Ухвала суду № 64367766, 25.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2028/16

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

25 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представників позивача: Мініх І.М., Богуша І.А.,

представників відповідача: Трасковської С.В., Ігнатьєва С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Хмельницькій області проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, за результатами якої складено акт від 01 липня 2016 року № 0043/22-01- 14/05394995.

На підставі складеного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення: форми "Р" від 19 липня 2016 року № 0001021404, № 0001041404; форми "В4" від 19 липня 2016 року № 0001051404.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2016 року № 0001021404, № 0001041404, № 0001051404, рішенням Державної фіскальної служби України № 21190/6/99-99-11-01-01-25 від 29 вересня 2016 року скаргу позивача задоволено частково та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно рішення Державної фіскальної служби України від 29 вересня 2016 року №21190/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем складено нові податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року: №0001792200, № 0001812200, № 0001832200 .

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції частково задовольняючи адміністративний позов виходив з незаконності та необґрунтованості оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Щодо завищення ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 876 875 грн. за рахунок неправомірного включення до її складу операцій з TOB "Мегаресурт-Т", ПН 37017051 в сумі 876 875 грн. по придбанню вугілля колегія суддів звертає увагу на таке.

Підтвердженням про виникнення та існування між ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" та TOB "Мегаресурс-Т" господарського зобов'язання є поставка товару постачальником (прийняття ним замовлення) та прийняття його покупцем у відповідності до видаткових накладних та сплата коштів покупцем на рахунок постачальника, а відсутність договору між сторонами укладеного в формі єдиного документу не може слугувати висновком про відсутність реальності поставки. Такий висновок не узгоджується з чинним законодавством України.

Також для перевірки надано первинні бухгалтерські документи: видаткову накладну №РН-048 від 15 вересня 2014 року, акт приймання-передачі товару, банківські виписки про сплату коштів покупцем постачальнику, залізничні накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та свідчать про реальність поставки, а формальні недоліки у первинних документах мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами.

Реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції (правовий висновок Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 21-3515а15-1), тому висновок контролюючого органу про завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 876 875 грн. за рахунок неправомірного включення до її складу операцій з TOB "Мегаресурс-Т" є протиправним.

Стосовно посилань апелянта на завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2014 рік на 6 092 214 грн. в результаті включення до її складу витрат на надання послуг в сумі, що перевищують доходи від реалізації таких послуг з переробки цукрового буряка, на думку податкового органу, витрат не пов'язаних із провадженням господарської діяльності підприємства в частині перевищення собівартості реалізованих послуг над доходами від їх реалізації колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.41 статті 14 Податкового кодексу України давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Колегією суддів встановлено, що умовами договорів про переробку цукрових буряків (договори з кожним замовником та ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" були індивідуальними) передбачалось, що розрахунки за поставлені та перероблені цукрові буряки здійснюються в заліковій вазі при базисній цукристості 16% або по чистій вазі.

В договорах визначалось кількість цукру та свіжого жому, що передається Замовнику за результатами переробки, та кількість цукрового буряку та меляси, що залишається в Виконавця (ПАТ "Теофіпольський цукровий завод").

Залишена у власності продукція як плата за переробку є власністю заводу та включається за правилами податкового обліку до його доходів. За результатами виконаної роботи, між сторонами укладався акт виконаних робіт, в якому відображалось кількість цукрового буряка в заліковій вазі, взятій до переробки, кількість цукрового буряка переробленого для Замовника, кількість цукру та жому, що передавалися Замовнику за результатами переробки та кількість цукрового буряка та меляси, що залишались Виконавцю, як плата за переробку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 01 вересня 2014 року до 01 вересня 2015 року" від 11 грудня 2013 року № 912 встановлено мінімальні ціни на цукрові буряки, які поставлятимуться в період з 01 вересня 2014 року до 01 вересня 2015 року для виробництва цукру на рівні 343,55 грн. без урахування ПДВ за 1 тонну.

Для відображення в бухгалтерському обліку (при складанні актів виконаних робіт між сторонами) вартість цукрових буряків розцінювалась по мінімальній ціні згідно вище вказаної постанови Кабінету Міністрів України, а вартість переробки розцінювалась виходячи із вартості цукрових буряків.

