Ухвала суду № 64346838, 26.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 815/4097/16

Категорія: 8.1

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Х-ТД» до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Х-ТД» (далі – ТОВ «Х-ТД»), а також ще вісім підприємств звернулися до суду першої інстанції з відповідним позовом до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі – Залізнична ОДПІ у Львівській області) в якому просили визнати протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за відповідний звітний (податковий) період.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року дані позовні вимоги були роз’єднані у самостійні провадження.

У даній справі предметом позову ТОВ «Х-ТД», звертаючись до Залізничної ОДПІ у Львівській області просить:

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період січень 2016 року та вважати її такою, що подана у день її фактичного отримання, а саме – 22 лютого 2016 року;

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період лютий 2016 року та вважати її такою, що подана у день її фактичного отримання, а саме – 16 березня 2016 року;

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період березень 2016 року та вважати її такою, що подана у день її фактичного отримання, а саме 20 квітня 2016 року;

- визнати протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період квітень 2016 року, та вважати її такою, що подана у день її фактичного отримання, а саме – 18 травня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено про те, що ст. 49 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав щодо неприйняття податкової декларації.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію за іншими підставами забороняється.

Оскільки, на думку позивача, відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав:

- протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період січень 2016 року ТОВ «Х-ТД», а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період січень 2016 року такими, що подані ТОВ «Х-ТД» у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 18 лютого 2016 року;

- протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період лютий 2016 року ТОВ «Х-ТД», а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період лютий 2016 року такими, що подані ТОВ «Х-ТД» у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 16 березня 2016 року;

- протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період березень 2016 року ТОВ «Х-ТД», а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період березень 2016 року такими, що подані ТОВ «Х-ТД» у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 20 квітня 2016 року;

- протиправною відмову Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період квітень 2016 року ТОВ «Х-ТД», а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період квітень 2016 року такими, що подані ТОВ «Х-ТД» у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме 18 травня 2016 року.

В апеляційній скарзі Залізнична ОДПІ у Львівській області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв’язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Х-ТД» було змінено місцезнаходження та розірвано з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, за попереднім місцем обліку, договір про визнання електронних документів.

29 грудня 2015 року ТОВ «Х-ТД» було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) було внесено відповідний запис (а.с.27-30).

Отже, місцезнаходженням платника податків ТОВ «Х-ТД» зазначено – м. Львів, вул. Городоцька, будинок №355, а органом державної податкової служби, до якого подається звітність – Залізнична ОДПІ у Львівській області.

ТОВ «Х-ТД» неодноразово, на адресу Залізничної ОДПІ у Львівській області, засобами електронного зв’язку, направляло договір про визнання електронних документів, проте договір так і не був укладений.

Зазначені дії контролюючого органу позбавляли позивача як платника податків подавати податкову звітність з ПДВ в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, попри те, що він є платником ПДВ.

Відтак, це змусило позивача 18 лютого 2016 року, 16 березня 2016 року, 19 квітня 2016 року, 16 травня 2016 року поштою надсилати на адресу відповідача підписану керівником та скріплену печаткою підприємства податкову звітність з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, додаток 2 до податкової декларації з ПДВ, додаток 5 до податкової декларації з ПДВ.

Отримання цих документів Залізничною ОДПІ у Львівській області підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.33-56).

Листами контролюючий орган відмовляв у прийнятті податкових декларацій та додатків до неї, мотивуючи це тим, що встановлений факт відсутності посадових осіб ТОВ «Х-ТД» за податковою адресою підприємства, про що складено акт № 7 від 18 січня 2016 року (а.с.140).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 49 Податкового кодексу України, ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зробив висновок що Залізничною ОДПІ у Львівській області було порушено порядок прийняття у позивача податкової звітності та безпідставно відмовлено йому у прийнятті такої, а відтак зазначені дії відповідача є протиправними.

До того ж, суд першої інстанції звернув увагу на те, що п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України встановлює, що у випадку неправомірної відмови органом державної податкової служби у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. У зв’язку з цим, суд вирішив задовольнити позовні вимоги в обсязі заявленому позивачем.

Водночас, позивачем вимоги про те, що вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію не заявлялися.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що за умови задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, відповідне рішення не створить жодних правових наслідків для товариства, а податкова декларація буде вважатися поданою вчасно згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України і в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та його правова позиція відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

У відповідності до пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; фізичною особою - платником податків або його законним представником.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Судом першої інстанції було встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість позивача не була визнана податковою звітністю так як в ній зазначено відомості, що не відповідають дійсності, зокрема, інформацію щодо місцезнаходження.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-IV від 15 травня 2003 року (далі - Закон №755-IV) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно частини 1 статті 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Нормами пункту 45.2 ст.45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Матеріалами справи встановлено, що в поданих позивачем податкових деклараціях з ПДВ за період січня – грудня 2016 року в якості податкової адреси зазначено адресу, аналогічну адресі, зазначеній у ЄДР як місцезнаходження ТОВ «Х-ТД».

Таким чином, доводи апелянта щодо зазначення позивачем в податковій декларації недостовірних відомостей про його місцезнаходження не відповідають дійсності та спростовані матеріалами справи.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, статті 10 та 11 КАС України встановлюють рівність усіх учасників адміністративного процесу та надає можливість кожній особі, яка звернулася до суду розпоряджатися своїми вимогами на свій розсуд.

Отже, беручи до уваги положення даних правових норм, суд дійшов правильного висновку, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому, в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Х-ТД» до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова