Рішення № 64364979, 24.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9105/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/221/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника ТзОВ «Галичбудмонтаж» -

ОСОБА_2, представника ПрАТ «Ірокс» - ОСОБА_3,

представників ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Ірокс» про визнання майнових прав на квартиру,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про визнання за ними права власності на квартиру №178 загальною площею 71,9 кв.м., що знаходиться на 10-му поверсі 5-ї секції житлового будинку №418 по вул.Шевченка у м.Львові, з мансардою площею 51,12 кв.м., що знаходиться над цією квартирою, та коміркою площею 1,4 кв.м., що знаходиться між 9-м та 10-м поверхами будинку.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 25.08.2011 року між ними та закритим акціонерним товариством (далі-ЗАТ) «Ірокс», в подальшому перейменованим на приватне акціонерне товариство (далі-ПрАТ) «Ірокс», було укладено договір підряду будівництва (завершення) обєкта інвестування двохкімнатної квартири №178 (5-а секція) в будинку №418 на вул.Шевченка у м.Львові загальною площею 66,85 кв.м. на 10-му поверсі будинку, яка після завершення будівництва збільшилась до 71,9 кв.м., і такі зміни в загальній площі обєкта інвестиційного будівництва були оформлені шляхом внесення 07.04.2014 року змін до договору підряду, з передачею цієї квартири та стрихового приміщення над квартирою площею 51,12 кв.м. у їхню власність. Крім того, зазначали, що 02.04.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору підряду, відповідно до якої підрядник надав їм ще й кладове приміщення проектною площею 2,0 кв.м., яке знаходиться між 9-м та 10-м поверхами будинку.

Позивачі зазначали, що свої обовязки за цим договором виконали, сплативши в повному обсязі вартість квартири, в тому числі й за збільшення загальної площі квартири та за кладове приміщення, однак, відповідач взяті на себе зобовязання, зокрема, передбачені договором обовязки по оформленню права власності на належний їм обєкт інвестування та передачу цього обєкта їм у власність з правовстановлюючими документами не виконав, їхнє право власності на цей обєкт не визнає, що змусило їх звернутись за захистом свого права власності до суду.

26.01.2015 року позивачі подали уточнену позовну заяву (а.с.44), в якій, не змінюючи предмету позовних вимог та їх обґрунтування, без жодних додаткових мотивів, просили визнати за ними право власності на квартиру №178 в секції №5 будинку №418 по вул.Шевченка у м.Львові.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04.03.2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 право власності на квартиру №178, що знаходиться в секції №5 будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові.

Рішення суду оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Галичбудмонтаж», яке не брало участі у справі, однак, вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про майнові права товариства на обєкт інвестування за укладеними між ним та ПрАТ «Ірокс» 29.03.2012 року договором №069/5 та договором №69/5 підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва, за умовами яких товариство проінвестувало будівництво і отримало у власність мансарду №178а в 5-й секції мансардного поверху будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові. Просить рішення скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаного позову.

Апелянт зазначає, що хоча в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції не зазначено загальної площі квартири №178, переданої у власність позивачам, однак, з аналізу позовної заяви, доданих до неї документів, зокрема, технічного паспорту на квартиру, в якому вказано: квартира №178 на 10-му поверсі + мансарда, загальною площею 147,8 кв.м., та з мотивувальної частини рішення вбачається, що суд визнав право власності на квартиру №178 загальною площею 147,8 кв.м., до якої входить приміщення мансарди площею 75,9 кв.м., право власності на яке належить апелянту на підставі договору підряду від 29.03.2012 року та акту приймання-передачі обєкта інвестування мансарди від 25.05.2012 року.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, та не дав належної правової оцінки доказам, які позивачі подали на підтвердження заявлених вимог, оскільки вони стосуються оплати позивачами і передачі їм у власність лише двохкімнатної квартири №178 на 10-му поверсі будинку загальною площею 71,9 кв.м. Зазначає, що інших доказів, які б підтверджували оплату позивачами вартості мансарди, що знаходиться на квартирою №178, чи доказів, які б підтверджували передачу її у власність позивачів, суду не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта та сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивачів, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, вказаним вище вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду не відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 25.08.2011 року між ЗАТ «Ірокс», з однієї сторони, та ОСОБА_7 і ОСОБА_4, з другої сторони, було укладено договір №027/5 (а.с.4-5), відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання в майбутньому на умовах та в строки, викладені в цьому договорі, укласти договір підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва (п.1 договору).

Пунктом 3 цього договору передбачено, що у відповідності до акту експертизи, який є невідємною частиною договору, обєкт незавершеного будівництва: двохкімнатна квартира №178 (5-та секція) житлового 10-го поверху загальною проектною площею 66,85 кв.м. в будинку №418 на вул.Шевченка в м.Львові, - знаходиться на стадії готовності 30% до експлуатації.

Відповідно до п.п.4-7 договору, вказаний обєкт незавершеного будівництва переходить у власність ОСОБА_7 і ОСОБА_4 після повної оплати вартості будівельно-монтажних робіт по договору підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва, який сторони повинні укласти на протязі пяти календарних днів після оплати ОСОБА_7 і ОСОБА_4 вартості 20 кв.м. площі вказаного обєкта незавершеного будівництва в розмірі 115127 грн. з розрахунку 5742 грн. за 1 кв.м., яка зараховувалась як часткова оплата по договору підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва вартості будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.8 цього договору, порядок та умови переходу права власності на обєкт будівництва, вартість будівельно-монтажних робіт та інші умови встановлюються і обумовлюються сторонами в договорі підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва.

На виконання вказаного вище договору, 25.08.2011 року між ЗАТ «Ірокс» (підрядником) та ОСОБА_7 і ОСОБА_4 (замовниками) було укладено договір №27/5 підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва (а.с.6-11), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 1.3), замовник оплачує вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва обєкта підрядником, і отримує право власності на обєкт (завершене будівництво) - квартиру №178 (5-та секція) житлового 10-го поверху загальною проектною площею 66,85 кв.м. десятиповерхового будинку №418 на вул.Шевченка в м.Львові, лише за умови виконання ним своїх зобовязань по даному договору в повному обсязі.

У відповідності до п.2.1 договору підряду, погоджена сторонами договірна вартість будівельно-монтажних робіт становить 268726 грн., що відповідає вартості 46,8 кв.м. площі обєкту з ПДВ 20%, з розрахунку вартості 5742 грн. за 1 кв.м.

У випадку, якщо фактична загальна площа обєкта (завершеного будівництва) згідно даних БТІ перевищує більш, як на 0,5 кв.м. загальну (запроектовану) площу обєкта (завершеного будівництва), то відповідна різниця протягом 5-ти банківських днів оплачується замовником підряднику за визначеною в договорі ціною (п.2.9 договору підряду).

Пунктом 2.11 цього договору визначено, що передача обєкта (завершеного будівництва) замовнику у власність здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі за умови внесення останнім 100% договірної вартості обєкта, яка за умовами названих договорів становить 383853 грн. (115127 грн. + 268726 грн.), як вартість 66,85 кв.м. загальної площі обєкта, з розрахунку вартості 5742 грн. за 1 кв.м.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору підряду передбачено, що замовник вправі проводити роботи, які не передбачені цим договором, при цьому він повинен погодити такі роботи із підрядником та/або відповідними службами міста. Порядок та умови проведення таких робіт регулюються окремим додатком до даного договору та окремими угодами між сторонами.

Відповідно до п.4.1.2 договору підряду, на суму проплачених коштів сторони підписують акт приймання-передачі житлової площі, яка еквівалентна вартості 1 кв.м. на час здійснення проплати. Даний акт приймання-передачі житлової площі є невідємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору, підрядник зобовязаний, зокрема: закінчити виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва обєкта і передати обєкт (завершене будівництво) у власність замовника по закінченні виконання будівельно-монтажних робіт, вказаних в «Специфікації», за умови сплати замовником 100% вартості обєкта, що підтверджується довідкою, виданою підрядником замовнику.

Пунктом 4.1.6 договору підряду передбачено, що підрядник зобовязаний вчинити усі необхідні дії спрямовані на оформлення замовником права власності на обєкт будівництва (квартиру №178, 10 поверх, загальною площею 66,85 кв.м., а також на стрихове приміщення площею 51,12 кв.м).

Відповідно до п.4.1.9 цього договору, підрядник зобовязаний передати замовнику стрихове приміщення (висота стелі по осі В 3 м. по осі Б 1,5 м.) загальною площею 51,12 кв.м., що знаходиться над квартирою №178.

У відповідності до п.4.4.1 договору, замовник має право змінювати,за погодженням підрядника, обєкт, однак, така зміна здійснюється обовязково з відповідним переоформленням додатків до цього договору та до договору №027/5 від 25.08.2011 року зі сплатою додаткових коштів, визначених договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 6.7 договору також передбачено, що досудове врегулювання спорів є обовязковим для сторін цього договору.

В Додатку №1 до договору підряду (а.с.13) зазначені відомості про квартиру, а саме, що це квартира №178 загальною площею (проектною) 66,85 кв.м., складається з двох житлових кімнат, кухні, санвузла, двох лоджій, знаходиться на десятому житловому поверсі в житловому будинку (десятиповерховому) по вул.Шевченка, 418 у м.Львові та стрихове приміщення площею 51,12 кв.м., що знаходиться над цією квартирою.

