Постанова № 64367671, 25.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 876/8548/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'зання вчинити дії,

встановив:

27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Ужгородське об'єднане УПФ України Закарпатської області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», скасувати протокольне рішення Ужгородського об'єднаного УПФ України Закарпатської області № 41 від 14 вересня 2016 року та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 6 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяці роботи.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» має право на пенсійне забезпечення за вислугу років, оскільки його стаж роботи на прокурорських посадах підтверджений усіма необхідними документами.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року позов задоволений.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Ужгородське об'єднане УПФ України Закарпатської області подало апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова суду винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 передбачено, що з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив розглянути справу відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського об'єднаного УПФ України Закарпатської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру».

14.09.2016 року Ужгородське об'єднане УПФ України Закарпатської області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну роботу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства, тому дії Ужгородського об'єднаного УПФ України Закарпатської області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є протиправними.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Такими законами є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, звертаючись до відповідача з відповідною заявою, просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що приписи ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність з 15.07.2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року N 1697-VII (далі - Закон України "Про прокуратуру"), положеннями статті 86 якого визначений порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

З огляду на наведене, враховуючи, що ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення за призначенням пенсії 06 вересня 2016 року, питання щодо наявності у нього права на пенсійне забезпечення, як працівника прокуратури, має вирішуватись відповідно до приписів чинної на цей час ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

На час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, вказана вислуга років ОСОБА_1 складала 22 роки 6 місяців 14 днів , в тому числі на посадах прокурорів - 20 років 1 місяць 5 днів.

Однак, пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Як встановлено, і ця обставина є загальновідомою, до 1 червня 2015 року не прийнято закону, що стосувався б видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, зокрема, і пенсій прокурорам.

Апеляційний суд вважає, що положення п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213 від 02.03.2015 року стосуються порядку призначення пенсії прокурорам, слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Під дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

Таким чином, застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена іншою, прийнятою пізніше, яка регулює ті самі суспільні відносини.

Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII прийнятий 14.10.2014 року, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII прийнятий 02.03.2015 року, тобто пізніше, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Крім цього, в тексті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» чітко визначено, що з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII не скасований, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнані неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то відповідно, з вказаної дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії після 1 червня 2015 року, а тому Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області правомірно відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 308/10033/16-а скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Т.В. Онишкевич

Я.С. Попко

Постанова складена в повному обсязі 30.01.2017 року