Постанова № 64352039, 26.01.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/6/17

Провадження №3/163/52/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Чишій С.С.

при секретарі Носку А.В.

з участю представника Волинської митниці ОСОБА_1,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_2,

розглянувши направлені Волинською митницею ДФСУ матеріали справи за протоколом №2943/20505/2016 про притягнення до відповідальності за ст.ст.471, 472 МК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, слідуючи 12.12.2016 року з ОСОБА_3 в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС автомобілем «Хонда», номерний знак НОМЕР_2, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад встановлену постановою Правління НБУ від 27.05.2008 року №148 норму 1606 доларів США, 16800 євро, 6100 гривень, що по курсу НБУ разом становили 506738,96 гривні, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно переміщував валюту з метою проходження медичного обстеження, а «зелений коридор» обрав через незнання законодавства. Про всю кількість валюти заявив при її перерахунку і предявив митниками.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні обох порушень митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ст.472 МК України, стягнути судовий збір.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ст.471 МК України правопорушення повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, контрольним талоном, актом огляду транспортного засобу, письмовими поясненнями порушника, службовою запискою.

В той же час дії ОСОБА_2 за ст. 472 МК України кваліфіковані зайво.

З досліджених доказів встановлено, що під час митного контролю порушник заявив про всю переміщувану валюту, що дає підстави для висновку про усне декларування. Письмова митна декларація ОСОБА_2 для заповнення не надавалась.

Згідно з рекомендованим правилом 9 розділу 1 спеціального додатку J Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, який на-брав чинності для України з 15.09.2011 року, потрібно, щоб пасажирам було дозволено усно декларувати товари, які вони перевозять. Однак митна служба може вимагати письмову або оформлену в електронному вигляді декларацію на товари, які перевозяться пасажирами та є об'єктом ввозу або вивозу комерційного характеру, або вартість чи кількість яких перевищують обмеження, встановлені національним законодавством.

Таким чином, з огляду на такі положення міжнародного договору та вимоги ч.6 ст.366 МК України у випадку усного декларування товарів на смузі спрощеного митного контролю працівник митниці мав право вимагати письмову декларацію, що в даній справі не було зроблено.

Відтак системний аналіз ст.ст.257, 366, 472 МК України приводить до висновку, що за умови усного декларування переміщуваних товарів при проходженні митного контролю на «зеленому коридорі» і ненаданні можливості чи відсутності вимоги зі сторони працівника митного органу заповнити письмову декларацію немає підстав для кваліфікації дій особи додатково за ст.472 МК України, оскільки відсутні підстави для висновку як щодо факту недекларування товарів, так і щодо заявлення неточних чи недостовірних відомостей про них.

Отже, з огляду на доведеність перевищення порушником норми переміщення валюти його дії слід кваліфікувати за ст.471 МК України, а провадження за ст.472 МК України підлягає закриттю.

Вирішуючи питання про відповідальність ОСОБА_2, слід врахувати таке.

Він вперше притягується до відповідальності і щиро кається у вчиненому. Причиною вчинення правопорушення він зазначив незнання закону і свій хворобливий стан, що по справі не спростовано. Навпаки, медичною документацією українських та ізраїльський медичних установ підтверджено, що ОСОБА_2 страждає хронічними невиліковними хворобами, а на 06.02.2017 року в ізраїльському медичному центрі йому призначено медичне обстеження та лікування. Законність походження переміщуваних і незадекларованих коштів ОСОБА_2 в судовому засіданні достатньо підтвердив своєю податковою звітністю за 2012-1014 роки, договорами позики готівкових коштів.

Санкція ст.471 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

З огляду на положення постанови Правління НБУ від 27.05.2008 року №148 переміщення валюти понад 10000 євро має певні обмеження, відтак при вчиненні передбаченого ст.471 МК України порушення митних правил така валюта підлягає конфіскації.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 06.11.2008 року у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» зазначено, що при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звернув увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

За встановленими фактичними обставинами даної справи конфіскація валюти, переміщуваної ОСОБА_2 з порушенням встановлених обмежень, відповідала б вимогам закону. Однак така конфіскація не буде співрозмірною шкоді, заподіяної державним та суспільним інтересам вчиненим правопорушенням.

Обєктом передбаченого ст.471 МК України правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів(в тому числі, валюти) через митний кордон. По справі встановлено законність походження переміщуваної ОСОБА_2 валюти і при дотриманні передбачених постановою Правління НБУ №148 правил жодних перешкод для вивезення цієї валюти не було.

Причиною поїздки за кордон ОСОБА_2 назвав бажання пройти альтернативне медичне обстеження стану свого здоровя в медичних закладах ОСОБА_3 та Німеччини, що з огляду на подані ним документи є цілком обгрунтованим і не спростованим.

Таким чином, обставини і мотиви вчиненого правопорушення; сукупність пом'якшуючих відповідальність обставин та відомостей про особу винного, свідчать про те, що від дій ОСОБА_2 тяжкі наслідки не настали.

З огляду на зазначені обставини та практику Європейського Суду з прав людини, вбача-ються підстави для висновку, що застосування конфіскації понаднормової валюти, що передбачено санкцією ст.471 МК України як додаткове стягнення, в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке додаткове стягнення є не пропорційним та не відповідає характеру вчиненого правопорушення, а також особі правопорушника, оскільки очевидно покладатиме на ОСОБА_2 «індивідуальний надмірний тягар» та буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі «правопорушення та відповідальності».

З врахуванням вищенаведеного, на порушника слід накласти стягнення у вигляді штрафу без конфіскації валюти, що буде достатнім і справедливим, матиме відповідний профілактичний вплив та відповідатиме принципу невідворотності відповідальності.

З порушника згідно із п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню такий збір у встановленому розмірі.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за цим законом накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700(одна тисяча сімсот) гривень.

Штраф в розмірі 1700(одна тисяча сімсот) гривень підлягає стягненню на рахунок 31115106705262 в ГУДКСУ у Волинській області(МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, одержувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу «адміністративні штрафи у справі про порушення митних правил»).

Провадження в даній справі за ознаками ст.472 МК України щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу порушення митних правил.

Вилучені за даним протоколом 1606(одну тисячу шістсот шість) доларів США, 16800(шістнадцяти тисяч вісімсот) євро, 6100(шість тисяч сто) гривень повернути ОСОБА_2.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 320(триста двадцять) гривень судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області(МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області ОСОБА_4