Ухвала суду № 64369887, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 756/9538/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/608/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Рейнарт І.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про повернення строкового банківського вкладу, нараховані проценти, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про повернення строкового банківського вкладу, нараховані проценти, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про повернення строкового банківського вкладу, нараховані проценти, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суддя першої інстанції, грубо порушуючи норми процесуального права, змусив позивача написати заяву про відмову від позову та на підставі цієї заяви постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача - ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач під час розгляду справи подала письмове клопотання про відмову від позову, що є підставою для закриття провадження у справі.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки він зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2016 року позивачем подана заява, зміст якої зводиться до відмови від позову ( а. 39).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду. Ця правомочність належить до числа більш істотних, тому головуючий зобов'язаний роз'яснити наслідки таких дій, а саме неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом.

Суд повинен перевіряти законність відмови позивача від позову, чи не порушуються при цьому інтереси самого позивача, інших осіб, які беруть участь у справі, інтереси держави. Причини відмови від позову повинні оцінюватися судом з урахуванням обставин справи.

Ці дії суд вчиняє до постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Суд першої інстанції, приймаючи відмову позивача від позову та закриваючи у зв'язку із цим провадження у справі, свій висновок мотивував незрозумілими діями представника позивача - ОСОБА_4, який на час написання позивачем заяви всіляко перешкоджав їй це вчиняти.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не свідчить про дійсне волевиявлення самого позивача по розпорядженню об'єктом процесу. Суд першої інстанції на виконання покладеного на нього обов'язку не перевірив законність відмови позивача від позову, не з'ясував чи не порушуються при цьому інтереси самого позивача, інших осіб, які беруть участь у справі, інтереси держави.

Таким чином, закриваючи провадження у справі з підстав відмови позивача від позову суд першої інстанції вказаних положень не врахував, не перевірив законність та причини такої відмови, не роз'яснив наслідки таких дій та не пересвідчився, що позивач дійсно відмовляється від позову.

Вище викладене свідчить, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: