Ухвала суду № 64367643, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3130/16 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача (Національної поліції України) Тараненка О.В.,

представника відповідача (Департаменту захисту економіки НП України) Андрущенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Національної поліції у місті Києві, Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про: визнання протиправним та скасування висновку (рішення) центральної атестаційної комісії Національної поліції України, що оформлений протоколом засідання комісії від 10.12.2015, про невідповідність старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_5 займаній посаді та необхідність її звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування висновку (рішення) Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, що оформлений протоколом засідання комісії від 30.12.2015 про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_5 на висновок Центральної атестаційної комісії Національної поліції України; визнання протиправним та скасування наказу Національної поліції України від 28.01.2016 року №55о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_5; зобов'язання Національної поліції України поновити ОСОБА_5 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України; зобов'язання Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_5 не отриманий нею за час вимушеного прогулу середній заробіток; зобов'язання Національної поліції України виплатити ОСОБА_5 100 000 гривень в якості відшкодування завданої їй моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення.

В обґрунтування вимог послалася на відсутність правових підстав для проведення переатестування, а також на необґрунтованість висновків атестаційної комісії щодо службової невідповідності позивача займаній посаді, як підстави для прийняття наказу про її звільнення. Вказує також на те, що звільнення з цих підстав є крайнім заходом, необхідності застосування якого відповідачем не доведено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, оформленого протоколом ОП№10/12/15-3 від 10.12.2015 року в частині, що стосується ОСОБА_5 про невідповідність займаній посаді та звільнення із служби в поліції через службову невідповідність, а також рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №30/12/15-06 від 14.01.2016, в частині, яким відхилена скарга ОСОБА_5. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України 55 о/с від 28.01.2016 року "По особовому складу Департаменту захисту економіки", в частині звільнення ОСОБА_5 (М-254674), зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено ОСОБА_5 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 01.02.2016. Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_5 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 37 054,80 грн. (тридцять сім тисяч п'ятдесят чотири гривні, 80 копійок). Присуджено на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1 102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України по 275,50 грн. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_5 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 01.02.2016 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць на користь ОСОБА_5 у розмірі 3 942 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачами не доведено існування передбачених Законом підстав для проведення атестації позивача. Суд встановив, що висновок атестаційної комісії є необґрунтованим та не може бути покладений в основу прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції. Також суд першої інстанції виходив з того, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення, разом з тим відповідачем 1 не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

В апеляційних скаргах Національна поліція України та Департамент захисту економіки Національної поліції України просять зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, Департамент посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що позивача було призначено на посаду згідно із тимчасовим штатним розкладом Департаменту, а тому, враховуючи мету та підстави атестації, існувала необхідність перевірки відповідності позивача займаній посаді. У зв'язку з цим вважає помилковим висновок суду щодо безпідставності проведення атестації. Також відповідач вважає доведеними обставини невідповідності позивача займаній посаді з огляду на висновки проведеної атестації.

У свою чергу, Національна поліція України вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, мотивує доводи своєї скарги тим, що атестування позивача було проведене у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, тому висновки суду про порушення процедури проведення атестування є помилковими, поряд із цим вказує на дискреційність повноважень атестаційної комісії при прийнятті рішень за результатами атестування поліцейських. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою пропуск позивачем передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України місячного строку звернення до суду.

У частині відмови у задоволенні позову постанова суду першої інстанції не оскаржена.

За правилами ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідачів - Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України до суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що наказом голови Національної поліції України 11.11.2015 № 180 о/с ОСОБА_5 у порядку пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» призначено як таку, що прибула з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом із 7 листопада 2015 року, було призначено на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання "майор поліції" (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до наказу Національної поліції України №210о/с від 20.11.2015 вирішено провести атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві, центральною атестаційною комісією та створено її особовий склад. В подальшому наказом Національної поліції України від 28.12.2015 №217 продовжено проведення атестування вказаної вище категорії поліцейських по 30.01.2016, а наказом від 29.01.2016 №80 апарату Національної поліції України продовжено терміни атестування поліцейських до 15.02.2016, а для міжрегіональних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" до 31.03.2016. Наказом Національної поліції України від 18.12.2015 №179 в Національній поліції України створено Центральну апеляційну атестаційну комісію №1 та Апеляційну атестаційну комісію північного регіону №1, а наказом від 21.12.2015 №191 затверджено їх персональний склад.

За результатами атестування позивача, центральною атестаційною комісією було складено протокол від 10.12.2015 ОП№10/12/15-3 (т. 1 а.с. 232) згідно із яким, комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_5 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Згідно із додатком (т. 1 а.с. 235) рішення мотивоване тим, що у позивача відсутня мотивація та відсутнє розуміння змін.

