Ухвала суду № 64331888, 17.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1531/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.01.2017 року м. Одеса

Суддя - доповідач судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2, розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» було задоволено (том 1 а.с. 207 - 211).

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга, яку було залишено без руху ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.12.2016 року (том 2 а.с. 183 184), у звязку з несплатою судового збору апелянтом.

13.01.2017 року до канцелярії апеляційного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_3 про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт зазначає, що він вже сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2015 року, але ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.09.2016 року йому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Апелянт зазначає, що він може використати квитанцію як доказ сплати судового збору, оскільки, суму сплаченого ним збору не повернуто, але вказана апелянтом квитанція у матеріалах справи відсутня.

До заяви про усунення недоліків апеляційної скарги апелянт додає довідку банку, яку вважає доказом сплати судового збору, але до зазначеної заяви апелянт не додає квитанцію про сплату судового збору.

Відповідно до листа державної судової адміністрації України від 16.08.2013 року №12-4618/13, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення звязку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Відповідно до пункту 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд, перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, шляхом перевірки, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір.

З огляду на вищевикладене суд не може прийняти вищевказану довідку банку, як належний доказ сплати судового збору та вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2015 року повернути апелянту.

Керуючись ч. 2 ст. 297 ЦПК України,

суддя

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2015 року вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.П ОСОБА_2