Рішення № 64350358, 25.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/13546/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/24/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2013 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, у якому після уточнення, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 64082,42 грн. та пені в розмірі 229377,68 грн., вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL-COO/385/2007 за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 60600,00 грн. на термін до 18.12.2016 року. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед банком по кредитному договору було укладено договір поруки з ОСОБА_5 Відповідачі належним чином взяті на себе зобов'язання не виконали, внаслідок чого утворилася заборгованість. ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк». Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору відступлення права вимоги від 18.03.2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вище вказаним кредитним договором.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено: стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-COO/385/2007 від 18.12.2007 року суму боргу у розмірі 293460,10 грн. в солідарному порядку; стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2851,92 грн. в дольовому порядку, тобто по 1425,96 грн. з кожного.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26.10.2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову, стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом були порушенні процесуальні норми порядку проведення заочного розгляду справи, оскільки ОСОБА_3 не був повідомлений належним чином, так як перебував на заробітках на території РФ, що є поважною причиною, а також у справі, в порушення ч. 1 ст. 225 ЦПК України, відсутня ухвала про заочний розгляд справи. Крім того, позивачем було уточнено свої позовні вимоги, проте суд відповідно до ч. 3 ст. 224 ЦПК України не відклав судовий розгляд для повідомлення відповідачів.

Крім того, зазначає, що суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова ВСУ від 03.09.2014 року), стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду (постанова ВСУ від 19.11.2014 року), а також, що згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Також, посилаючись на законодавство про захист прав споживачів, вказує про нікчемність положення п. 4.1.1 частини 2 кредитного договору, яким закріплено розмір пені більший ніж максимальний законодавчо встановлений.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги і пояснили, що розмір основного боргу відповідач визнає. Представили свій розрахунок пені.

Представник позивача заперечив на скаргу, але погодився з тим, що розмір фактичної заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом становить менше ніж зазначено у позові - 51802,69грн., у зв'язку з чим розмір пені зменшено до 189079,82грн.

Представник відповідача ОСОБА_5 самостійно рішення не оскаржує, до апеляційної скарги не приєднувалася, але в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги і просила задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали належним чином взяті на себе зобов'язання внаслідок чого виникла заборгованість, яка має бути стягнута відповідно до умов договору та норм ЦК України.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком місцевого суду, о оскільки визнав невиконання відповідачами кредитного зобов'язання, суд не перевірив правильність нарахованих позивачем см боргу і допустив стягнення зайвої суми.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, ухвалення рішення суд здійснює на основі повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскаржене заочне рішення цим вимогам не відповідає.

Як вбачається з цивільної справи, що 18.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 60600,00 грн. зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента в розмірі 1,99 % і FIDR процентної ставки за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Залежно від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватися чи зменшуватися) у порядку, передбаченому цим договором. На момент укладання даного договору FIDR складає 12% річних, датою остаточного повернення кредиту є 18.12.2016 року (т. 1 а.с. 6).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 18.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилася солідарно з ОСОБА_3 у повному обсязі відповідати за виконання його зобов'язань за кредитним договором (пункти 1.1, 1.2 договору поруки) (т. 1 а.с. 16).

18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за умовами якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед продавцем за кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції (у разі їх наявності) на дату набрання чинності, а також права, зазначені у ст. 3.3 цього договору.

Як зазначено у п.п. «а» п.3.3. цього Договору покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсним на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій (т. 1 а.с. 17-30).

Унаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором 28.08.2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило позичальнику та поручителю вимогу про дострокове погашення заборгованості протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги (т. 1 а.с. 32, 33), що підтверджується фіскальними чеками від 29.08.2012 р.

21.12.2012 р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 44979,24 грн., відсотків за користування кредитом - 18681,98 грн. та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання 221530,78 грн., а всього 285192 грн.

21.03.2013 р. до суду надійшла письмова заява, де представник позивача просив розглянути справу за його відсутність і не заперечив проти ухвалення по справі заочного рішення, долучивши до цієї заяви розрахунок заборгованості та розрахунок пені за період з 08.01.2012 р. по 08.01.2013 р. на суму 229377,66 грн.

Під час розгляду апеляційним судом було встановлено, що вже після ухвалення 21.02.2013 р. оскарженого заочного рішення, за зверненням ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до приватного нотаріуса 18.07.2013 р. було вчинено виконавчий напис для звернення стягнення не нерухоме майно відповідача ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1 для погашення заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 53502,69грн., в т.ч. по кредиту - 44979,24грн., по відсоткам за користування кредитом - 6823,45грн., по витратам пов'язаним за вчинення виконавчого напису - 1700,00 грн.

Як підтвердив представник позивача в судовому засіданні, надавши письмово розрахунок основної заборгованості та пені, відповідно до п.1015 додатку №1 договору купівлі-продажу АТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передано наступну заборгованість за кредитним договором укладеним з ОСОБА_6, а саме по кредиту - 44979,24грн., по відсоткам за користування кредитом - 6823,45грн. Сума пені, виходячи з цього розміру заборгованості за рік перед зверненням до суду, становить 189079,82грн.

Представники ОСОБА_3 розмір основного боргу по кредиту та відсоткам за користування кредитом визнали, але заперечили по розрахованій сумі пені, надавши свій розрахунок за період з 21.11.2011 р. по 22.03.2012 р. із розміру відсотку пені, відповідно до ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543 ( далі Закон №543), згідно якого сума пені складає 7863,04 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На аркушах 44 - 82 та 82-112 матеріалів справи містяться конверти із копіями позовної заяви та долучених до неї документами, які були направлені за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_2, при тому, що згідно даних адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, він зареєстрований у квартирі №30, а відповідача ОСОБА_5 за місцем її реєстрації. Ці документи ОСОБА_6 не були отримані і за закінченням терміну зберігання повернулися до суду. За згодою представника позивача місцевим судом справу розглянуто в заочному порядку.

Отже, судова повістка про виклик в судове засідання 21.02.2013 р. о 16 годині (час коли судом ухвалене оскаржене заочне рішення) в порушення ст.ст. 74,76 ЦПК України ОСОБА_6 не була вручена.

Ці обставини дають підстави для прийняття до уваги колегією суддів доводів викладених як у скарзі щодо порушення місцевим судом процесуальних норм при постановленні оскаржуваного рішення, так і у заяві про перегляд заочного рішення щодо застосування річного строку позовної давності до нарахованої суми пені і норм ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У зв'язку з тим, що сторонами визнано розмір заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом, колегія суддів визнає суму боргу у розмірі 51802,69 грн., в т.ч. по кредиту - 44979,24 грн., по відсоткам за користування кредитом - 6823,45 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача у солідарному порядку.

Вирішуючи питання стягнення пені через невиконання позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором, колегія суддів застосовує розрахунок позивача зроблений за рік, оскільки розрахунок пені представника ОСОБА_3 та його доводи про розповсюдження приписів ст.4 Закону №543 стосовно максимального розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, відхиляє з таких підстав.

У преамбулі цього Закону визначено, що він регулює договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, але суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Отже, дія цього Закону на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів застосовуючи норму ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки розмір нарахованої пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, приходить до висновку, що у солідарному порядку з відповідачів слід стягнути пеню в розмірі нарахованого боргу - 51802, 69грн. і визнає загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 103605,38 грн.

Щодо доводів скарги про нікчемність п.4.1.1. ч.2 кредитного договору, яким закріплено розмір пені більш ніж максимальний законодавчо встановлений розмір пені, колегія суддів їх відхиляє з таких підстав.

За змістом ст.ст. 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 4.1.1.частини 2 кредитного договору визначено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Як вже приводилось вище приписи статті 4 Закону №543, якою визначено максимальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, не застосовуються до спірних правовідносин.

Виходячи з визначення термінів ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Поняття несправедливих умов договору визначено в п. 5 ч. 3 ст.18 цього Закону, серед яких зазначена вимога про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Таким чином частиною 5 ст. 11, ст. 18 Закону України від 12.05.1991 р. N 1023-XII «Про захист прав споживачів» визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, за змістом зазначених норм несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (постанова Верховного Суду України від 12.09.2012 р. у справі N 6-80цс12).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави колегії суддів прийти до висновку, що термін компенсація вказаний в п. 5 ч.3 ст.18 цього Закону є стягнення з споживача непропорційно великої суми процентів, понад п'ятдесят відсотків розміру наданого кредиту, як плати за користування наданою кредитною сумою, що повертається.

За умовами договору в даному випадку пеня стягується у зв'язку порушенням ОСОБА_3 взятих кредитних зобов'язань, отже пеня виступає мірою відповідальності позичальника перед банком, про яку сторони домовилися з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальником.

А тому, оскільки розмір пені 1% визначений п. 4.1.1 ч. 2 кредитного договору в силу ст. 204 ЦК України є дійсним, бо вимог про визнання цього положення договору несправедливими, недійсними відповідачами не заявлено, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі визначеному договором є законними.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача у відшкодування фактично понесених витрат стягується з відповідачів 1006,86 грн., з кожного по 503,43 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на користь відповідача ОСОБА_3 з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягується 1107,55 грн.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, через невідповідність висновків суду першої інстанції в частині розміру суми основного боргу обставинам справи, не застосування норм матеріального закону - ч. 3 ст. 551 ЦК України при наявності значного перевищення суми нарахованої пені розміру збитків, порушення норм процесуального закону при вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів в цій частині рішення змінює, задовольнивши позов частково.

Оскільки відповідно до ст. 369 ЦПК України оформлення виконавчого документу відбувається на підставі рішення суду, а резолютивною частиною оскарженого рішення не конкретно визначені суми заборгованості, а тільки невірно визначено її загальний розмір і підлягає зменшенню у зв'язку з частковим задоволенням позову, колегія суддів вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення місцевого суду в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-COO/385/2007 від 18 грудня 2007 року суму боргу станом на 19 грудня 2012 року у розмірі 103605 (сто три тисячі шістсот п'ять) гривень 38 копійок в солідарному порядку, в тому числі: 44979 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 24 копійки заборгованості за кредитним договором, 6 823 (шість тисяч вісімсот двадцять три) гривень 45 копійок заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені в сумі 51802 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот дві) гривні 69 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1006 (одна тисяча шість) гривень 86 копійок з ОСОБА_3, ОСОБА_5, з кожного по 503 (п'ятсот три) гривні 43 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_3 1107 (одна тисяча сто сім) гривень 55 копійок у відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.»

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2013 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-COO/385/2007 від 18 грудня 2007 року суму боргу станом на 19 грудня 2012 року у розмірі 103605 (сто три тисячі шістсот п'ять) гривень 38 копійок в солідарному порядку, в тому числі: 44979 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 24 копійки заборгованості за кредитним договором, 6 823 (шість тисяч вісімсот двадцять три) гривень 45 копійок заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені в сумі 51802 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот дві) гривні 69 копійок

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1006 (одна тисяча шість) гривень 86 копійок з ОСОБА_3, ОСОБА_5, з кожного по 503 (п'ятсот три) гривні 43 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_3 1107 (одна тисяча сто сім) гривень 55 копійок у відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: