Ухвала суду № 64353310, 25.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/523/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/214/К/17 суддя Папарига В.А.

Категорія № 59 (1) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

представника третьої особи Служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради - Березуцької Ніни Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віктор Петрович про визнання довіреності удаваним правочином, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання довіреності удаваним правочином, який під час розгляду справи уточнила та в обґрунтування позову зазначила, що 05 листопада 2003 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено домовленість щодо уповноваження останнього управління та розпорядження належною ОСОБА_7 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та переоформлення даної квартири на ім'я ОСОБА_9, у зв'язку з відбуттям факту купівлі-продажу квартири між сторонами.

Така домовленість була досягнута у формі, виданої відповідачем ОСОБА_7 08 вересня 2006 року безстрокової довіреності на ім'я ОСОБА_9 щодо розпорядження від її імені належною їй квартирою, розташованою в АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_9 було сплачено ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 20000 грн. за фактичне здійснення купівлі ним вказаної у довіреності квартири, у зв'язку з чим вважає, що між ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири у формі довіреності, яка покупцем видана виключно із метою приховання договору купівлі-продажу для уникнення сплати державного мита.

З 2003 року у спірній квартирі мешкав ОСОБА_9 та був зареєстрований в ній, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 року раптово помер та не встиг здійснити переоформлення правовстановлюючих документів на квартиру на своє ім'я.

Вона, як законний представник, не відмовлялась від прийняття спадщини своєю малолітньою донькою ОСОБА_6, а тому її донька є такою, що прийняла спадщину. Також, донька ОСОБА_9 - третя особа ОСОБА_4 бажає успадкувати частину майна, яке залишилось після смерті батька та звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_9

Просила визнати довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.П. від 08.09.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2467 - удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину, а саме: договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання довіреності удаваним правочином - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

На думку позивача, судом не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не викликано свідків на підтвердження факту проживання в спадковій квартирі, а також не враховано інтереси малолітньої особи та право розпорядження спадковим майном.

Вважає, що судом не прийнято до уваги акт з місця проживання, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_9 та з 2012 року мешкала разом з батьком у спірній квартирі та продовжує мешкати після його смерті по теперішній час, а також в квартирі зареєстрована малолітня донька померлого - ОСОБА_6

Зазначає, що судом не зазначено законні підстави відмови в задоволенні позовних вимог та не враховано, що між ОСОБА_9 та відповідачем було укладено не односторонній правочин у вигляді довіреності на право розпорядження та користування квартирою, а договір купівлі-продажу, по якому продавець передав у власність покупця майно, а покупець отримав його та сплатив певну суму грошових коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2003 року відповідачем ОСОБА_7 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Авдієнко В.П., реєстровий № 6831, строком на три роки, відповідно до якої вона уповноважила ОСОБА_9 управляти та розпоряджатися (у тому числі продати, подарувати, обміняти, заставляти зобов'язуючись порукою) належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 ціною та на умовах на його розсуд; представляти її інтереси у відповідній житлово-експлуатаційній конторі з питань прописки та виписки (реєстрації, зняття з реєстрації) будь-кого на його розсуд, для цього надала йому відповідні права (а.с. 17).

Також, 08 вересня 2006 року відповідач ОСОБА_7 довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Авдієнко В.П. реєстровий № 2467, безстроково уповноважила ОСОБА_9 управляти та розпоряджатися (у тому числі продати, обміняти, здавати в оренду, передати в іпотеку зобов'язуючись порукою) належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 ціною та на умовах на його розсуд; представляти її інтереси по управлінню вказаною квартирою на підприємствах, в установах та організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ та відповідній житлово-експлуатаційній конторі з питань подання заяв щодо реєстрації та зняття з реєстрації будь-кого на його розсуд, для цього надала йому відповідні права (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 помер, про що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 є батьком неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє позивач ОСОБА_2, а також батьком третьої особи ОСОБА_10, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_10» (а.с. 9-14).

Згідно довідки Обслуговуючого кооперативу «Домобудівельник» № 128 від 29.10.2015 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, станом на 29.10.2015 року, зареєстровані неповнолітня ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с. 23).

З акту про проживання від 05.10.2015 року, завіреного співробітниками Обслуговуючого кооперативу «Домобудівельник» вбачається, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_9, проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2012 року по теперішній час без реєстрації, а ОСОБА_9 не працював з 2012 року та перебував на її утриманні, неодноразово лікувався та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 24).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. ст. 59, 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, до яких відноситься також і договір.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнена згода.

Статтею 655 ЦК України передбачено (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних (єдиних) майнових комплексів, житлового будинку квартири) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення (складання заповіту, прийняття спадщини, складання довіреності, підписання договору тощо). У правочині зовнішнє волевиявлення має бути адекватним внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку. Тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії (вчинки) особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреністю від 08 вересня 2006 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.П. реєстровий № 2467, відповідач ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_9 розпоряджатись від її імені належною їй квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судове практику розгляду судами справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права а обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Тобто, за удаваним правочином всі сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини, а довіреність є одностороннім правочином, і відповідно, не може бути удаваним правочином.

Таким чином, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки встановлено, що у встановленому законом порядку договір купівлі-продажу спірної квартири між відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, не укладався, у зв'язку з чим, посилання на довіреність від 08.09.2006 року, як на удаваний правочин купівлі-продажу квартири, з метою приховання договору купівлі-продажу між ОСОБА_9 та відповідачем, та як на підставу набуття права власності ОСОБА_9 на вищевказану квартиру - є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме: акту з місця проживання, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_9 та з 2012 року мешкала разом з батьком у спірній квартирі та продовжує мешкати після його смерті по теперішній час, а також довідки про те, що в квартирі зареєстрована малолітня донька померлого - ОСОБА_6, не викликано свідків на підтвердження факту проживання в спадковій квартирі, а також не враховано інтереси малолітньої особи та право розпорядження спадковим майном, - колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не можуть бути підставою для визнання довіреності удаваним правочином.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що між ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_7 було укладено не односторонній правочин у вигляді довіреності на право розпорядження та користування квартирою, а договір купівлі-продажу, по якому продавець передав у власність покупця майно, а покупець отримав його та сплатив певну суму грошових коштів, колегія судів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростували встановлені обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6- відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М.Бондар

Л.В. Митрофанова