Ухвала суду № 64344929, 12.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

12 січня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Гриців М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2016 року у справі за його позовом до Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дії державного виконавця та зобов'язання повернути вилучений автомобіль,

встановив:

16 грудня 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2016 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року про часткове задоволення позовних вимог.

Заява була подана без додержання вимог статей 239 та 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), без усунення яких подальший рух справи був неможливий з огляду на таке.

За статтею 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 236 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень: 1) в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку; 2) Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

У статті 237 КАС передбачено мотиви, з огляду на які може бути ініційований перегляд судових рішень Верховним Судом України. Зокрема, після касаційного перегляду адміністративна справа переглядається тільки з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частина перша); неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів (пункт 2 частина перша); невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частина перша).

У зверненні не було наведено підстав та обґрунтування перегляду судових рішень, передбачених статтею 237 КАС, не додано матеріалів, які вказували на існування цих підстав, вимоги особи, яка подавала заяву, наведені без урахування положень пункту 5 статті 239 КАС, тому суддя-доповідач своєю ухвалою від

20 грудня 2016 року заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк до

11 січня 2017 року для її усунення.

11 січня 2017 року ОСОБА_1 подав повторну заяву без додержання вимог статей 239 та 2391 КАС, оскільки фактично відтворив зміст попередньої заяви. Долучив до неї рішення судів касаційної інстанцій, але при цьому не позначив, неоднакове застосування яких норм вказують ці рішення.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 2392 КАС заява, подана без додержання вимог статей 239 і 2391 цього Кодексу, повертається заявнику.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою статті 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2016 року повернути ОСОБА_1.

Суддя

Верховного Суду України М.І. Гриців