Постанова № 64347424, 25.01.2017, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2399/16-а

Провадження №2-а/148/1/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.,

секретаря Грох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти ДПС ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Андронатія Юрія Володимировича про визнання дій незаконними, скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно постанови серії БР №342051 від 16.11.2016 року, винесеної інспектором роти ДПС ГУНП у Вінницькій області Андронатієм Ю.В. його було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Підставою для винесення вказаної постанови стало те, що 16.11.2016 року о 10:30 год. на автошляху Немирів-Вінниця, поза межами населеного пункту, позивач, керуючи автомобілем Ford Sierra, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався без увімкненого світла фар та денних ходових вогнів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вказану вище постанову позивач вважає протиправною, а дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності незаконними. Зазначив, що відповідно до п. 31.5 ПДР України він мав право рухатися без увімкненого світла фар та денних ходових вогнів, так як під час руху у нього виникла поломка освітлювальних приладів і він рухався з увімкненими аварійними вогнями до найближчого пункту ремонту, про що повідомив інспектору під час його зупинки. Однак його доводи відповідачем були залишені без уваги. З огляду на це вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у порушення п. 31.5 ПДР України, що свідчить про незаконність його дій та про неправомірність винесеної ним постанови.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що дійсно 16.11.2016 року він рухався в напрямку м. Вінниці по автодорозі Немирів - Вінниця. Не доїжджаючи кілька кілометрів до м. Вінниці був зупинений працівниками поліції. Інспектор Андронатій Ю.В. склав відносно нього постанову про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого світла фар та денних ходових вогнів. Згідно вказаної постанови на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. Вважає, що відповідач діяв незаконно, оскільки відповідно до п. 31.5 ПДР України він мав право рухатись без увімкнених освітлювальних приладів, оскільки їх поломка сталася в дорозі. Також зазначив, що поломку освітлювальних приладів свого автомобіля він виявив ще у м. Немирові, однак продовжив рух, і усунув ці несправності лише у м. Вінниці. Надати докази, які б свідчили про несправність освітлювальних приладів його автомобіля того дня він не може. Просив визнати дії відповідача щодо протягнення його до адміністративної відповідальності незаконними, постанову серії БР № 342051 від 16.11.2016 року про накладення адміністративного стягнення протиправною та скасувати її, провадження у справі закрити.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. У письмових запереченнях, проти позову, адресованих суду, наголошує на тому, що винесена ним 16.11.2016 року постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення була винесена відповідно до діючого законодавства, зокрема, Закону Україну "Про Національну поліцію". 16.11.2016 року він ніс службу відповідно до затвердженої дислокації несення служби на пересувному мобільному посту № 8 на виїзді з м. Вінниці по вул. Немирівське шосе, де ним і було виявлено та зафіксовано вчинене ОСОБА_1 правопорушення, а саме, що останній в порушення п. 9.8 ПДР України рухався без ближнього світла фар та (або) денних ходових вогнів, якщо вони передбачені конструкцією автомобіля. Відповідно до положень ст.ст. 222, 258, 276 КУпАП ним було прийнято рішення про розгляд вказаного адміністратвиного правопорушення на місці його виявлення, про що був повідомлений ОСОБА_1 За результатами розгляду винесено постанову, копія якої була вручена позивачу на місці. Постанова у справі про адміністративне правопорушення була винесена у відповідності до п. 4 Інструкції з формлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оціниви докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно постанови серії БР № 342051 від 16 листопада 2016 року, винесеної інспектором роти ДПС ГУНП у Вінницькій області Андронатієм Ю.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. (а.с.6).

Як вбачається з оскаржуваної постанови підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністратвиної відповідальності на накладення на нього адміністративного стягнення стало те, що 16.11.2016 року о 10:30 год. на автошляху Немирів-Вінниця, поза межами населеного пункту, він, керуючи автомобілем Ford Sierra, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався без увімкненого світла фар та денних ходових вогнів.

Адміністративна відповідальність, передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, наступає, зокрема, у разі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

За змістом п. 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

У пункті 31.5 ПДР України визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

З аналізу вказаних вище законодавчих норм та досліджених в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що факт порушення ОСОБА_1 16.11.2016 року п. 9.8 ПДР мав місце. Ним самим не заперечено того, що він рухався автомобілем без увімкненого світла факт поза межами населеного пункту. Доводи ж позивача про те, що таке право він мав відповідно до п. 31.5 ПДР України, оскільки освітлювальні світлові прилади його автомобіля зламалися в дорозі спростовуються наданими ж ним в судовому засіданні показами.

Так, виявивши несправність освітлювальних приладів автомобіля ще у м. Немирові, він у відповідності до п. 31.5 ПДР України мав би вжити заходів щодо їх усунення або ж вжити заходів щодо руху найкоротшим шляхом до місця стоянки або ж ремонту. Натомість не усунувши несправностей, він продовжив рух до м. Вінниці. Крім того суд враховує і те, що доказів того, що дійсно в його автомобіля були поломки освітлювальних приладів суду не представлено.

Посилання позивача на фактичну відсутність доказів скоєного ним правопорушення безпідставні, так як згідно з вимогами законодавства а саме ст. 251, 252, КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута відповідачем та постанова про накладення на нього адміністративного стягнення винесена у відповідності з вимогами Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст. 33, 222, 251, 252, 258, 276, 284 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 «У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу».

З огляду на викладене суд приходить висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та не вбачає підстав для задоволення його позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, у відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 33, 222, 251, 252, 258, 276, 284 КУпАПУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти ДПС ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Андронатія Юрія Володимировича про скасування постанови, - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час її проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.А. Штифурко