Позивач оскаржила зазначене рішення, проте рішенням Центральної апеляційної атестаційної комісії (протокол від 14.01.2016 ОП №30/12/15-06), скаргу ОСОБА_5 було відхилено (т. 1 а.с. 244).

Наказом від 28.01.2016 № 55 о/с, на підставі висновків атестації, позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність з посади старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з 01.02.2016 (т. 1 а.с. 21).

Позивач, вважаючи свої права порушеними з огляду на протиправність наказу про її звільнення, звернулася до суду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про Національну поліцію", (набрав чинності 07.11.2015), призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно із п. 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до п. 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до наведеної у цьому пункті схеми співвідношення спеціальних звань.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом голови Національної поліції України від 11.11.2015 № 180 о/с позивача, яка прибула з МВС, в порядку переатестування, призначено на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання "майор поліції".

Статтею 58 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Колегія суддів враховує, що наказ від 11.11.2015 № 180 о/с не містить будь-яких застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_5 на посаду в поліції, тому доводи скаржника з приводу того, що позивача було призначено виключно до тимчасового штату, судова колегія відхиляє.

Поряд із цим, аналіз наведеного вище пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону дає підстави для висновку про те, що видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Крім того, згідно із наказом від 11.11.2015 № 180 о/с, позивача було призначено на посаду у поліції в порядку переатестування, водночас, власне процедура "переатестування" колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як умови прийняття до служби в поліції, чи продовження подальшої служби в Національній поліції, Законом України "Про Національну поліцію" не передбачена.

Так само, не визначені підстави, порядок та наслідки проведення такої процедури і у нормативно-правових актах, що прийняті на виконання зазначеного Закону.

За правилами ч. 1 та 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним, прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині 2 ст. 57 Закону, даним законом не передбачено.

При цьому, кожна із цих підстав повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне має обумовлюватися існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

У своїй постанові від 11 березня 2014 року в справі №21-13а14 Верховний Суд України зазначив, що поняття "службова невідповідність" і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що може охоплювати поняття "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення".

Крім того, правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України "Про професійний розвиток працівників".

За визначенням ч. 1 ст. 1 цього Закону атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого у поліцію згідно із наказом про призначення від 11.11.2015, атестування було проведено 10.12.2015.

Проте, враховуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про Національну поліцію".

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що наказ Національної поліції України від 20.11.2015 №210о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» не містить посилань на конкретні підстави для атестування поліцейських, визначені ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію".

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що атестацію позивача було проведено за відсутності для цього визначених законом підстав, тобто незаконно.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898).

Отже, оскільки під час вирішення спору судом установлено незаконність проведення атестування позивача, при цьому єдиною підставою для прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції слугував висновок атестаційної комісії, згідно із яким ОСОБА_5 не відповідає займаній посаді, то такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, в силу вимог пункту 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно із п.20 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Відповідно до п. 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Під час вирішення спору судом встановлено, що всупереч наведеним нормам рішення (висновок) атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, професійної підготовки ОСОБА_5

У той же час згідно із додатком до протоколу, рішення щодо ОСОБА_5 було прийняте з підстав відсутності у позивача мотивації та розуміння змін.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що такі підстави за змістом розкриті не були, носять загальний характер, що не дає суду можливості встановити їх вплив на можливість виконання позивачем своїх службових обов'язків, а відтак, не можуть бути враховані при наданні оцінки правомірності оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, з наведених підстав висновок атестаційної комісії є необґрунтованими та не може бути покладений в основу прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Водночас, відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції та необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача з огляду на установлену під час вирішення спору протиправність наказу про її звільнення.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 02 лютого 2016 року по 01 листопада 2016 року у розмірі середньоденного заробітку позивача за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного заробітку без урахування відрахувань з нього податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску.

Судом установлено, що грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи позивача складає 12 220 грн. (6110 грн.+6110 грн.) У той же час середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 197,10 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 2 лютого 2016 року по 1 листопада 2016 року, що становить 188 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_5, становить 37 054,80 грн. (197,1 х 188).

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом установлено, що з оскаржуваним наказом про звільнення позивача ознайомлено 09.02.2016, і цього ж дня їй видано трудову книжку. Позовну заяву подано 26.02.2016 (т. 1 а.с. 5), тобто у межах місячного строку, установленого ч. 3 ст. 99 КАС України.

Оскільки суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, висновки, якими воно обґрунтоване, скаржниками не спростовані і дослідження вказаних обставин судом першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Стосовно неоскарженої частини судового рішення, то враховуючи, що під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає відсутніми ч. 1 ст. 195 КАС України підстав для виходу за межі доводів апеляційних скарг

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Національної поліції у місті Києві, Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 27 січня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.