Рішення № 64358460, 24.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/7191/16 Головуючий 1-ї інст. Оболєнська С.А.

Справа № 636/1958/16-ц Суддя доповідач Бровченко І.О.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бровченко І.О.,

суддів Швецової Л.А., Бурлака І.В.,

при секретарі Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 28 квітня 2012 року у розмірі 20701 грн. 74 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного 28 квітня 2012 року договору № б/н позивач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання не виконує, внаслідок чого станом на 30 квітня 2016 року виникла заборгованість у сумі 20701 грн. 74 коп.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 квітня 2012 року в сумі 20701 грн. 74 коп., з яких: 6995 грн. 03 коп. - заборгованість за кредитом; 10870 грн. 28 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1374 грн. 44 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 961 грн. 99 коп. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанк, яка містить посилання на те, що позичальник згодний з тим, що ця заява разом з Памяткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач, підписавши 28 квітня 2012 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був повідомлений про зміст цих Умов та правил, про що зазначено у самій заяві та зобовязався регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанк.

ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином виконав взяті на себе зобовязання, надавши 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 банківську послугу з кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі 1100 грн. В подальшому, кредитний ліміт неодноразово змінювався та 23 березня 2013 року його було збільшено до 7000 грн., що підтверджується інформацією банківського програмного комплексу «Промінь» та випискою по картковому рахунку.

Базова відсоткова ставка за кредитним лімітом становить 2,5 % на місяць на залишок заборгованості.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість банку здійснювати заміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримував повідомлення від клієнта про свою незгоду зі змінами, рахується, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п. 1.1.2.3 Умов та правил, клієнт зобов'язаний отримувати виписки про стан картрахунків та про проведені операції по рахункам.

Пунктом 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за незгодою зі зміною правил та/або «Тарифів Банку», позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

В матеріалах справи міститься виписка по картрахунку з якої вбачається, що збільшення відсоткової ставки відбулося з 01 вересня 2014 року до 34, 8 % річних та з 01 квітня 2015 року до 43,20% річних. Відомості підтверджуючі, що відповідач звертався до банку з повідомленням про незгоду зі змінами, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до наданого банком суду розрахунку, заборгованість за договором б/н від 28 квітня 2012 року станом на 30 квітня 2016 року становить 20701 грн. 74 коп., а саме: 6995 грн. 03 коп. - заборгованість за кредитом; 10870 грн. 28 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1374 грн.44 коп. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина) та 961 грн.99 коп. (процентна складова).

Доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачем суду надано не було.

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останнього підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та ніким не спростований, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Однак з таким висновком повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.

У той самий час, згідно п. 1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за строків платежів в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» пояснив, що 1374 грн. 44 коп. є заборгованість за пенею, а не комісією.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судова колегія здійснює розподіл судових витрат за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених вимог.

В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що позивачем не надано доказів підписання відповідачем відповідного кредитного договору, а також отримання грошових коштів у розмірі 7000 грн., належними та допустимими доказами не підтверджено та спростовуються матеріалами справи.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку представником ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано для огляду оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, який було оглянуто в судовому засіданні та встановлено, що останній відповідає завіреній копії, яка була надана позивачем в обгрунтування позовних вимог.

В обгрунтування заперечень щодо підписання відповідної анкети-заяви ОСОБА_3 не надано жодного належного та допустимого доказу, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялось. Крім того, судом апеляційної інстанції розяснювались ОСОБА_3 його права та обовязки щодо доведеності обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень та попереджено про наслідки невчинення процесуальних дій.

Також, на підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання платіжної картки та користування нею за допомогою банкоматів, терміналів самообслуговування, терміналів для розрахунку в різноманітних торгівельних мережах та часткової сплати заборгованості по кредитному ліміту на платіжну картку позивачем надано виписку по картковому рахунку відповідача, фотознімки відповідача з картками та інформацію з банківського програмного комплексу «Промінь».

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 клопотання про застосування строку позовної давності не заявляли.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-780цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що для користування кредитом відповідачу надавались 2 кредитні картки. Відповідно до скрін-шоту з банківського програмного комплексу «Промінь» строк дії картки 4149********9328 до жовтня 2017 року включно.

Враховуючи, що районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року в частині стягнення штрафу та судових витрат. В іншій часині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року змінити.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 квітня 2012 року в сумі 19239 грн. 75 коп., з яких: 6995 грн. 03 коп. - заборгованість за кредитом; 10870 грн. 28 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1374 грн. 44 коп. заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1280 грн. 71 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді