Ухвала суду № 64334906, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 січня 2017 року м. Київ К/800/121/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання рішення протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 9 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області №146116 від 7 липня 2016 року про відмову в перерахунку пенсії по заробітній платі.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 1 травня 2016 року перерахунок її пенсії на підставі довідок за формою №15-1 від 21 червня 2016 року №5980/04 та за формою №5-1 від 2 липня 2016 року №6400/04 з урахуванням загального проценту розрахунку пенсії 84% від суми заробітної плати.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 9 вересня 2016 року у справі № 226/1373/16-а - задоволено.

Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 9 вересня 2016 року у справі № 226/1373/16-а - скасовано.

Прийнято нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання проведення перерахунку пенсії - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Як вбачається з позовної заяви, позивач наголошує на тому, що перерахунок його пенсії у зв'язку із збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідач повинен здійснити на підставі положень статті 37-1 Закону №3723-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIIІ), який набрав чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 37-1 Закону №723-ХІІ і її викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України». При цьому слід зазначити, що Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (набрав чинності з 1 травня 2016 року, (далі - Закон №889-VІІІ) визнано Закон №3723-ХІІ таким, що втратив чинність, крім окремих положень статті 37, що на цей час застосовується при первинному призначенні пенсії до осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Тобто, статті 37, 37-1 Закону № 3723-ХІІ, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, з 1 травня 2016 рорку втратили чинність.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів". "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу". "Про Національний банк України". "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу". Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, на час підвищення посадових окладів державним службовцям та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ, зазначена норма втратила чинність.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

В Рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 9 лютого 1999 року чітко визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому Закони №76-VII, №213-VIIІ та №889-VIІI не визнані неконституційними, тому підлягають застосуванню.

Право на пенсію позивач реалізував в 2008 році та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ, в редакції чинній на час її призначення. Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

З урахуванням п. 10, 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ, якими на теперішній час регулюється порядок первинного призначення пенсій державним службовцям, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Як наслідок, можливість перерахунку пенсії позивачу з урахуванням загального проценту розрахунку пенсії 84% від суми заробітної плати (в тому числі з урахуванням надбавок і доплат до посадового окладу, зазначених у довідці №6400/04), суд вважає безпідставним і неможливим.

На час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії положення стаття 37-1 Закону №3723-ХІІ вже втратили чинність, тому в Управління відсутні підстави для їх застосування.

Діючий Закон №889-VІІІ взагалі не містить окремого порядку перерахунку пенсій державним службовцям. Стаття 90 цього закону передбачає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Таким чином, пенсії, призначені згідно із Законом №3723-ХІІ, перераховуються у відповідності до вимог Закону №1058-ІV, тобто, тільки у випадку, якщо складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, доплати тощо) визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії положення статті 37-1 Закону №3723-ХІІ втратили чинність, тому у відповідача відсутні підстави для їх застосування.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання рішення протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін