доходи за рахунок субєкта підприємницької діяльності, що не відповідає смислу та меті Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи правомірність формування податкового кредиту за квітень і травень 2009 року, то у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також винесення податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0003372320/2, яким за рішенням ДПІ у ОСОБА_1 від 17.06.2010 року № 1064/10/25-008 про результати розгляду первинної скарги збільшено на 1052,00 грн. суму податкового зобовязання по податку на додану вартість та на 526,00 грн. застосовану штрафну (фінансову) санкцію, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 20.05.2010 року № 0002632320/0.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 02 вересня 2010 року № 0002632320/2 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 32124,00 грн., та від 02 вересня 2010 року № 0003372320/2, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1578,00 грн., в тому числі 1052,00 грн. основного платежу та 526,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛД-Компані» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 02 вересня 2010 року № 0002632320/2 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 32124,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 02 вересня 2010 року № 0003372320/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛД-Компані» судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.