Відповідно до укладеної 02.04.2012 року між сторонами Додаткової угоди №1 до договору підряду (а.с.16-17), підрядник зобовязався надати замовникам кладове приміщення проектною площею 2,0 кв.м., що знаходиться між 9-м та 10-м поверхом вказаного житлового будинку, після сплати замовниками загальної вартості цього приміщення в розмірі 11000 грн. (5500 грн. за 1кв.м.).

07.04.2014 року до договору підряду були внесені зміни (а.с.24), відповідно до яких, загальну проектну площу квартири було визначено 71,9 кв.м., а її вартість 425340 грн. 36 коп.

Інших змін до договору підряду та/або інших додаткових угод, які б стосувались збільшення загальної проектної площі квартири, в тому числі й за рахунок мансарди, яка знаходиться на мансардному поверсі над квартирою №178 і площа якої на 25 кв.м. перевищує площу стрихового приміщення, між сторонами укладено не було і цей факт вони визнали в судовому засіданні апеляційного суду.

При цьому, предметом спору за позовними вимогами позивачів, які задовольнив районний суд оскаржуваним рішенням, є квартира АДРЕСА_1, яка згідно даних технічного паспорту, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 17.07.2013 року (а.с.26-37), розташована на 10-му поверсі будинку + мансарда і складається з трьох житлових кімнат загальною площею 147,8 кв.м., житловою площею 76,4 кв.м., кухні площею 32,8 кв.м., ванної кімнати площею 3,7 кв.м., вбиральні площею 2,8 кв.м., коридору площею 10 кв.м., з висотою приміщень 2,80, 2,73 м, обладнана 4-ма балконами (лоджіями) площами: 7,3; 3,7; 7,4; 3,7 кв.м.

Отже, обєкт інвестиційного будівництва, зазначений і описаний в укладених між позивачами та відповідачем договорах та додатках до них, які позивачі надали на підтвердження правової підстави для набуття права власності на нерухоме майно, і спірна квартира, на яку суд першої інстанції визнав право власності, істотно відрізняються як за площею, так і за якісними характеристиками обєктів.

Крім того, наданими позивачами довідкою ПрАТ «Ірокс» від 01.09.2011 року (а.с.12) та квитанціями від 04.09.2013 року, 07.04.2014 року (а.с.21,22) підтверджується факт оплати ними 100% вартості квартири загальною площею 71,9 кв.м. (спочатку оплачено за вартість квартири запроектованою площею 66,85 кв.м. 383853 грн., а пізніше, за збільшення загальної площі квартири згідно даних БТІ на 5,05 кв.м. по ціні 6500 за 1 кв.м. (а.с.18), - 32825 грн.).

Відповідно до акту приймання-передачі житлових приміщень від 07.04.2014 року (а.с.25), який відповідно до п.2.11 договору підряду є підставою для передачі обєкта завершеного будівництва замовнику у власність, ПрАТ «Ірокс» передало у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_4 двохкімнатну квартиру №178 в секції №5 на 10-му житловому поверсі загальною площею 71,9 кв.м. в десятиповерховому будинку за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418.

Інших актів приймання-передачі, в тому числі й щодо передачі у власність позивачів мансарди загальною площею 75,9 кв.м. та/або передачі у власність позивачів трьохкімнатної квартири №178 загальною площею 147,8 кв. м. житловою площею 76,4 кв.м., позивачами не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Крім того, у наданих позивачами суду першої інстанцій повідомленнях на оплату житлово-комунальних послуг від 16.10.2014 року та від 17.11.2014 року (а.с.22,23), загальна площа квартири, яка вказана для розрахунку вартості цих послуг, є 71,9 кв.м.

Отже, з урахуванням проаналізованих вище умов укладених між позивачами та відповідачем договору №027/5 від 25.08.2011 року та договору №27/5 підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва від 25.08.2011 року, додатків та додаткових угод до них, а також оцінки наданих позивачами на підтвердження своїх вимог письмових документів, як доказів у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що правових підстав для висновку про законність набуття позивачами у власність квартири №178 в будинку №418 на вул.Шевченка у м.Львові, яка згідно даних БТІ розташована в двох рівнях на 10-му поверсі та мансардному поверсі будинку і складається з трьох житлових кімнат (дві з яких згідно з експлікацією знаходяться в мансарді) загальною площею 147,8 кв.м., житловою площею 76,4 кв.м., кухні площею 32,8 кв.м., ванної кімнати площею 3,7 кв.м., вбиральні площею 2,8 кв.м., коридору площею 10 кв.м., з висотою приміщень 2,80, 2,73 м, обладнана 4-ма балконами (лоджіями) площами: 7,3; 3,7; 7,4; 3,7 кв.м., у суду першої інстанції не було.

