Рішення № 64353259, 24.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1229/17 Справа № 175/4772/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21 червня 2011 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір №б/н відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості. Стверджує, що в порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконує, тому позичальник ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» вимушений звернутися до суду з відповідною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по зазначеному договору в сумі 28432 грн. 20 коп., а також судові витрати по справі.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 червня 2011 року у розмірі 28432 грн. 20 коп., яка складається з: 7741 грн. 82 коп. заборгованість за кредитом, 17110 грн. 28 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1750 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 1330 грн. 10 коп. штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк» відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом, 21 червня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2, був укладений договір №б/н згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості.

В порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконали, у звязку з чим, згідно розрахунку, наданого ПАТ «Акцент-Банк», станом на 12 жовтня 2015 року мається заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 28432 грн. 20 коп., що складається з: 7741 грн. 82 коп. заборгованість за кредитом, 17110 грн. 28 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1750 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 1330 грн. 10 коп. штраф (процентна складова).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 526, 530, 610, 611, 1050, 1052 ЦК України ЦК України, та виходив з встановленого факту наявності заборгованості, тобто порушення ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань за кредитним договором, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості, є правомірними та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, як з таким, що зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підтверджуються матеріалами справи та доводами апеляційної скарги не спростований, які також не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення.

Однак щодо обґрунтованості вимог позивача та рішення суду в частині стягнення штрафів (500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 1330 грн. 10 коп. штраф (процентна складова)), апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тобто, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така ж правова позиці висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка відповідно до ст.360-7 є обовязковою для всіх судів України.

Отже, враховуючи вищезазначене в частині вимог ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку штрафів за несвоєчасність виконання зобовязань за договором слід відмовити.

Посилання апеляційної скарги на пропуск банком строків позовної давності, - не можуть бути прийняті до уваги та не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмові у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення ч.3 ст.267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені субєктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у звязку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (справа №6-25цс15) та згідно ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу до суду першої інстанції не зверталася.

Щодо такої заяви, викладеної в тексті апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.

Вказані правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 6-246цс14.

Посилання апеляційної скарги на ті обставини, що заборгованість виникла з причин тяжкого матеріального стану Відповідачки не можуть бути підставою для скасування рішення оскільки ч.1 ст.625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, окрім того, ОСОБА_2 не надано доказів щодо її звернень до банку з повідомленням про тяжкий матеріальний стан та пропозицій щодо реструктуризації заборгованості чи розстрочки її сплати.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм матеріального закону, який застосовується при розгляді справ щодо зобовязальних відношень, та висновків суду щодо задоволення позову не спростовують.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню в частині позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) і відмови в задоволенні вказаних позовних вимог та відповідній зміні загального розміру стягнутої заборгованості до 26602,1 грн. (28432,20 грн. -500 грн. 1330,10 грн. = 26602,1 грн.).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року в частині стягнення штрафів скасувати та у задоволенні цих позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовити.

Загальну суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк зменшити з 28432,20 грн. до 26602,1 грн.

В решті заочне рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_3