Ухвала суду № 64352146, 26.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11261/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/61/17 Категорія: 81 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Подолюка В. А.,

секретар Черняк О. В.,

з участю:

боржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про примусове проникнення до житла та іншого володіння божника ОСОБА_1 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року подання державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, задоволено.

Дозволено державному виконавцю Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі боржник у виконавчому провадженні відповідач ОСОБА_1, покликаючись на незаконність судового рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши пояснення боржника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи подання, суд виходив з того, що державним виконавцем надано достатньо мотивованих доказів того, що без надання дозволу на примусове проникнення у житлове приміщення боржника виконання вимоги виконавчого провадження може бути не можливим.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, що щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Отже, законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це вказує на те, що суду мають бути надані докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває зведене виконавче провадження № 52384554 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 2713706,66 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «ОТП Банк», а саме: житловий будинок-майстерню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також дві земельні ділянки площею 0,0107 га кожна, що розташовані в с. Зміїнець Луцького району Волинської області та належать на праві приватної власності ОСОБА_1, однак в добровільному порядку рішення суду у визначений строк та вже тривалий час не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, а тому державним виконавцем розпочато здійснення заходів щодо примусового виконання рішення.

Державним виконавцем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» були направлені запити до державних органів з метою перевірки майнового стану боржника та отримано відповіді, що житловий будинок-майстерня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також дві земельні ділянки площею 0,0107 га кожна, що розташовані в с.Зміїнець Луцького району Волинської області належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.22-23).

17.08.2015 року за № 10031 та 25.08.2015 року за № 10274 на адресу боржника надіслано повідомлення про призначення виконавчих дій з метою опису та арешту майна (а.с.13-14), однак згідно актів державного виконавця від 05.08.2016 року, 12.08.2016 року, 18.08.2016 року та 29.08.2016 року останнім неодноразово здійснювались виходи за адресою: АДРЕСА_1 з метою вчинення виконавчих дій, проте за вказаною адресою на територію господарства не вдалося потрапити, а сам боржник уникає державного виконавця, що унеможливлює проведення виконавчих дій та виконання судового рішення.

За таких обставин, з метою виконання рішення суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України та міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Отже, державний виконавець у порядку визначеному законом звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки в даному випадку рішення суду тривалий час не виконується, про наявність виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 останньому достеменно відомо, про що свідчить його неодноразове оскарження дій державного виконавця, що не позбавляє його можливості добровільно виконати рішення суду, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Покликання боржника ОСОБА_1 на ту обставину, що судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і були предметом дослідження судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ній висновки відповідають дійсним обставинам справи, а отже підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді