Постанова № 64340283, 25.01.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

25.01.2017

Справа № 642/6528/16-а

Провадження № 2а/642/47/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Лозоватої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 в порядку ст. 267 ч. 9 КАС України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій в порядку виконання постанови суду від 04.06.2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії та відшкодувати заподіяну шкоду, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова, як місцевого адміністративного суду, з заявою про визнання протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2, на підставі постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 04 червня 2015 року у розмірі 70 відсотків з урахуванням посадового окладу згідно наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 № 377 та грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 28.10.2014 р. та з 01.05.2016 р., яку в подальшому уточнив та просив зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 у розмірі 71 відсотка грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні та посадового окладу згідно наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 № 377, з 28.10.2014 року та з 01.05.2016 р..

Свої вимоги представник позивача мотивував тим, що головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно під час проведення перерахунку розмір пенсії на виконання постанови суду від 04.06.2015 року розраховувався виходячи з 70% грошового забезпечення, в той час як на момент призначення пенсії позивач мав право та отримував пенсію в розмірі 71% грошового забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні викладеним в заяві фактам.

Представник відповідача ГУ ПФУ в Х/о в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви з підстав, викладених у письмових запереченнях, які приєднанні до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ГУ ПФУ в Х/о, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статі 3 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що 04 червня 2015 року Ленінським районним судом міста Харкова винесено постанову, якою позов ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій (бездіяльності), та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано протиправними дії (бездіяльність) Харківського обласного військового комісаріату щодо не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні;

Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

Зобов'язано Харківській обласний військовий комісаріат скласти довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Зобов'язано Харківській обласний військовий комісаріат подати до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення та довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Зобов'язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області після отримання від Харківського обласного військового комісаріату довідки про розмір грошового забезпечення та довідки про додаткові види грошового забезпечення, перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплатити ОСОБА_2 пенсію обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні та розміру грошового забезпечення з 28.10.2014 року до змін в законодавчому регулюванні щодо розміру та строків нарахування пенсій.

Зобов'язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_2 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 28.10.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Харківського обласного військового комісаріату залишені без задоволення. Постанова Ленінського районного суду м.Харкова від 04.06.2015р. по справі 642/3521/15-а залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016 року касаційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Харківського обласного військового комісаріату залишені без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 4 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року - без змін.

Таким чином постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 04.06.2015 р. по справі № 642/3521/15-а набула законної сили 11.08.2015 р.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виходячи з положень ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальний спосіб судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, 11 листопада 2016 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 04 червня 2015 року, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з врахуванням грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з довідки ХОВК та посадового окладу згідно наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 № 377 та довідки ХОВК, розрахунок проведено в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі чинного законодавства на момент перерахунку пенсії.

Підставою звернення представника заявника ОСОБА_1 до адміністративного суду в порядку ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України стало невиконання головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області судового рішення, що порушує право позивача на соціальний захист гарантоване Конституцією України та спеціальним законодавством, яким є Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з мотивувальної частини постанови суду, судом встановлено, що з 2007 року ОСОБА_2 перебуває на обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 71 % грошового забезпечення.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії - січень 2003 року, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум

грошового забезпечення.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Право на пенсію у громадянина виникає не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Виходячи з наведеного та враховуючи той факт, що перерахунок пенсії ОСОБА_3 здійснювався на виконання постанови суду, якою відновлено порушене право пенсіонера на пенсію в більшому розмірі ніж призначена, тому застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу на виконання постанови суду - 09.11.2016 року, суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягає розмір пенсії, встановлений ст.13 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, відповідно до якого розмір пенсії позивача повинен становити 71% сум грошового забезпечення.

Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, суд, встановивши наявність протиправної поведінки відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, має зобов'язати їх до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку - здійснити нарахування та виплатити недоплачених сум допомоги, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.

Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що невиконання остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 про здійснення судового контролю в порядку ч.9 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області під час виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 04 червня 2015 року в справі №642/3521/15-а є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.162, 163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 в порядку ст. 267 ч. 9 КАС України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій в порядку виконання постанови суду від 04.06.2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії та відшкодувати заподіяну шкоду - задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльності (дій), вчинених головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області - відповідачем на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 04.06.2015 року по справі № 642/3521/15-а, яка полягає в зменшенні розміру пенсії ОСОБА_2 з 71% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 28.10.2014 року та з 01.05.2016 року.

Визнати не чинним Перерахунок пенсії з 28.10.2014 року за пенсійною справою № ФХ-116205 від 11.11.2016 р. та Перерахунок пенсії з 01.05.2016 року за пенсійною справою № ФХ-116205 від 11.11.2016 р.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 28.10.2014 р. та з 01.05.2016 р. перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_2 пенсію, обчисливши розмір пенсії 71% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення відповідно довідці Харківського обласного військового комісаріату про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 для обчислення пенсії від 08.11.2016 р. № 2588/ВСЗ, виплатити ОСОБА_2 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 28.10.2014 р.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір за розгляд заяви в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_2.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Вікторов В.В.