Рішення № 64353304, 25.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2479/16-ц 22-ц/774/277/К/17

Справа № 210/2479/16-ц Головуючий в суді 1-ї інстанції

Провадження 22-ц/774/277/К/17 Вікторович Н.Ю.

Категорія № 26 (4) Доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Останкової Анни Борисівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що, ІНФОРМАЦІЯ_1, під час виконання трудових обов'язків в газовому цеху Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внаслідок отруєння доменним газом, загинув її батько - ОСОБА_5

Згідно акту форми Н-1 від 22.11.1994 року № 75/2, зазначений нещасний випадок визнано таким, щ пов'язаний з виробництвом.

Внаслідок смерті батька їй завдано моральну шкоду, яку оцінює в 220000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 в рахуноквідшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька на виробництві - 36000 грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано, що спірні правовідносини виникли до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, яким передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, або смертю фізичної особи членам родини, а тому до спірних правовідносин не можу бути застосовано вимоги діючого ЦК України.

Також представник позивача зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження факту її перебування на утриманні батька на момент його смерті, а, крім того, на час смерті батька позивачу було майже 19 років, тобто вона була повнолітньою особою.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, просить апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відхилити, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам Закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 січня 1976 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, на підставі якого позивач змінила прізвище на «ОСОБА_4» (а.с. 10-13)

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 17 листопада 1994 року Відділом РАГС Жовтневого РВК м. Кривого Рогу, актовий запис № 1807 (а.с. 3).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, виконував трудові обов'язки, працював на майданчику обслуговування газопроводу чистого доменного газу, газоочистки № 4 газового цеху Криворізького державного металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», коли з ним стався нещасний випадок, а саме отруєння доменним газом, внаслідок якого ОСОБА_5 загинув, у зв'язку з чим 22 листопада 1994 року було складено Акт № 75/2 про нещасний випадок форми Н-1 (а.с.4-9).

Згідно з пунктом 11.3 зазначеного Акту, причиною настання нещасного випадку стала: незадовільна організація робіт, виражена в допущенні людей для виконання робіт групи газонебезпеки без оформлення наряду - допуску без наявності газорятувальника і не застосуванні отриманої газозахисної апаратури.

З додатку № 3 до Акту вбачається, що винними в нещасному випадку, який стався з батьком позивача - ОСОБА_5 є робітники підприємства: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які порушили вимоги закону України «Про працю»та Правила безпеки.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та керувався вимогами ЦК України в редакції 1963 року, чинного на час смерті батька позивача, а саме ст.ст. 440, 440-1, 450, 456 даного Кодексу, вважаючи, що зазначеними нормами Закону передбачено можливість відшкодування моральної шкоди членам сім'ї загиблого на виробництві.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, відповідно в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце (ст. 58 Конституції України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спірні правовідносини виникли у листопаді 1994 року під час дії ЦК України в редакції 1963 року, норми якого й підлягають застосуванню до їх врегулювання.

Так, частиною 1 ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Колегія суддів вважає, що дана правова норма не може бути застосована до врегулювання спірних правовідносин, оскільки нею було передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок смерті.

При цьому, ст. 456 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачає право на відшкодування шкоди певному колу осіб у разі смерті громадянина, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків. Разом з тим, під відшкодуванням шкоди розуміється виплата таким особам, перелік яких наведено в ч. 3 ст. 456 ЦК України, в редакції 1963 року, одноразової допомоги в установленому законом порядку.

Таким чином, у разі смерті потерпілого, внаслідок виконання ним трудових обов'язків, Цивільний Кодекс України, в редакції 1963 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачав відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого - в даному випадку його дочці, на відміну від ст. 1168 ЦК України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, відповідно до ч. 2 якої, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

У зв'язку з чим, посилання представника позивача на ст.ст. 440-1, 456 ЦК України, в редакції 1963 року, як на підставу для задоволення позову, колегія суддів не може взяти до уваги, з вищенаведених підстав.

Не передбачав цього й Закон України «Про охорону праці», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до ст. 9 якого, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку, а таким на підставі ст.ст. 13 і 14 цього Закону, є смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні страхові виплати, перелік яких визначено в п. 1 ч. 1 вказаної статі.

Виплата ж грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю застрахованого внаслідок нещасного випадку, членам його сім'ї зазначеним вище Законом не передбачена.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що оскільки діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не допускало відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо покладення на відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обов'язку з відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального закону, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 4 даної статті передбачено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Таким чином, судові витрати, понесеніПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 606 грн. 32 коп. підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві - відмовити.

Судові витрати, понесеніПублічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» в сумі 606 грн. 32 коп. - компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

Л.В. Митрофанова