Ухвала суду № 64334451, 19.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3328/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/509/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 19.01.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Нагорної Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення 24 сесії 6 скликання Крюківщинської сільської ради від 19.04.2013 року №8/1 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. України ОСОБА_5 в с. Крюківщина Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», рішення 24 сесії 6 скликання Крюківщинської сільської ради від 13.09.2013 року №6/10 Крюківщинської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5 в с. Крюківщина Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області", відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які в силу Земельного кодексу України ( ст. 125 ЗК України ) встановлюють перехід до нього права користування земельної ділянки на якій розташована його 1/2 частина будинку. Відповідно запису в погосподарській книзі без встановлення на підставі чого вони були зроблені, не є підставою для визначення позивача як належного землекористувача.

В той же час, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що передавалась сільською радою у власність ОСОБА_5, зазначено опис меж земельної ділянки згідно яких відсутні дані що ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Посилався, при цьому, на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Суд, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2006 року, виданого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 є власником 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вул. Будьонного, буд. 45, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі рішення суду Києво-Святошинського району, Київської області від 31 жовтня 1978 року ( а.с. 14, 15 ).

Співвласниками зазначеного житлового будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожний, у розмірі 1/4 і 1/2 частини, відповідно ( а.с. 17 ).

Згідно рішення №3/18 Крюківщинської сільської ради від 29 травня 2015 року будинку, загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами, належного співвласникам - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, присвоєно адресу с. Крюківщина, вулиця Будьонного, №53-А ( а.с. 22 ).

Рішенням №8/1 Крюківщинської сільської ради від 19 квітня 2013 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,35 га, в с. Крюківщина по вул. Будьонного, а рішенням №4/25 від 29 травня 2013 року - внесені зміни згідно яких в п. 1 слова «площею 0,35 га» замінені на «площею 0,25 га» ( а.с. 70, 71 ).

Згідно рішення Крюківщинської сільської ради від 13 вересня 2013 року №6/10 затвердженого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1698 га, в с. Крюківщина, вул. Будьонного та передано йому у власність земельну ділянку, площею 0,1698 га, ( кадастровий номер 3222484001:01:006:5013 ) для ведення особистого селянського господарства в с. Крюківщина по вул. Будьонного ( а.с. 69 ).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки, загальною площею 0,1698 га, що розташована в с. Крюківщина, вул. Будьонного, Києво-Святошинський район, Київська область, кадастровий номер 3222484001:01:006:5013, є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 липня 2015 року.

Відповідно до опису меж, дана земельна ділянка, що знаходиться у власності ОСОБА_7, межує: від точки А до точки Б із землями сільської ради; від точки Б до точки В - із земельною ділянкою ОСОБА_8; від точки В до точки А із землями загального користування ( проїзд ) ( а.с. 196 198 ).

У свою чергу, згідно розробленого ТОВ "НВФ "Азимут Груп" проекту із землеустрою, загальна площа земель для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, складає 0,2457 га ( а.с. 16 ).

Згідно опису меж зазначеної земельної ділянки, суміжними землекористувачами ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_7, не зазначені ( там же ).

Посилаючись на необгрунтованість надання ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 08 квітня 2016 року звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, які уточнив 27 вересня 2016 року ( а.с. 1-11, 149-157 ).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 116, 118, 125, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 213-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення по справі.

При цьому, дав відповідну оцінку належних і допустимих доказів у справі згідно положень ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 39, 91, 116, 120, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 21 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 213, 214 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції, оскільки повністю спростовуються названими по справі доказами, які суд другої інстанції відносить до числа достовірних.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що земельна ділянка ОСОБА_2, як власника, межує із земельною ділянкою ОСОБА_5, а тому, відповідно, мали бути погоджені межі його земельної ділянки, на переконання апеляційного суду, спростовуються інформацією зазначеною в витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ( а.с. 196-201 ) та наданим позивачем кадастровим планом ( а.с. 16 ).

Та обставина, що позивач є землекористувачем за зазначеною ним адресою, звертався із заявою про надання земельної ділянки на яку отримав відмову, відповідальність України за належне дотримання прав позивача на безперешкодне користування належною земельною ділянкою, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не є підставою для задовлення як позовних так і апеляційних вимог.

Надані ним же докази по справі, зокрема, копії погосподарської книги по будинковолодінню, що по вул. Будьонного, 45 ( а.с. 25, 26, 28, 29, 20 ) про наявність земельної ділянки у ОСОБА_9 з членами родини у розмірі 0,60 га в 1950-1952 р.р., ОСОБА_4 - 0,3812 га в 2011-2014 р.р., повністю спростовуються кадастровим планом ( а.с. 16 ), згідно якого за домоволодінням, співласником якого є позивач, наявна земельна ділянка, площею 0,2457 га.

При цьому, наявна у справі довідка ( а.с. 27 ), на переконання апеляційного суду, є документом невідомого походження, оскільки неможливо звірити текст із його оригіналом, а відтак - не свідчить про обгрунтованість заявлених позивачем вимог.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_7, який не був залучений у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості це зробити у відповідності до положень чинного процесуального законодавства.

Таким чином, з метою захисту прав та інтересів зазначеної особи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне і за цією правовою підставою відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

І насамкінець, допущені судом описки в рішенні щодо частки власності позивача у майні, з точки зору другої інстанції, не є підставою для зміни чи скасування рішення, оскільки вони можуть бути виправлені у відповідності до положень ст. 219 ЦПК України судом першої інстанції

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_10