З наданих апелянтом ТзОВ «Галичбудмонтаж» апеляційному суду письмових документів, оригінали яких оглядались в судовому засіданні на вимогу сторони позивачів, а саме: укладених між ним, як замовником, та ПрАТ «Ірокс», як підрядником, 29.03.2012 року договору №069/5 та договору №69/5 підряду будівництва (завершення) обєкта незавершеного будівництва, довідки та акту приймання-передачі від 25.05.2012 року (а.с.69-77), встановлено, що назване товариство проінвестувало будівництво і отримало від ПрАТ «Ірокс» у власність мансарду №178а загальною проектною площею 66,85 кв.м. в 5-й секції мансардного житлового поверху будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові.

Крім того, встановлено, що відповідно до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 14.01.2010 року та додаткової угоди до нього від 16.02.2012 року, укладених між ЗАТ (пізніше-ПрАТ) «Ірокс» та ТзОВ «Галичбудмонтаж», останнє було виконавцем будівельно-монтажних робіт на обєкті по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул.Шевченка, 418 у м.Львові, взаємні розрахунки по оплаті вартості яких проводились, в тому числі, й шляхом передачі обєктів нерухомості на суму вартості виконаних робіт (а.с.125-127).

Отже, з наведених вище мотивів оскаржуване рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню за апеляційною скаргою ТзОВ «Галичбудмонтаж», оскільки є всі підстави для висновку про те, що цим рішенням суду вирішено питання про майнові права товариства на обєкт нерухомого майна мансарду в 5-ій секції мансардного поверху будинку №418 по вул.Шевченка в м.Львові, на яку на підставі оскаржуваного рішення районного суду позивачами було зареєстровано право власності разом із квартирою №178 (а.с.108), як уже зазначалось вище, без законних на те підстав.

Крім того, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачі не надали доказів на підтвердження виконання ними умов договору підряду, визначених пунктом 6.7 договору, щодо обовязковості досудового врегулювання спору сторонами цього договору.

В судовому засіданні апеляційного суду сторона позивачів пояснила, що вони звертались до державного реєстратора для оформлення права власності на квартиру, однак, їм було відмовлено у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва даного житлового багатоповерхового будинку. При цьому, позивачі не надавали відповідних рішень державного реєстратора ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також не врахував вимог матеріального закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, і в повній мірі не визначився з їх правовою природою.

Так, зокрема, згідно з положеннями статті 331 ЦК України, до прийняття обєкта новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на цей обєкт не виникає.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів регулюється статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів здійснюється у різному порядку залежно від категорій їх складності і, відповідно, від того, як оформлювалась вся попередня правова процедура будівництва:

обєкти І ІІІ категорії складності приймаються в експлуатацію шляхом реєстрації відповідною Інспекцією ДАБК декларації про готовність обєкта до експлуатації;

обєкти IV V категорій складності приймаються в експлуатацію шляхом оформлення забудовником акта готовності обєкта до експлуатації і видачі Інспекцією ДАБК сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта є дата реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації або видачі сертифіката. Відомості про всі декларації та сертифікати вносяться до Єдиного будреєстру у порядку, передбаченому наказом Мінбуду від 24 червня 2011 року.

В матеріалах справи є декларація про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області 10.07.2014 року (а.с.150), однак, докази державної реєстрації права власності на новостворене будівництво в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, у названому вище договорі підряду, який позивачі надали на підтвердження своїх вимог, зазначено, що вчинення усіх необхідних дій спрямованих на здійснення оформлення замовником права власності на обєкт інвестування є обовязком підрядника, який зобовязаний був це здійснити у встановленому законом порядку.

Відповідно до загального правила норми статті 509 ЦК України, зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до загального правила норми статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 876 ЦК України, власником обєкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник.

Особливістю відносин між сторонами за договором будівельного підряду є те, що громадянин вступає у правовідносини по будівництву своєї квартири безпосередньо з підрядником, а саме з будівельною організацією, що здійснює будівництво житлового будинку.

Статтею 883 ЦК України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого обєкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обовязків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Таким чином, вказаними вище нормами матеріального закону передбачено способи захисту прав замовника внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору будівельного підряду.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачі обрали спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ні умовами самого договору, ні нормами матеріального закону, які регулюють спірні договірні правовідносини.

За правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

У даній справі за змістом згаданих вище договорів позивачі отримали лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ними права власності на спірний обєкт завершеного будівництва як квартири, - немає.

Про вказане йдеться в постановах Верховного Суду України, прийнятих в порядку п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, які є обовязковими до застосування, зокрема, у справах №6-2124цс15 від 10.02.2016 року, №6-2994цс15 від 20.04.2016 року, №6-160цс16 від 13.04.2016 року, №6-1520цс15 від 02.12.2015 року, №6-1858цс15 від 18.11.2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не зясував характер спірних правовідносин, не застосував до них норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, не дав належної правової оцінки доказам, які позивачі подали на підтвердження своїх вимог, а тому дійшов неправильного висновку про задоволення позову позивачів, що відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1-4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_8