Висновки відповідача про надання послуг з переробки давальницької сировини за цінами нижчими їх собівартості, внаслідок включення до її складу витрат на надання послуг в сумі, що перевищують доходи від реалізації таких послуг з переробки цукрового буряка, на думку відповідача, витрат не пов'язаних із провадженням господарської діяльності підприємства в частині перевищення собівартості реалізованих послуг над доходами від їх реалізації, не відповідає дійсності.

Порівняння витрат здійснювалось відповідачем по фактичній калькуляції витрат на приймання, зберігання, перевезення і переробку цукрових буряків на давальницькій сировині і вирощених цукрових буряків заводом за результатами 2014 року та плановій калькуляції, при цьому не враховано кількість цукру, жому та меляси, що залишались у позивача як плата за переробку, що відносилось до його доходу, так як дохід заводу, як виконавця, формувався не за рахунок надання послуг з переробки, а за рахунок товару, залишеного в рахунок переробки (натуральна оплата).

Отже, висновок відповідача про перевищення собівартості реалізованих послуг над доходами від їх реалізації за 2014 рік є необґрунтованим.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 5 921 316 грн. по операціям з TOB "ім. Черняхівського" та ПП "Довгалівське" за рахунок завищення ціни постачання цукрових буряків колегія суддів зазначає наступне.

Укладені правочини не мають розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, а відтак не пов'язані із господарською діяльністю.

Порівняння ціни цукрових буряків здійснювались податковим органом не за типовими договорами, а за різними угодами: за договорами купівлі-продажу та договорами про надання послуг по переробці, відповідно й порівнювати ціни за різними договорами не було підстав і тому висновок про завищення суми податкового кредиту на загальну суму 5 921 316 грн. по вказаних операціях є безпідставним.

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" придбавались цукрові буряки в ПП "Довгалівське" та TOB "ім. Черняхівського" впродовж 2015 року за ціною 1150 грн. (без ПДВ) за 1 тонну.

Згідно договору поставки від 01 вересня 2015 року №ЦБ/02 на постачання цукрових буряків із TOB "ім. Черняхівського" ціна однієї тонни товару становить 1380,00 грн. з ПДВ.

В листопаді 2015 року TOB "ім. Черняхівського" згідно видаткової накладної №91 від 19 листопада 2015 року здійснено поставку цукрового буряка в кількості 14630,518 тонн по ціні 1380 грн. за 1 тонну.

В рахунок оплати за поставлений цукровий буряк позивачем перераховано TOB "ім. Черняхівського" 4 827 603, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

ПДВ в сумі 3 365 019 грн. включений ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" до складу податкового кредиту листопада 2015 року відповідно до податкової накладної №91/2 від 19 листопада 2015 року та відображений в додатку №5 до декларації з ПДВ за листопад 2015 року.

Згідно з договором поставки цукрових буряків від 14 листопада 2014 року №ДЗ/1 з ПП "Довгалівське" ціна однієї тонни товару становить 600 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди від 24 вересня 2015 року №1 до договору від 14 листопада 2014 року змінено ціну цукрових буряків з 500 грн. (без ПДВ) за 1 т до 1150 грн. (без ПДВ).

ПДВ в сумі 6 362 785, 62 грн. включений ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" до складу податкового кредиту у звітних періодах 2015 року, що підтверджується податковими накладними.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції до 01 січня 2016 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції до 01 січня 2016 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з статтею 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту. Економічний ефект за загальним правилом - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № К/800/12864/13 та від 09 червня 2016 року по справі № К/800/44526/14.

Колегією суддів встановлено, що згідно податкових декларацій поданих до податкового органу з податку на прибуток та ПДВ за звітній податковий період (за 2014 рік) підприємство отримало прибуток.

Також колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про пов'язаність ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" з ПП "Довгалівське" та ТОВ "ім. Черняховського", оскільки засновник ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" ОСОБА_6 володіє лише 17,9% у статутному капіталі акціонерного товариства, а для віднесення юридичних осіб до пов'язаних між собою необхідна умова: володіння 20 і більше відсотків корпоративними правами в статутному капіталі кожної юридичної особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 січня 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.