Постанова № 64366661, 18.01.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 р. Справа № 814/2260/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, до за участю: представника позивача: ОСОБА_2 представника відповідача: Курбакова А.С.Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, провизнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016р. №3112175-1301, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3112175-1301 від 28.04.16 про визначення грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 6019,91 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку, на зазначеній земельній ділянці розташований магазин, а тому відповідно до п.297.1.4 Податкового кодексу України, не повинна платити податок за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості, який використовується для ведення господарської діяльності.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що магазин позивачки розташований у багатоповерховому будинку, а тому вона є користувачкою земельною ділянкою, яка розташована під зазначеним магазином. Відповідно до ст.269 ПК України платниками земельної ділянки є власники та землекористувачі. Згідно зі ст.270 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок. Згідно з узагальнюючою податковою консультацією щодо сплати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку фізичними особами-підприємців, яка затверджена наказом Державної податкової служби від 23.11.12 №1051, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу-підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняєтеся від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку. Таким чином, фізична особа-підприємець - платник єдиного податку, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (їх частину) у багатоквартирному житловому будинку, але право власності на таку земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного нею виду господарської діяльності.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 31.05.00. Основним видом діяльності ОСОБА_1 є роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.

Протягом 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку.

18.10.11 ОСОБА_1 придбала у власність нежитлове приміщення загальною площею 187,0 кв.м., яке розташоване у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене приміщення використовується ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності в якості магазину з продажу одягу.

В квітні 2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва обрахувало, що оскільки ОСОБА_1 має площу нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку 187,0 кв.м., то використовує земельну ділянку під цим приміщенням також 187,0 кв.м.

28.04.16 уповноваженою особою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва винесено податкове повідомлення-рішення №3112175-1301 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 6019,91 гривень.

Відповідно до ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.287.8 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, відповідно до 286.1 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.286.6 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні з'ясовано, що у державному земельному кадастру відсутні відомості про реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у відповідача взагалі відсутня підстава для нарахування позивачці земельного податку.

При цьому, таке нарахування повинно відбуватися з дотриманням правил, передбачених п.286.6 ПК України, а саме пропорційно належній частці кожної особи, яка є співвласником багатоповерхового будинку.

У цьому ж випадку, відповідачем обраховано земельний податок, не пропорційно належній частці, а у відповідності до площі нежитлового приміщення. Але, площа нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку може не співпадати з площею земельної ділянки, оскільки частини площі, розташовані на різних поверхах.

Відповідач не визначив та не ідентифікував об'єкт оподаткування, а тому не мав права нараховувати позивачці земельний податок.

Крім того, суд також враховує, що п. 269.2 ст. 269 ПК України передбачено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Враховуючи, що позивачка використовує нежитлове приміщення для здійснення своєї господарської діяльності (магазин) та є платником єдиного податку, навіть чіткого визначення об'єкту оподаткування, ОСОБА_1 не повинна сплачувати земельний податок за цю земельну ділянку, враховуючи надану їй пільгу пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України.

Відповідач у своїх запереченнях посилався на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на врахування узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власникам нежитлових приміщень, платниками єдиного податку фізичними особами-підприємцями, затвердженої наказом Державної податкової служби від 23.11.2012 року № 1051. Так, відповідач посилався на те, що фізична особа-підприємець - платник єдиного податку, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (їх частину) у багатоквартирному житловому будинку, але право власності на таку земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території, незалежно від обраного нею виду господарської діяльності.

Суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на те, що вони суперечать положенням Податкового кодексу України, згідно якого платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).

Таким чином, основним критерієм в даному випадку є використання чи ні суб'єктом господарювання - платником єдиного податку такої земельної ділянки у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області № 3112175-1301 від 28.04.2016 р.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір в сумі 551,20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одна грн. двадцять коп.).

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23.01.17

Суддя В.В. Біоносенко